1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 30
|
Chapter 30
|
|
1
|
1
|
| А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх. | But now the youngest have laughed me to scorn, now they reprove me in their turn, whose fathers I set at nought; whom I did not deem worthy to be with my shepherd dogs. |
|
2
|
2
|
| І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час. | Yea, why had I the strength of their hands? for them the full term of life was lost. |
|
3
|
3
|
| Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений; | One is childless in want and famine, such as they that fled but lately the distress and misery of drought. |
|
4
|
4
|
| щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх. | Who compass the salt places on the sounding shore, who had salt herbs for their food, and were dishonourable and of no repute, in want of every good thing; who also ate roots of trees by reason of great hunger. |
|
5
|
5
|
| Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв, | Thieves have risen up against me, |
|
6
|
6
|
| щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях. | whose houses were the caves of the rocks, who lived under the wild shrubs. |
|
7
|
7
|
| Ревуть між кущами, туляться під терням. | They will cry out among the rustling bushes. |
|
8
|
8
|
| Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі! | They are sons of fools and vile men, whose name and glory are quenched from off the earth. |
|
9
|
9
|
| Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх. | But now I am their music, and they have me for a by-word. |
|
10
|
10
|
| Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм. | And they stood aloof and abhorred me, and spared not to spit in my face. |
|
11
|
11
|
| Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм. | For he has opened his quiver and afflicted me: they also have cast off the restraint of my presence. |
|
12
|
12
|
| З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене. | They have risen up against me on the right hand of their offspring; they have stretched out their foot, and directed against me the ways of their destruction. |
|
13
|
13
|
| А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника. | My paths are ruined; for they have stripped off my raiment: he has shot at me with his weapons. |
|
14
|
14
|
| Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене. | And he has pleaded against me as he will: I am overwhelmed with pains. |
|
15
|
15
|
| Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара. | My pains return upon me; my hope is gone like the wind, and my safety as a cloud. |
|
16
|
16
|
| І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене. | Even now my life shall be poured forth upon me; and days of anguish seize me. |
|
17
|
17
|
| Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою. | And by night my bones are confounded; and my sinews are relaxed. |
|
18
|
18
|
| Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене. | With great force my disease has taken hold of my garment: it has compassed me as the collar of my coat. |
|
19
|
19
|
| Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл. | And thou hast counted me as clay; my portion is in dust and ashes. |
|
20
|
20
|
| Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене. | And I have cried to thee, but thou hearest me not: but they stood still, and observed me. |
|
21
|
21
|
| Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене. | They attacked me also without mercy: thou hast scourged me with a strong hand. |
|
22
|
22
|
| Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене. | And thou hast put me to grief, and hast cast me away from safety. |
|
23
|
23
|
| Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе. | For I know that death will destroy me: for the earth is the house appointed for every mortal. |
|
24
|
24
|
| Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування? | Oh then that I might lay hands upon myself, or at least ask another, and he should do this for me. |
|
25
|
25
|
| Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних? | Yet I wept over every helpless man; I groaned when I saw a man in distress. |
|
26
|
26
|
| Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма. | But I, when I waited for good things, behold, days of evils came the more upon me. |
|
27
|
27
|
| Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі. | My belly boiled, and would not cease: the days of poverty prevented me. |
|
28
|
28
|
| Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу. | I went mourning without restraint: and I have stood and cried out in the assembly. |
|
29
|
29
|
| Я став братом шакалам і другом страусам. | I am become a brother of monsters, and a companion of ostriches. |
|
30
|
30
|
| Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки. | And my skin has been greatly blackened, and my bones are burned with heat. |
|
31
|
31
|
| І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає. | My harp also has been turned into mourning, and my song into my weeping. |
