1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 72
|
Псалом 72
|
|
0
|
0
|
| Псалом Асафа. | Оконча́шася пі́сні Дави́да, си́на Ієссе́йова. Псало́м Аса́фу, 72. |
|
1
|
1
|
| Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем! | Коль благ Бог Ізра́їлев пра́вим се́рдцем. |
|
2
|
2
|
| Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої. | Мої́ же вма́лі не подвижа́стіся но́зі; вма́лі не пролія́шася стопи́ моя́; |
|
3
|
3
|
| Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних. | я́ко возревнова́х на беззако́нния, мир грі́шников зря; |
|
4
|
4
|
| Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні. | я́ко ність восклоне́нія в сме́рті їх і утвержде́нія в ра́ні їх; |
|
5
|
5
|
| У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди. | в труді́х челові́чеських не суть, і с челові́ки не при́ймуть ран. |
|
6
|
6
|
| Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої. | Сего́ ра́ди удержа́ я горди́ня їх до конця́; оді́яшася непра́вдою і нече́стієм свої́м. |
|
7
|
7
|
| Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця. | Ізи́деть, я́ко із ту́ка, непра́вда їх; прейдо́ша в любо́в се́рдця. |
|
8
|
8
|
| З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють. | Поми́слиша і глаго́лаша в лука́встві, непра́вду в висоту́ глаго́лаша; |
|
9
|
9
|
| До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю. | положи́ша на небесі́ уста́ своя́, і язи́к їх пре́йде по землі́. |
|
10
|
10
|
| Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею, | Сего́ ра́ди обратя́ться лю́діє мої́ сі́мо, і дні́є іспо́лнені обря́щуться в них. |
|
11
|
11
|
| і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?» | І рі́ша: ка́ко уві́ді Бог? І а́ще єсть ра́зум в ви́шнім? |
|
12
|
12
|
| І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство. | Се, сі́ї грі́шници і гобзу́ющії в вік удержа́ша бога́тство. |
|
13
|
13
|
| [І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої; | І ріх: єда́ [у́бо] всу́є оправди́х се́рдце моє́ і уми́х в непови́нних ру́ці мої́, |
|
14
|
14
|
| віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?» | і бих я́звен весь день, і обличе́ніє моє́ на у́треніх? |
|
15
|
15
|
| Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх. | А́ще глаго́лах, пові́м та́ко: се, ро́ду сино́в Твої́х, єму́же обіща́хся [се, ро́ду сино́в Твої́х преступи́х]; |
|
16
|
16
|
| І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх. | і непщева́х разумі́ти; сіє́ труд єсть пре́до мно́ю, |
|
17
|
17
|
| Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього. | до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жиє і разумі́ю в послі́дняя їх. |
|
18
|
18
|
| Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони. | Оба́че за льще́нія їх положи́л єси́ їм зла́я, низложи́л єси́ я, внегда́ разгорди́шася. |
|
19
|
19
|
| Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої. | Ка́ко би́ша в запусті́ніє? Внеза́пу ізчезо́ша, погибо́ша за беззако́ніє своє́. |
|
20
|
20
|
| Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм. | Я́ко со́ніє востаю́щаго, Го́споди, во гра́ді Твоє́м о́браз їх уничижи́ши. |
|
21
|
21
|
| Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя, | Я́ко разжже́ся се́рдце моє́, і утро́би моя́ ізміни́шася; |
|
22
|
22
|
| я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою. | і аз унічиже́н, і не разумі́х, ско́тен бих у Тебе́. |
|
23
|
23
|
| Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою. | І аз ви́ну с Тобо́ю; удержа́л єси́ ру́ку десну́ю мою́, |
|
24
|
24
|
| Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене. | і сові́том Твої́м наста́вил м'я єси́, і со сла́вою прия́л м'я єси́. |
|
25
|
25
|
| Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі? | Что бо мі єсть на небесі́? І от Тебе́ что восхоті́х на землі́? |
|
26
|
26
|
| Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки. | Ізчезе́ се́рдце моє́ і плоть моя́, Бо́же се́рдця моєго́, і часть моя́, Бо́же, во вік. |
|
27
|
27
|
| Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе. | Я́ко се, удаля́ющії себе́ от Тебе́ поги́бнуть; потреби́л єси́ вся́каго любоді́ющаго от Тебе́. |
|
28
|
28
|
| А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової]. | Мні же приліпля́тися Бо́гові бла́го єсть, полага́ти на Го́спода упова́ніє моє́, возвісти́ти мі вся хвали́ Твоя́, во враті́х дще́ре Сіо́ні. |
