1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 38
|
Псалом 38
|
|
1
|
1
|
|
В коне́ць, Ідифу́му, піснь Дави́ду, 38.
|
Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.
|
|
2
|
2
|
|
Ріх: сохраню́ путі́ моя́, є́же не согріша́ти мі язи́ком мої́м; положи́х усто́м мої́м храни́ло, внегда́ воста́ти грі́шному пре́до мно́ю.
|
Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».
|
|
3
|
3
|
|
Онімі́х і смири́хся, і умолча́х от благ, і болі́знь моя́ обнови́ся.
|
Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
|
|
4
|
4
|
|
Согрі́яся се́рдце моє́ во мні, і в поуче́нії моє́м разгори́ться огнь; глаго́лах язи́ком мої́м:
|
Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
|
|
5
|
5
|
|
скажи́ мі, Го́споди, кончи́ну мою́ і число́ дній мої́х, ко́є єсть, да разумі́ю, что лиша́юся аз.
|
«Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».
|
|
6
|
6
|
|
Се, п'я́ді положи́л єси́ дні моя́, і соста́в мой — я́ко нічто́же пред Тобо́ю; оба́че вся́чеськая суєта́ всяк челові́к живи́й.
|
Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.
|
|
7
|
7
|
|
У́бо о́бразом хо́дить челові́к, оба́че всу́є м'яте́ться; сокро́вищствуєть, і не вість, кому́ собере́ть я.
|
Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
|
|
8
|
8
|
|
І ни́ні кто терпі́ніє моє́? Не Госпо́дь ли? І соста́в мой от Тебе́ єсть.
|
І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.
|
|
9
|
9
|
|
От всіх беззако́ній мої́х ізба́ви м'я; поноше́ніє безу́мному дал м'я єси́.
|
Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
|
|
10
|
10
|
|
Онімі́х і не отверзо́х уст мої́х, я́ко Ти сотвори́л єси́.
|
Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
|
|
11
|
11
|
|
Отста́ви от мене́ ра́ни Твоя́; от крі́пости бо руки́ Твоєя́ аз ізчезо́х.
|
Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
|
|
12
|
12
|
|
Во обличе́ніїх о беззако́нії наказа́л єси́ челові́ка, і іста́ял єси́, я́ко паучи́ну, ду́шу єго́; оба́че всу́є всяк челові́к.
|
Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
|
|
13
|
13
|
|
Усли́ши моли́тву мою́, Го́споди, і моле́ніє моє́ внуши́, слез мої́х не премолчи́; я́ко пресе́льник аз єсьм у Тебе́ і пришле́ць, я́коже всі отці́ мої́.
|
Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
|
|
14
|
14
|
|
Осла́би мі, да почи́ю, пре́жде да́же не отиду́, і ктому́ не бу́ду.
|
Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.
|
