1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 89
|
Псалом 89
|
|
1
|
1
|
| Моли́тва Моїсе́я, челові́ка Бо́жия, 89. | Молитва Мойсея, чоловіка Божого. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, прибі́жище бил єси́ нам в род і род. | Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід. |
|
3
|
3
|
| Пре́жде да́же гора́м не би́ти і созда́тися землі́ і вселе́нній, і от ві́ка і до ві́ка Ти єси́. | Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси. |
|
4
|
4
|
| Не отврати́ челові́ка во смире́ніє, і рекл єси́: обраті́теся, си́нове челові́честії. | Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!» |
|
5
|
5
|
| Я́ко ти́сяща літ пред очи́ма Твої́ма, Го́споди, я́ко день вчера́шній, і́же ми́мо і́де, і стра́жа нощна́я. | Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна. |
|
6
|
6
|
| Уничиже́нія їх лі́та бу́дуть; у́тро я́ко трава́ ми́мо і́деть, у́тро процвіте́ть і пре́йдеть; на ве́чер отпаде́ть, ожесті́єть і і́зсхнеть; | Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне. |
|
7
|
7
|
| я́ко ізчезо́хом гні́вом Твої́м, і я́ростію Твоє́ю смути́хомся. | Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі. |
|
8
|
8
|
| Положи́л єси́ беззако́нія на́ша пред Тобо́ю, вік наш в просвіще́ніє лиця́ Твоєго́. | Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого. |
|
9
|
9
|
| Я́ко всі дні́є на́ші оскуді́ша, і гні́вом Твої́м ізчезо́хом; | Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії. |
|
10
|
10
|
| лі́та на́ша я́ко паучи́на поуча́хуся; дні́є літ на́ших в ни́хже се́дьмдесят літ, а́ще же в си́лах — о́сьмдесят літ, і мно́жає їх труд і болі́знь: я́ко при́йде кро́тость на ни, і нака́жемся. | Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо. |
|
11
|
11
|
| Кто вість держа́ву гні́ва Твоєго́, і от стра́ха Твоєго́ я́рость Твою́ ізчести́? | Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою? |
|
12
|
12
|
| Десни́цю Твою́ та́ко скажи́ мі, і окова́нния [і нака́занния] се́рдцем в му́дрості. | Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре. |
|
13
|
13
|
| Обрати́ся, Го́споди, доко́лі? І умоле́н бу́ди на раби́ Твоя́. | Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми. |
|
14
|
14
|
| Іспо́лнихомся зау́тра ми́лости Твоєя́, Го́споди, і возра́довахомся і возвесели́хомся; | Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось. |
|
15
|
15
|
| во вся дні на́ша возвесели́хомся, за дні, в ня́же смири́л ни єси́, лі́та, в ня́же ви́діхом зла́я. | Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло. |
|
16
|
16
|
| І при́зри на раби́ Твоя́ і на діла́ Твоя́, і наста́ви си́ни їх. | І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх. |
|
17
|
17
|
| І бу́ди сві́тлость Го́спода Бо́га на́шего на нас, і діла́ рук на́ших іспра́ви на нас, і ді́ло рук на́ших іспра́ви. | І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам. |
