1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 101
|
Pал0мъ Rа
|
|
1
|
1
|
| Моли́тва ни́щаго, єгда́ уни́єть і пред Го́сподем проліє́ть моле́ніє своє́, 101. | Моли1тва ни1щагw, є3гдA ўнhетъ и3 пред8 гDемъ проліeтъ молeніе своE, R№. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, і вопль мой к Тебі́ да при́йдеть. | ГDи, ўслhши моли1тву мою2, и3 в0пль м0й къ тебЁ да пріи1детъ. |
|
3
|
3
|
| Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́; в о́ньже а́ще день скорблю́, приклони́ ко мні у́хо Твоє́; в о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я. | Не tврати2 лицA твоегw2 t менє2: въ џньже ѓще дeнь скорблю2, приклони2 ко мнЁ ќхо твоE: въ џньже ѓще дeнь призовy тz, ск0рw ўслhши мS. |
|
4
|
4
|
| Я́ко ізчезо́ша, я́ко дим, дні́є мої́, і ко́сті моя́, я́ко суши́ло, сосхо́шася. | Ћкw и3зчез0ша ћкw дhмъ днjе мои2, и3 кHсти мо‰ ћкw суши1ло сосх0шасz. |
|
5
|
5
|
| Уя́звлен бих, я́ко трава́, і і́зсше се́рдце моє́, я́ко заби́х сні́сти хліб мой. | Ўsзвленъ бhхъ ћкw травA, и3 и4зсше сeрдце моE, ћкw забhхъ снёсти хлёбъ м0й. |
|
6
|
6
|
| От гла́са воздиха́нія моєго́ прильпе́ кость моя́ пло́ті моє́й. | T глaса воздыхaніz моегw2 прильпE к0сть моS пл0ти моeй. |
|
7
|
7
|
| Уподо́бихся нея́сити пусти́нній, бих, я́ко нощни́й вран на ни́рищі [на разва́лині]. | Ўпод0бихсz неsсыти пустhннэй, бhхъ ћкw нощнhй врaнъ на нhрищи [на развaлинэ]. |
|
8
|
8
|
| Бдіх і бих, я́ко пти́ця осо́б'ящаяся на зді [на кро́ві]. | Бдёхъ и3 бhхъ ћкw пти1ца њс0бzщаzсz на здЁ [на кр0вэ]. |
|
9
|
9
|
| Весь день поноша́ху мі вразі́ мої́, і хва́лящії м'я мно́ю [на м'я] кленя́хуся. | Вeсь дeнь поношaху ми2 врази2 мои2, и3 хвaлzщіи мS мн0ю [на мS] кленsхусz. |
|
10
|
10
|
| Зане́ пе́пел, я́ко хліб, ядя́х і питіє́ моє́ с пла́чем растворя́х, | ЗанE пeпелъ ћкw хлёбъ kдsхъ и3 питіE моE съ плaчемъ растворsхъ, |
|
11
|
11
|
| от лиця́ гні́ва Твоєго́ і я́рости Твоєя́ — я́ко возне́с низве́ргл м'я єси́. | t лицA гнёва твоегw2 и3 ћрости твоеS: ћкw вознeсъ низвeрглъ мS є3си2. |
|
12
|
12
|
| Дні́є мої́ я́ко сінь уклони́шася, і аз я́ко сі́но ізсхо́х. | Днjе мои2 ћкw сёнь ўклони1шасz, и3 ѓзъ ћкw сёнw и3зсх0хъ. |
|
13
|
13
|
| Ти же, Го́споди, во вік пребива́єши, і па́м'ять Твоя́ в род і род. | Тh же, гDи, во вёкъ пребывaеши, и3 пaмzть твоS въ р0дъ и3 р0дъ. |
|
14
|
14
|
| Ти воскре́с уще́дриши Сіо́на; я́ко вре́м'я уще́дрити єго́, я́ко при́йде вре́м'я. | Ты2 воскRсъ ўщeдриши сіHна: ћкw врeмz ўщeдрити є3го2, ћкw пріи1де врeмz. |
|
15
|
15
|
| Я́ко благоволи́ша раби́ Твої́ ка́меніє [о ка́менії] єго́, і персть єго́ уще́дрять. | Ћкw благоволи1ша раби2 твои2 кaменіе [њ кaменіи] є3гw2, и3 пeрсть є3гw2 ўщeдрzтъ. |
|
16
|
16
|
| І убоя́ться язи́ци і́мене Госпо́дня, і всі ца́ріє зе́мстії сла́ви Твоєя́; | И# ўбоsтсz kзhцы и4мене гDнz, и3 вси2 цaріе зeмстіи слaвы твоеS: |
|
17
|
17
|
| я́ко сози́ждеть Госпо́дь Сіо́на і яви́ться во сла́ві Своє́й. | ћкw сози1ждетъ гDь сіHна и3 kви1тсz во слaвэ своeй. |
|
18
|
18
|
| Призрі́ на моли́тву смире́нних і не унічижи́ моле́нія їх. | ПризрЁ на моли1тву смирeнныхъ и3 не ўничижи2 молeніz и4хъ. |
|
19
|
19
|
| Да напи́шеться сіє́ в род ін, і лю́діє зи́ждемії восхва́лять Го́спода; | Да напи1шетсz сіE въ р0дъ и4нъ, и3 лю1діе зи1ждеміи восхвaлzтъ гDа: |
|
20
|
20
|
| я́ко прини́че с висоти́ святи́я Своєя́, Госпо́дь с небесе́ на зе́млю призрі́, | ћкw прини1че съ высоты2 с™hz своеS, гDь съ нб7сE на зeмлю призрЁ, |
|
21
|
21
|
| усли́шати воздиха́ніє окова́нних, разріши́ти си́ни умерщвле́нних; | ўслhшати воздыхaніе њковaнныхъ, разрэши1ти сhны ўмерщвлeнныхъ: |
|
22
|
22
|
| возвісти́ти в Сіо́ні і́м'я Госпо́днє і хвалу́ Єго́ во Ієрусали́мі, | возвэсти1ти въ сіHнэ и4мz гDне и3 хвалY є3гw2 во їеrли1мэ, |
|
23
|
23
|
| внегда́ собра́тися лю́дем вку́пі і царе́м, є́же рабо́тати Го́сподеві. | внегдA собрaтисz лю1демъ вкyпэ и3 царє1мъ, є4же раб0тати гDеви. |
|
24
|
24
|
| Отвіща́ Єму́ на путі́ крі́пости Єго́; умале́ніє дній мої́х возвісти́ мі; | TвэщA є3мY на пути2 крёпости є3гw2: ўмалeніе днjй мои1хъ возвэсти1 ми: |
|
25
|
25
|
| не возведи́ мене́ во преполове́ніє дній мої́х; в ро́ді родо́в лі́та Твоя́. | не возведи2 менE во преполовeніе днjй мои1хъ: въ р0дэ родHвъ лBта тво‰. |
|
26
|
26
|
| В нача́ліх Ти, Го́споди, зе́млю основа́л єси́, і діла́ руку́ Твоє́ю суть небеса́. | Въ начaлэхъ ты2, гDи, зeмлю њсновaлъ є3си2, и3 дэлA рукY твоє1ю сyть небесA. |
|
27
|
27
|
| Та поги́бнуть, Ти же пребива́єши; і вся, я́ко ри́за, обетша́ють, і, я́ко оде́жду, свіє́ши я, і ізміня́ться. | Т† поги1бнутъ, тh же пребывaеши: и3 вс‰ ћкw ри1за њбетшaютъ, и3 ћкw nдeжду свіeши |, и3 и3змэнsтсz. |
|
28
|
28
|
| Ти же То́йжде єси́, і лі́та Твоя́ не оскуді́ють. | Тh же т0йжде є3си2, и3 лBта тво‰ не њскудёютъ. |
|
29
|
29
|
| Си́нове раб Твої́х вселя́ться, і сі́м'я їх во вік іспра́виться. | Сhнове р†бъ твои1хъ вселsтсz, и3 сёмz и4хъ во вёкъ и3спрaвитсz. |
