1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 2
|
Chapter 2
|
|
1
|
1
|
| Був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана стати перед Господом. | And it came to pass on a certain day, that the angels of God came to stand before the Lord, and the devil came among them to stand before the Lord. |
|
2
|
2
|
| І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. | And the Lord said to the devil, Whence comest thou? Then the devil said before the Lord, I am come from going through the world, and walking about the whole earth. |
|
3
|
3
|
| І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла, і досі твердий у своїй непорочності; а ти збуджував Мене проти нього, щоб погубити його невинно. | And the Lord said to the devil, Hast thou then observed my servant Job, that there is none of men upon the earth like him, a harmless, true, blameless, godly man, abstaining from all evil? and he yet cleaves to innocence, whereas thou hast told me to destroy his substance without cause? |
|
4
|
4
|
| І відповів сатана Господу і сказав: шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї; | And the devil answered and said to the Lord, Skin for skin, all that a man has will he give as a ransom for his life. |
|
5
|
5
|
| але простягни руку Твою і торкнися кістки його і плоті його, — чи благословить він Тебе? | Nay, but put forth thine hand, and touch his bones and his flesh: verily he will bless thee to thy face. |
|
6
|
6
|
| І сказав Господь сатані: ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи. | And the Lord said to the devil, Behold, I deliver him up to thee; only save his life. |
|
7
|
7
|
| І відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його. | So the devil went out from the Lord, and smote Job with sore boils from his feet to his head. |
|
8
|
8
|
| І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем]. | And he took a potsherd to scrape away the discharge, and sat upon a dung-heap outside the city. |
|
9
|
9
|
| І сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри*. | And when much time had passed, his wife said to him, How long wilt thou hold out, saying, |
|
10
|
10
|
| Але він сказав їй: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми. | But he looked on her, and said to her, Thou hast spoken like one of the foolish women. If we have received good things of the hand of the Lord, shall we not endure evil things? In all these things that happened to him, Job sinned not at all with his lips before God. |
|
11
|
11
|
| І почули троє друзів Іова про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: Елифаз феманитянин, Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним і втішати його. | Now his three friends having heard of all the evil that was come upon him, came to him each from his own country: Eliphaz the king of the Thæmans, Baldad sovereign of the Saucheans, Sophar king of the Minæans: and they came to him with one accord, to comfort and to visit him. |
|
12
|
12
|
| І, піднявши очі свої здаля, вони не впізнали його; і піднесли голос свій і заридали; і роздер кожен верхній одяг свій, і кидали порох над головами своїми до неба. | And when they saw him from a distance they did not know him; and they cried with a loud voice, and wept, and rent every one his garment, and sprinkled dust upon their heads, |
|
13
|
13
|
| І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі. | and they sat down beside him seven days and seven nights, and no one of them spoke; for they saw that his affliction was dreadful and very great. |
