1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 30
|
Chapter 30
|
|
1
|
1
|
|
А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.
|
But now the youngest have laughed me to scorn, now they reprove me in their turn, whose fathers I set at nought; whom I did not deem worthy to be with my shepherd dogs.
|
|
2
|
2
|
|
І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
|
Yea, why had I the strength of their hands? for them the full term of life was lost.
|
|
3
|
3
|
|
Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;
|
One is childless in want and famine, such as they that fled but lately the distress and misery of drought.
|
|
4
|
4
|
|
щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.
|
Who compass the salt places on the sounding shore, who had salt herbs for their food, and were dishonourable and of no repute, in want of every good thing; who also ate roots of trees by reason of great hunger.
|
|
5
|
5
|
|
Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,
|
Thieves have risen up against me,
|
|
6
|
6
|
|
щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.
|
whose houses were the caves of the rocks, who lived under the wild shrubs.
|
|
7
|
7
|
|
Ревуть між кущами, туляться під терням.
|
They will cry out among the rustling bushes.
|
|
8
|
8
|
|
Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!
|
They are sons of fools and vile men, whose name and glory are quenched from off the earth.
|
|
9
|
9
|
|
Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.
|
But now I am their music, and they have me for a by-word.
|
|
10
|
10
|
|
Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.
|
And they stood aloof and abhorred me, and spared not to spit in my face.
|
|
11
|
11
|
|
Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
|
For he has opened his quiver and afflicted me: they also have cast off the restraint of my presence.
|
|
12
|
12
|
|
З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.
|
They have risen up against me on the right hand of their offspring; they have stretched out their foot, and directed against me the ways of their destruction.
|
|
13
|
13
|
|
А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
|
My paths are ruined; for they have stripped off my raiment: he has shot at me with his weapons.
|
|
14
|
14
|
|
Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.
|
And he has pleaded against me as he will: I am overwhelmed with pains.
|
|
15
|
15
|
|
Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.
|
My pains return upon me; my hope is gone like the wind, and my safety as a cloud.
|
|
16
|
16
|
|
І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.
|
Even now my life shall be poured forth upon me; and days of anguish seize me.
|
|
17
|
17
|
|
Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
|
And by night my bones are confounded; and my sinews are relaxed.
|
|
18
|
18
|
|
Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.
|
With great force my disease has taken hold of my garment: it has compassed me as the collar of my coat.
|
|
19
|
19
|
|
Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.
|
And thou hast counted me as clay; my portion is in dust and ashes.
|
|
20
|
20
|
|
Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.
|
And I have cried to thee, but thou hearest me not: but they stood still, and observed me.
|
|
21
|
21
|
|
Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.
|
They attacked me also without mercy: thou hast scourged me with a strong hand.
|
|
22
|
22
|
|
Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.
|
And thou hast put me to grief, and hast cast me away from safety.
|
|
23
|
23
|
|
Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.
|
For I know that death will destroy me: for the earth is the house appointed for every mortal.
|
|
24
|
24
|
|
Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?
|
Oh then that I might lay hands upon myself, or at least ask another, and he should do this for me.
|
|
25
|
25
|
|
Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?
|
Yet I wept over every helpless man; I groaned when I saw a man in distress.
|
|
26
|
26
|
|
Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.
|
But I, when I waited for good things, behold, days of evils came the more upon me.
|
|
27
|
27
|
|
Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
|
My belly boiled, and would not cease: the days of poverty prevented me.
|
|
28
|
28
|
|
Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.
|
I went mourning without restraint: and I have stood and cried out in the assembly.
|
|
29
|
29
|
|
Я став братом шакалам і другом страусам.
|
I am become a brother of monsters, and a companion of ostriches.
|
|
30
|
30
|
|
Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.
|
And my skin has been greatly blackened, and my bones are burned with heat.
|
|
31
|
31
|
|
І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.
|
My harp also has been turned into mourning, and my song into my weeping.
|
