1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 93
|
Псалом 93
|
|
0
|
0
|
| [Псалом Давида в четвертий день тижня.] | Псало́м Дави́ду, в четве́ртий субо́ти, 93. |
|
1
|
1
|
| Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе! | Бог отмще́ній Госпо́дь, Бог отмще́ній не обину́лся єсть. |
|
2
|
2
|
| Встань, Судде землі, дай відплату гордим. | Вознеси́ся, судя́й землі́, возда́ждь воздая́ніє го́рдим. |
|
3
|
3
|
| Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися? | Доко́лі грі́шници, Го́споди, доко́лі грі́шници восхва́ляться? |
|
4
|
4
|
| Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня. | Провіща́ють і возглаго́лють непра́вду, возглаго́лють всі ді́лающії беззако́ніє? |
|
5
|
5
|
| Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє. | Лю́ди Твоя́, Го́споди, смири́ша, і достоя́ніє Твоє́ озло́биша: |
|
6
|
6
|
| Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають. | вдови́цю і си́ра умори́ша, і прише́лця уби́ша, |
|
7
|
7
|
| І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова». | і рі́ша: не у́зрить Госпо́дь, ніже́ уразумі́єть Бог Іа́ковль. |
|
8
|
8
|
| Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму? | Разумі́йте же, безу́мнії в лю́дех, і бу́її ні́когда, умудрі́теся; |
|
9
|
9
|
| Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить? | насажде́й у́хо, не сли́шить ли? Іли́ созда́вий о́ко, не сматря́єть ли? |
|
10
|
10
|
| Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас? | Наказу́яй язи́ки, не обличи́ть ли, уча́й челові́ка ра́зуму? |
|
11
|
11
|
| Знає Господь замисли людські, що вони марні. | Госпо́дь вість помишле́нія челові́чеськая, я́ко суть су́єтна. |
|
12
|
12
|
| Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого, | Блаже́н челові́к, єго́же а́ще нака́жеши, Го́споди, і от зако́на Твоєго́ научи́ши єго́; |
|
13
|
13
|
| щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму. | укроти́ти єго́ от дній лю́тих, до́ндеже ізри́ється грі́шному я́ма. |
|
14
|
14
|
| Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого. | Я́ко не отри́неть Госпо́дь люді́й Свої́х, і достоя́нія Своєго́ не оста́вить; |
|
15
|
15
|
| Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем. | до́ндеже пра́вда обрати́ться на суд, і держа́щіїся єя́ всі пра́вії се́рдцем. |
|
16
|
16
|
| Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня? | Кто воста́неть мі на лука́внующия? Іли́ кто спредста́неть мі на ді́лающия беззако́ніє? |
|
17
|
17
|
| Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя. | А́ще не Госпо́дь помо́гл би мі, вма́лі всели́лася би во ад душа́ моя́. |
|
18
|
18
|
| Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене. | А́ще глаго́лах: подви́жеся нога́ моя́, ми́лость Твоя́, Го́споди, помога́ше мі: |
|
19
|
19
|
| Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою. | по мно́жеству болі́зней мої́х в се́рдці моє́м, утіше́нія Твоя́ возвесели́ша ду́шу мою́. |
|
20
|
20
|
| Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону? | Да не пребу́деть Тебі́ престо́л беззако́нія, созида́яй труд на повелі́ніє. |
|
21
|
21
|
| Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять. | Улов'я́ть на ду́шу пра́ведничу, і кров непови́нную осу́дять. |
|
22
|
22
|
| Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї. | І бисть мні Госпо́дь в прибі́жище, і Бог мой в по́мощ упова́нія моєго́; |
|
23
|
23
|
| Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш. | і возда́сть їм Госпо́дь беззако́ніє їх, і по лука́вствію їх погуби́ть я Госпо́дь Бог наш. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
