1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 106
|
Псалом 106
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, 106. |
|
1
|
1
|
| Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. | Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. |
|
2
|
2
|
| Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога, | Да реку́ть ізба́вленнії Го́сподем, ї́хже ізба́ви із руки́ врага́, |
|
3
|
3
|
| і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня. | і от стран собра́ їх, от восто́к і за́пад, і сі́вера і мо́ря; |
|
4
|
4
|
| Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного. | заблуди́ша в пусти́ні безво́дній, путі́ гра́да оби́тельнаго не обріто́ша; |
|
5
|
5
|
| Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня. | а́лчуще і жа́ждуще, душа́ їх в них ізчезе́. |
|
6
|
6
|
| Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої. | І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізба́ви я; |
|
7
|
7
|
| І привів їх прямою дорогою до міста заселеного. | і наста́ви я на путь прав, вни́ти во град оби́тельний. |
|
8
|
8
|
| Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських, | Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; |
|
9
|
9
|
| бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром. | я́ко наси́тил єсть ду́шу тщу, і ду́шу а́лчущу іспо́лни благ; |
|
10
|
10
|
| Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом, | сідя́щия во тьмі і сі́ні сме́ртній, окова́нния нището́ю і желі́зом, |
|
11
|
11
|
| бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього. | я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жія, і сові́т Ви́шняго раздражи́ша. |
|
12
|
12
|
| Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм. | І смири́ся в труді́х се́рдце їх, і ізнемого́ша, і не бі помага́яй. |
|
13
|
13
|
| Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, | І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я; |
|
14
|
14
|
| вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав. | і ізведе́ я із тьми і сі́ні сме́ртния, і у́зи їх растерза́. |
|
15
|
15
|
| Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських: | Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; |
|
16
|
16
|
| бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав. | я́ко сокруши́ врата́ мі́дная, і вереї́ желі́зния сломи́. |
|
17
|
17
|
| Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли. | Восприя́т я от путі́ беззако́нія їх; беззако́ній бо ра́ди свої́х смири́шася. |
|
18
|
18
|
| Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти. | Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ їх, і прибли́жишася до врат сме́ртних. |
|
19
|
19
|
| Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, | І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я; |
|
20
|
20
|
| послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх. | посла́ сло́во своє́, і ізціли́ я, і ізба́ви я от растлі́ній їх. |
|
21
|
21
|
| Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. | Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; |
|
22
|
22
|
| Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його. | і да пожру́ть Єму́ же́ртву хвали́ і да возвістя́ть діла́ Єго́ в ра́дості. |
|
23
|
23
|
| Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих, | Сходя́щії в мо́ре в корабле́х, творя́щії ді́ланія в вода́х мно́гих, |
|
24
|
24
|
| вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині: | ті́ї ви́діша діла́ Госпо́дня і чудеса́ Єго́ во глубині́. |
|
25
|
25
|
| скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, — | Рече́ — і ста дух бу́рен, і вознесо́шася во́лни єго́; |
|
26
|
26
|
| піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей. | восхо́дять до небе́с і низхо́дять до бездн; душа́ їх в злих та́яше; |
|
27
|
27
|
| Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня. | см'ято́шася, подвиго́шася, я́ко пія́ний, і вся му́дрость їх поглощена́ бисть. |
|
28
|
28
|
| Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди. | І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізведе́ я; |
|
29
|
29
|
| Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли. | і повелі́ бу́рі, і ста в тишину́, і умолко́ша во́лни єго́. |
|
30
|
30
|
| І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані. | І возвесели́шася, я́ко умолко́ша, і наста́ви я в приста́нище хоті́нія Своєго́. |
|
31
|
31
|
| Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. | Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; |
|
32
|
32
|
| Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин. | да вознесу́ть єго́ в Це́ркві людсті́й, і на сіда́лищі ста́рець восхва́лять Єго́. |
|
33
|
33
|
| Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю, | Положи́л єсть рі́ки в пусти́ню і ісхо́диша водна́я в жа́жду, |
|
34
|
34
|
| землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній. | зе́млю плодоно́сную в сла́ность, от зло́би живу́щих на ней. |
|
35
|
35
|
| Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води. | Положи́л єсть пусти́ню во єзе́ра водна́я і зе́млю безво́дную во ісхо́дища водна́я. |
|
36
|
36
|
| І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі, | І насели́ та́мо а́лчущия, і соста́виша гра́ди оби́тельни; |
|
37
|
37
|
| засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай. | і насі́яша се́ла, і насади́ша виногра́ди, і сотвори́ша плод жи́тен. |
|
38
|
38
|
| Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується. | І благослови́ я, і умно́жишася зіло́; і скоти́ їх не ума́ли. |
|
39
|
39
|
| Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи, | І ума́лишася і озло́бишася от ско́рби зол і болі́зні; |
|
40
|
40
|
| тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів. | ізлія́ся унічиже́ніє на кня́зі їх, і облазни́ [заблужда́ти сотвори́] я по непрохо́дній, а не по путі́. |
|
41
|
41
|
| Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець. | І помо́же убо́гу от нищети́ і положи́, я́ко о́вці, оте́чествія. |
|
42
|
42
|
| Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої. | У́зрять пра́вії і возвеселя́ться, і вся́коє беззако́ніє загради́ть уста́ своя́. |
|
43
|
43
|
| Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні. | Кто прему́др і сохрани́ть сія́? І разумі́ють ми́лості Госпо́дні. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
