Псалом 54
|
Pал0мъ н7д
|
1
|
1
|
В коне́ць, в пі́снех ра́зума, Аса́фу, псало́м, 54. | Въ конeцъ, въ пёснехъ рaзума, ґсaфу, pал0мъ, н7д7. |
2
|
2
|
Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ і не пре́зри моле́нія моєго́; | Внуши2, б9е, моли1тву мою2 и3 не прeзри молeніz моегw2: |
3
|
3
|
воньми́ мі і усли́ши м'я; возскорбі́х печа́лію моє́ю [во іскуше́нії моє́м], і см'ято́хся | вонми1 ми и3 ўслhши мS: возскорбёхъ печaлію моeю [во и3скушeніи моeмъ], и3 смzт0хсz |
4
|
4
|
от гла́са вра́жия і от стуже́нія грі́шнича; я́ко уклони́ша на м'я беззако́ніє і во гні́ві враждова́ху мі. | t глaса врaжіz и3 t стужeніz грёшнича: ћкw ўклони1ша на мS беззак0ніе и3 во гнёвэ враждовaху ми2. |
5
|
5
|
Се́рдце моє́ см'яте́ся во мні, і боя́знь сме́рти нападе́ на м'я; | Сeрдце моE смzтeсz во мнЁ, и3 боsзнь смeрти нападE на мS: |
6
|
6
|
страх і тре́пет при́йде на м'я, і покри́ м'я тьма. | стрaхъ и3 трeпетъ пріи1де на мS, и3 покрh мz тмA. |
|
7
|
І ріх: кто дасть мі крилі́ я́ко голуби́ні? І полещу́, і почи́ю. | И# рёхъ: кто2 дaстъ ми2 крилB ћкw голуби6нэ; и3 полещY, и3 почjю. |
8
|
8
|
Се, удали́хся бі́гая і водвори́хся в пусти́ні. | СE, ўдали1хсz бёгаz и3 водвори1хсz въ пустhни. |
9
|
9
|
Ча́ях Бо́га спаса́ющаго м'я от малоду́шія і от бу́рі. | Чazхъ бGа сп7сaющагw мS t малодyшіz и3 t бyри. |
10
|
10
|
Потопи́, Го́споди, і разділи́ язи́ки їх; я́ко ви́діх беззако́ніє і преріка́ніє во гра́ді. | Потопи2, гDи, и3 раздэли2 љзhки и4хъ: ћкw ви1дэхъ беззак0ніе и3 прерэкaніе во грaдэ. |
11
|
11
|
Днем і но́щію оби́деть ї по стіна́м єго́; беззако́ніє і труд посреді́ єго́, і непра́вда; | Днeмъ и3 н0щію њбhдетъ и5 по стэнaмъ є3гw2: беззак0ніе и3 трyдъ посредЁ є3гw2, и3 непрaвда: |
12
|
12
|
і не оскуді́ от стогн єго́ ли́хва і лесть. | и3 не њскудЁ t ст0гнъ є3гw2 ли1хва и3 лeсть. |
13
|
13
|
Я́ко а́ще би враг поноси́л мі, претерпі́л бих у́бо; і а́ще би ненави́дяй м'я на м'я велері́чевал, укри́лбихся от него́. | Ћкw ѓще бы врaгъ поноси1лъ ми2, претерпёлъ бhхъ ќбw: и3 ѓще бы ненави1дzй мS на мS велерёчевалъ, ўкрhлбыхсz t негw2. |
14
|
14
|
Ти же, челові́че равноду́шне, влади́ко мой і зна́ємий мой, | Тh же, человёче равнодyшне, владhко м0й и3 знaемый м0й, |
15
|
15
|
і́же ку́пно наслажда́лся єси́ со мно́ю бра́шен; в дому́ Бо́жиї ходи́хом єдиномишле́нієм. | и4же кyпнw наслаждaлсz є3си2 со мн0ю брaшенъ: въ домY б9іи ходи1хомъ є3диномышлeніемъ. |
16
|
16
|
Да при́йдеть же смерть на ня, і да сни́дуть во ад жи́ві; я́ко лука́вство в жили́щих їх, посреді́ їх. | Да пріи1детъ же смeрть на нS, и3 да сни1дутъ во ѓдъ жи1ви: ћкw лукaвство въ жили1щихъ и4хъ, посредЁ и4хъ. |
17
|
17
|
Аз к Бо́гу воззва́х, і Госпо́дь усли́ша м'я. | Ѓзъ къ бGу воззвaхъ, и3 гDь ўслhша мS. |
18
|
18
|
Ве́чер, і зау́тра, і полу́дне пові́м і возвіщу́, і усли́шить глас мой. | Вeчеръ и3 заyтра и3 полyдне повёмъ и3 возвэщY, и3 ўслhшитъ глaсъ м0й. |
19
|
19
|
Ізба́вить ми́ром ду́шу мою́ от приближа́ющихся мні; я́ко во мно́зі бя́ху со мно́ю. | И#збaвитъ ми1ромъ дyшу мою2 t приближaющихсz мнЁ: ћкw во мн0зэ бsху со мн0ю. |
20
|
20
|
Усли́шить Бог, і смири́ть я Сий пре́жде вік; ність бо їм ізміне́нія, я́ко не убоя́шася Бо́га. | Ўслhшитъ бGъ, и3 смири1тъ | сhй прeжде вBкъ: нёсть бо и5мъ и3змэнeніz, ћкw не ўбоsшасz бGа. |
21
|
21
|
Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ніє; оскверни́ша заві́т Єго́. | ПрострE рyку свою2 на воздаsніе: њскверни1ша завётъ є3гw2. |
22
|
22
|
Разділи́шася от гні́ва лиця́ Єго́, і прибли́жишася сердця́ їх; ум'я́кнуша словеса́ їх па́че єле́я, і та суть стрі́ли. | Раздэли1шасz t гнёва лицA є3гw2, и3 прибли1жишасz сердцA и4хъ: ўмsкнуша словесA и4хъ пaче є3лeа, и3 т† сyть стрёлы. |
23
|
23
|
Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, і Той тя препита́єть; не дасть в вік молви́ пра́веднику. | Возвeрзи на гDа печaль твою2, и3 т0й тS препитaетъ: не дaстъ въ вёкъ молвы2 првdнику. |
24
|
24
|
Ти же, Бо́же, низведе́ши їх в студене́ць істлі́нія; му́жіє крове́й і льсти не преполов'я́ть дній свої́х. Аз же, Го́споди, упова́ю на Тя. | Тh же, б9е, низведeши и5хъ въ студенeцъ и3стлёніz: мyжіе кровeй и3 льсти2 не преполовsтъ днjй свои1хъ. Ѓзъ же, гDи, ўповaю на тS. |
1001
|
1001
|
Сла́ва: | Слaва: |