1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 143
|
Pал0мъ рм7г
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, к Голіа́фу, 143. | Pал0мъ дв7ду, къ голіafу, Rм7G. |
|
1
|
1
|
| Блгcвен Госпо́дь Бог мой, науча́яй ру́ці мої́ на ополче́ніє, пе́рсти моя́ на брань. | Блгcвeнъ гDь бGъ м0й, научazй рyцэ мои2 на њполчeніе, пeрсты мо‰ на брaнь. |
|
2
|
2
|
| Ми́лость моя́ і прибі́жище моє́, Засту́пник мой і Ізба́витель мой, Защи́титель мой, і на Него́ упова́х; повину́яй лю́ди моя́ под м'я. | Млcть моS и3 прибёжище моE, застyпникъ м0й и3 и3збaвитель м0й, защи1титель м0й, и3 на него2 ўповaхъ: повинyzй лю1ди мо‰ под8 мS. |
|
3
|
3
|
| Го́споди, что єсть челові́к, я́ко позна́лся єси́ єму́? Іли́ син челові́ч, я́ко вміня́єши єго́? | ГDи, что2 є4сть человёкъ, ћкw познaлсz є3си2 є3мY; и3ли2 сhнъ человёчь, ћкw вмэнsеши є3гw2; |
|
4
|
4
|
| Челові́к суєті́ уподо́бися; дні́є єго́ — я́ко сінь прехо́дять. | Человёкъ суетЁ ўпод0бисz: днjе є3гw2 ћкw сёнь прех0дzтъ. |
|
5
|
5
|
| Го́споди, преклони́ небеса́ і сни́ди; косни́ся гора́м — і воздим'я́ться; | ГDи, преклони2 нб7сA, и3 сни1ди: косни1сz горaмъ, и3 воздымsтсz: |
|
6
|
6
|
| блесни́ мо́лнію — і разжене́ши я; посли́ стрі́ли Твоя́ — і см'яте́ши я. | блесни2 м0лнію, и3 разженeши |: посли2 стрёлы тво‰, и3 смzтeши |. |
|
7
|
7
|
| Посли́ ру́ку Твою́ с висоти́, ізми́ м'я і ізба́ви м'я от вод мно́гих, із руки́ сино́в чужди́х, | Посли2 рyку твою2 съ высоты2, и3зми1 мz и3 и3збaви мS t в0дъ мн0гихъ, и3з8 руки2 сынHвъ чужди1хъ, |
|
8
|
8
|
| ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди. | и4хже ўстA глаг0лаша суетY, и3 десни1ца и4хъ десни1ца непрaвды. |
|
9
|
9
|
| Бо́же, піснь но́ву воспою́ Тебі́, во псалти́рі десятостру́ннім пою́ Тебі́; | Б9е, пёснь н0ву воспою2 тебЁ, во pалти1ри десzтострyннэмъ пою2 тебЁ: |
|
10
|
10
|
| даю́щему спасе́ніє царе́м, ізбавля́ющему Дави́да, раба́ Своєго́, от меча́ лю́та. | даю1щему спcніе царє1мъ, и3збавлsющему дв7да рабA своего2 t мечA лю1та. |
|
11
|
11
|
| Ізба́ви м'я і ізми́ м'я із руки́ сино́в чужди́х, ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди; | И#збaви мS и3 и3зми1 мz и3з8 руки2 сынHвъ чужди1хъ, и4хже ўстA глаг0лаша суетY, и3 десни1ца и4хъ десни1ца непрaвды: |
|
12
|
12
|
| ї́хже си́нове їх — я́ко новосажде́нія водруже́ная в ю́ності своє́й, дще́рі їх удо́брени, преукра́шени, я́ко подо́біє хра́ма; | и4хже сhнове и4хъ ћкw новосаждє1ніz водружє1наz въ ю4ности своeй, дщє1ри и4хъ ўд0брєны, преукрaшєны ћкw под0біе хрaма: |
|
13
|
13
|
| храни́лища їх іспо́лнена, отрига́ющая от сего́ в сіє́; о́вці їх многопло́дни, мно́жащияся во ісхо́дищих свої́х; воло́ве їх то́лсті; | храни6лища и4хъ и3сп0лнєна, tрыг†ющаz t сегw2 въ сіE: џвцы и4хъ многоплHдны, мн0жащыzсz во и3сх0дищихъ свои1хъ: вол0ве и4хъ т0лсти: |
|
14
|
14
|
| ність паде́нія опло́ту, ніже́ прохо́да, ніже́ во́пля в сто́гнах їх. | нёсть падeніz њпл0ту, нижE прох0да, нижE в0плz въ ст0гнахъ и4хъ. |
|
15
|
15
|
| Ублажи́ша лю́ди, ї́мже сія́ суть; блаже́нні лю́діє, ї́мже Госпо́дь Бог їх. | Ўбlжи1ша лю1ди, и5мже сі‰ сyть: бlжeни лю1діе, и5мже гDь бGъ и4хъ. |
