1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 37
|
Псалом 37
|
|
1
|
1
|
| Псалом Давида. На спомин [про суботу]. | Псало́м Дави́ду, в воспомина́ніє о субо́ті, 37. |
|
2
|
2
|
| Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм. | Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́; |
|
3
|
3
|
| Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою. | я́ко стрі́ли Твоя́ уньзо́ша во мні, і утверди́л єси́ на мні ру́ку Твою́. |
|
4
|
4
|
| Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх. | Ність ізціле́нія в пло́ті моє́й от лиця́ гні́ва Твоєго́, ність ми́ра в косте́х мої́х от лиця́ гріх мої́х. |
|
5
|
5
|
| Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене. | Я́ко беззако́нія моя́ превзидо́ша главу́ мою́, я́ко бре́м'я тя́жкоє отяготі́ша на мні. |
|
6
|
6
|
| Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого. | Возсмерді́ша і согни́ша ра́ни моя́, от лиця́ безу́мія моєго́. |
|
7
|
7
|
| Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу. | Пострада́х і сляко́хся до конця́, весь день сі́туя хожда́х; |
|
8
|
8
|
| Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй. | я́ко ля́двія моя́ напо́лнишася поруга́ній, і ність ізціле́нія в пло́ті моє́й. |
|
9
|
9
|
| Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого. | Озло́блен бих і смири́хся до зіла́, рика́х от воздиха́нія се́рдця моєго́. |
|
10
|
10
|
| Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться. | Го́споди, пред Тобо́ю все жела́ніє моє́, і воздиха́ніє моє́ от Тебе́ не утаї́ся. |
|
11
|
11
|
| Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене. | Се́рдце моє́ см'яте́ся, оста́ви м'я си́ла моя́, і світ о́чію моє́ю — і той ність со мно́ю. |
|
12
|
12
|
| Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. | Дру́зі мої́ і і́скреннії мої́ пря́мо мні прибли́жишася і ста́ша. |
|
13
|
13
|
| А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи. | І бли́жнії мої́ отдале́че мене́ ста́ша, і нужда́хуся і́щущії ду́шу мою́; і і́щущії зла́я мні глаго́лаху су́єтная, і льсти́вним весь день поуча́хуся. |
|
14
|
14
|
| Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх. | Аз же, я́ко глух, не сли́шах, і я́ко нім не отверза́яй уст свої́х; |
|
15
|
15
|
| І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання. | і бих я́ко челові́к не сли́шай і не іми́й во усті́х свої́х обличе́нія. |
|
16
|
16
|
| Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій. | Я́ко на Тя, Го́споди, упова́х, Ти усли́шиши, Го́споди, Бо́же мой. |
|
17
|
17
|
| Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною. | Я́ко ріх: да не когда́ пора́дуютьмися вразі́ мої́; і внегда́ подвижа́тися нога́м мої́м, на м'я велері́чеваша. |
|
18
|
18
|
| Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною. | Я́ко аз на ра́ни гото́в, і болі́знь моя́ пре́до мно́ю єсть ви́ну. |
|
19
|
19
|
| Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій. | Я́ко беззако́ніє моє́ аз возвіщу́ і попеку́ся о грісі́ моє́м. |
|
20
|
20
|
| Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді. | Вразі́ же мої́ живу́ть і укріпи́шася па́че мене́, і умно́жишася ненави́дящії м'я без пра́вди; |
|
21
|
21
|
| Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю. | воздаю́щії мі зла́я воз блага́я оболга́ху м'я, зане́ гоня́х благости́ню. |
|
22
|
22
|
| Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене. | Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́; |
|
23
|
23
|
| Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого. | воньми́ в по́мощ мою́, Го́споди спасе́нія моєго́. |
