1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 48
|
Псалом 48
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
|
В коне́ць, сино́м Коре́йовим, псало́м, 48.
|
|
2
|
2
|
|
Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
|
Усли́шіте сія́, всі язи́ци, внуші́те, всі живу́щії по вселе́нній,
|
|
3
|
3
|
|
І прості, і знані, і багаті, й убогі.
|
земноро́днії же і си́нове челові́честії, вку́пі бога́т і убо́г.
|
|
4
|
4
|
|
Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
|
Уста́ моя́ возглаго́лють прему́дрость, і поуче́ніє се́рдця моєго́ — ра́зум.
|
|
5
|
5
|
|
Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
|
Приклоню́ в при́тчу у́хо моє́, отве́рзу во псалти́рі гана́ніє моє́.
|
|
6
|
6
|
|
Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
|
Вску́ю бою́ся в день лют? Беззако́ніє п'яти́ моєя́ оби́деть м'я.
|
|
7
|
7
|
|
Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
|
Наді́ющіїся на си́лу свою́ і о мно́жестві бога́тства своєго́ хва́лящіїся;
|
|
8
|
8
|
|
Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
|
брат не ізба́вить, ізба́вить ли челові́к? Не дасть Бо́гу ізмі́ни за ся,
|
|
9
|
9
|
|
Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
|
і ці́ну ізбавле́нія душі́ своєя́; і утруди́ся в вік,
|
|
10
|
10
|
|
щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
|
і жив бу́деть до конця́, не у́зрить па́губи.
|
|
11
|
11
|
|
Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
|
Єгда́ уви́дить прему́дрия умира́ющия, вку́пі безу́мен і несми́слен поги́бнуть, і оста́в'ять чужди́м бога́тство своє́.
|
|
12
|
12
|
|
Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
|
І гро́би їх жили́ща їх во вік, селе́нія їх в род і род, нареко́ша імена́ своя́ на земля́х.
|
|
13
|
13
|
|
І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
|
І челові́к в че́сті сий не ра́зумі, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм.
|
|
14
|
14
|
|
Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
|
Сей путь їх собла́зн їм, і по сих во усті́х свої́х благоволя́ть.
|
|
15
|
15
|
|
Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
|
Я́ко о́вці во а́ді положе́ни суть, смерть упасе́ть я; і облада́ють ї́ми пра́вії зау́тра, і по́мощ їх обетша́єть во а́ді; от сла́ви своєя́ ізринове́ні би́ша.
|
|
16
|
16
|
|
Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
|
Оба́че Бог ізба́вить ду́шу мою́ із руки́ а́дови, єгда́ приє́млеть м'я.
|
|
17
|
17
|
|
Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
|
Не убо́йся, єгда́ разбогаті́єть челові́к, іли́ єгда́ умно́житься сла́ва до́му єго́;
|
|
18
|
18
|
|
Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
|
я́ко внегда́ умре́ти єму́, не во́зьметь вся, ніже́ сни́деть с ним сла́ва єго́.
|
|
19
|
19
|
|
Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
|
Я́ко душа́ єго́ в животі́ єго́ благослови́ться, іспові́сться Тебі́, єгда́ благосотвори́ши єму́.
|
|
20
|
20
|
|
але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
|
Вни́деть да́же до ро́да оте́ць свої́х, да́же до ві́ка не у́зрить сві́та.
|
|
21
|
21
|
|
Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
|
І челові́к в че́сті сий не разумі́, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм.
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла́ва:
|
