1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 105
|
Псалом 105
|
|
0
|
0
|
| Алилуя. | Аллилу́я, 105. |
|
1
|
1
|
| Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. | Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. |
|
2
|
2
|
| Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його? | Кто возглаго́леть си́ли Госпо́дні, сли́шани сотвори́ть вся хвали́ Єго́? |
|
3
|
3
|
| Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости. | Блаже́нні храня́щії суд і творя́щії пра́вду во вся́коє вре́м'я. |
|
4
|
4
|
| Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм, | Пом'яни́ нас, Го́споди, во благоволе́нії люді́й Твої́х, посіти́ нас спасе́нієм Твої́м, |
|
5
|
5
|
| щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм. | ви́діти во бла́гості ізбра́нния Твоя́, возвесели́тися в весе́лії язи́ка Твоєго́, хвали́тися с достоя́нієм Твої́м. |
|
6
|
6
|
| Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня. | Согріши́хом со отці́ на́шими, беззако́нновахом, непра́вдовахом; |
|
7
|
7
|
| Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря. | отці́ на́ші во Єги́пті не разумі́ша чуде́с Твої́х, ні пом'яну́ша мно́жества ми́лости Твоєя́; і преогорчи́ша восходя́ще в Чермно́є мо́ре. |
|
8
|
8
|
| Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою. | І спасе́ їх і́мене Своєго́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́; |
|
9
|
9
|
| І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю. | і запрети́ Чермно́му мо́рю, і ізся́че; і наста́ви [преведе́] я в бе́здні я́ко в пусти́ні. |
|
10
|
10
|
| І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога. | І спасе́ я із руки́ ненави́дящих і ізба́ви я із руки́ враго́в. |
|
11
|
11
|
| Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився. | Покри́ вода́ стужа́ющия їм; ні єди́н от них ізби́сть. |
|
12
|
12
|
| І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому. | І ві́роваша словесі́ Єго́ і воспі́ша хвалу́ Єго́. |
|
13
|
13
|
| Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його. | Ускори́ша, заби́ша діла́ Єго́, не стерпі́ша сові́та Єго́; |
|
14
|
14
|
| Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній. | і похоті́ша жела́нію в пусти́ні і іскуси́ша Бо́га в безво́дній. |
|
15
|
15
|
| Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні. | І даде́ їм проше́ніє їх, посла́ си́тость в ду́ші їх. |
|
16
|
16
|
| І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа. | І прогні́ваша Моїсе́я в стану́, Ааро́на, свята́го Госпо́дня. |
|
17
|
17
|
| Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона. | Отве́рзеся земля́ і пожре́ Дафа́на і покри́ на со́нмищи Авиро́на; |
|
18
|
18
|
| Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних. | і разжже́ся огнь в со́нмі їх, пла́мень попали́ грі́шники. |
|
19
|
19
|
| Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові. | І сотвори́ша тельця́ в Хори́ві і поклони́шася істука́нному; |
|
20
|
20
|
| Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву. | і ізміни́ша сла́ву Єго́ в подо́біє тельця́ яду́щаго траву́. |
|
21
|
21
|
| Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті, | І заби́ша Бо́га спаса́ющаго їх, сотво́ршаго ве́лія во Єги́пті, |
|
22
|
22
|
| дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі. | чудеса́ в землі́ Ха́мові, стра́шная в мо́рі Чермні́м. |
|
23
|
23
|
| І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх]. | І рече́ потреби́ти їх, а́ще не би Моїсе́й ізбра́нний Єго́ стал в сокруше́нії пред Ним, возврати́ти я́рость Єго́, да не погуби́ть їх. |
|
24
|
24
|
| І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його; | І унічижи́ша зе́млю жела́нную, не я́ша ві́ри словесі́ Єго́; |
|
25
|
25
|
| Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього. | і поропта́ша в селе́ніїх свої́х, не усли́шаша гла́са Госпо́дня. |
|
26
|
26
|
| І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі, | І воздви́же ру́ку Свою́ на ня, низложи́ти я в пусти́ні, |
|
27
|
27
|
| розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі. | і низложи́ти сі́м'я їх во язи́ціх, і расточи́ти я в страни́. |
|
28
|
28
|
| Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих, | І причасти́шася Веєльфего́ру і снідо́ша же́ртви ме́ртвих; |
|
29
|
29
|
| і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх. | і раздражи́ша Єго́ в начина́ніїх свої́х, і умно́жися в них паде́ніє. |
|
30
|
30
|
| Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася. | І ста Фінеє́с і уми́лостиви, і преста́ січ; |
|
31
|
31
|
| І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки. | і вміни́ся єму́ в пра́вду, в род і род до ві́ка. |
|
32
|
32
|
| І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них, | І прогні́ваша єго́ на воді́ преріка́нія, і озло́блен бисть Моїсе́й їх ра́ди; |
|
33
|
33
|
| бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми. | я́ко преогорчи́ша дух єго́ і ра́знствова устна́ма свої́ма. |
|
34
|
34
|
| Не знищили народів, про яких говорив їм Господь, | Не потреби́ша язи́ки, я́же рече́ Госпо́дь їм. |
|
35
|
35
|
| але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх, | І сміси́шася во язи́ціх і навико́ша діло́м їх; |
|
36
|
36
|
| стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою, | і порабо́таша істука́нним їх, і бисть їм в собла́зн. |
|
37
|
37
|
| приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх; | І пожро́ша си́ни своя́ і дще́рі своя́ бісово́м, |
|
38
|
38
|
| проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю; | і пролія́ша кров непови́нную, кров сино́в свої́х і дще́рей, я́же пожро́ша істука́нним ханаа́нським; і убіє́на бисть земля́ їх кровми́ |
|
39
|
39
|
| осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх. | і оскверни́ся в ді́ліх їх; і соблуди́ша в начина́ніїх свої́х. |
|
40
|
40
|
| Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його. | І разгні́вася я́ростію Госпо́дь на лю́ди Своя́ і омерзи́ достоя́ніє Своє́; |
|
41
|
41
|
| і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними. | і предаде́ я в ру́ки враго́в, і облада́ша ї́ми ненави́дящії їх. |
|
42
|
42
|
| Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою. | І стужи́ша їм вразі́ їх; і смири́шася под рука́ми їх. |
|
43
|
43
|
| Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє. | Мно́жицею ізба́ви я; ті́ї же преогорчи́ша Єго́ сові́том свої́м, і смири́шася в беззако́ніїх свої́х. |
|
44
|
44
|
| Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх. | І ви́ді Госпо́дь, внегда́ скорбі́ти їм, внегда́ усли́шаше моле́ніє їх; |
|
45
|
45
|
| Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його. | і пом'яну́ заві́т Свой, і раска́яся по мно́жеству ми́лости Своєя́; |
|
46
|
46
|
| І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх. | і даде́ я в щедро́ти пред всі́ми пліни́вшими я. |
|
47
|
47
|
| Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю. | Спаси́ ни, Го́споди, Бо́же наш, і собери́ ни от язи́к, іспові́датися і́мені Твоєму́ свято́му, хвали́тися во хвалі́ Твоє́й. |
|
48
|
48
|
| Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя! | Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка. І реку́ть всі лю́діє: бу́ди, бу́ди! |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
