1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 106
|
Псалом 106
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
Аллилу́я, 106.
|
|
1
|
1
|
|
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
|
Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́.
|
|
2
|
2
|
|
Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога,
|
Да реку́ть ізба́вленнії Го́сподем, ї́хже ізба́ви із руки́ врага́,
|
|
3
|
3
|
|
і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня.
|
і от стран собра́ їх, от восто́к і за́пад, і сі́вера і мо́ря;
|
|
4
|
4
|
|
Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного.
|
заблуди́ша в пусти́ні безво́дній, путі́ гра́да оби́тельнаго не обріто́ша;
|
|
5
|
5
|
|
Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня.
|
а́лчуще і жа́ждуще, душа́ їх в них ізчезе́.
|
|
6
|
6
|
|
Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої.
|
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізба́ви я;
|
|
7
|
7
|
|
І привів їх прямою дорогою до міста заселеного.
|
і наста́ви я на путь прав, вни́ти во град оби́тельний.
|
|
8
|
8
|
|
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських,
|
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
|
|
9
|
9
|
|
бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром.
|
я́ко наси́тил єсть ду́шу тщу, і ду́шу а́лчущу іспо́лни благ;
|
|
10
|
10
|
|
Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом,
|
сідя́щия во тьмі і сі́ні сме́ртній, окова́нния нището́ю і желі́зом,
|
|
11
|
11
|
|
бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.
|
я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жія, і сові́т Ви́шняго раздражи́ша.
|
|
12
|
12
|
|
Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм.
|
І смири́ся в труді́х се́рдце їх, і ізнемого́ша, і не бі помага́яй.
|
|
13
|
13
|
|
Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
|
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я;
|
|
14
|
14
|
|
вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав.
|
і ізведе́ я із тьми і сі́ні сме́ртния, і у́зи їх растерза́.
|
|
15
|
15
|
|
Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських:
|
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
|
|
16
|
16
|
|
бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав.
|
я́ко сокруши́ врата́ мі́дная, і вереї́ желі́зния сломи́.
|
|
17
|
17
|
|
Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли.
|
Восприя́т я от путі́ беззако́нія їх; беззако́ній бо ра́ди свої́х смири́шася.
|
|
18
|
18
|
|
Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти.
|
Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ їх, і прибли́жишася до врат сме́ртних.
|
|
19
|
19
|
|
Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
|
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я;
|
|
20
|
20
|
|
послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх.
|
посла́ сло́во своє́, і ізціли́ я, і ізба́ви я от растлі́ній їх.
|
|
21
|
21
|
|
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
|
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
|
|
22
|
22
|
|
Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його.
|
і да пожру́ть Єму́ же́ртву хвали́ і да возвістя́ть діла́ Єго́ в ра́дості.
|
|
23
|
23
|
|
Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих,
|
Сходя́щії в мо́ре в корабле́х, творя́щії ді́ланія в вода́х мно́гих,
|
|
24
|
24
|
|
вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині:
|
ті́ї ви́діша діла́ Госпо́дня і чудеса́ Єго́ во глубині́.
|
|
25
|
25
|
|
скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, —
|
Рече́ — і ста дух бу́рен, і вознесо́шася во́лни єго́;
|
|
26
|
26
|
|
піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей.
|
восхо́дять до небе́с і низхо́дять до бездн; душа́ їх в злих та́яше;
|
|
27
|
27
|
|
Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня.
|
см'ято́шася, подвиго́шася, я́ко пія́ний, і вся му́дрость їх поглощена́ бисть.
|
|
28
|
28
|
|
Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди.
|
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізведе́ я;
|
|
29
|
29
|
|
Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли.
|
і повелі́ бу́рі, і ста в тишину́, і умолко́ша во́лни єго́.
|
|
30
|
30
|
|
І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані.
|
І возвесели́шася, я́ко умолко́ша, і наста́ви я в приста́нище хоті́нія Своєго́.
|
|
31
|
31
|
|
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
|
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
|
|
32
|
32
|
|
Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин.
|
да вознесу́ть єго́ в Це́ркві людсті́й, і на сіда́лищі ста́рець восхва́лять Єго́.
|
|
33
|
33
|
|
Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю,
|
Положи́л єсть рі́ки в пусти́ню і ісхо́диша водна́я в жа́жду,
|
|
34
|
34
|
|
землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній.
|
зе́млю плодоно́сную в сла́ность, от зло́би живу́щих на ней.
|
|
35
|
35
|
|
Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води.
|
Положи́л єсть пусти́ню во єзе́ра водна́я і зе́млю безво́дную во ісхо́дища водна́я.
|
|
36
|
36
|
|
І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі,
|
І насели́ та́мо а́лчущия, і соста́виша гра́ди оби́тельни;
|
|
37
|
37
|
|
засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай.
|
і насі́яша се́ла, і насади́ша виногра́ди, і сотвори́ша плод жи́тен.
|
|
38
|
38
|
|
Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується.
|
І благослови́ я, і умно́жишася зіло́; і скоти́ їх не ума́ли.
|
|
39
|
39
|
|
Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи,
|
І ума́лишася і озло́бишася от ско́рби зол і болі́зні;
|
|
40
|
40
|
|
тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів.
|
ізлія́ся унічиже́ніє на кня́зі їх, і облазни́ [заблужда́ти сотвори́] я по непрохо́дній, а не по путі́.
|
|
41
|
41
|
|
Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець.
|
І помо́же убо́гу от нищети́ і положи́, я́ко о́вці, оте́чествія.
|
|
42
|
42
|
|
Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої.
|
У́зрять пра́вії і возвеселя́ться, і вся́коє беззако́ніє загради́ть уста́ своя́.
|
|
43
|
43
|
|
Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні.
|
Кто прему́др і сохрани́ть сія́? І разумі́ють ми́лості Госпо́дні.
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла́ва:
|
