1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 6
|
Chapter 6
|
|
1
|
1
|
| І відповів Іов і сказав: | But Job answered and said, |
|
2
|
2
|
| о, якби правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє! | Oh that one would indeed weigh the wrath that is upon me, and take up my griefs in a balance together! |
|
3
|
3
|
| Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті. | And verily they would be heavier than the sand by the seashore: but, as it seems, my words are vain. |
|
4
|
4
|
| Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене. | For the arrows of the Lord are in my body, whose violence drinks up my blood: whenever I am going to speak, they pierce me. |
|
5
|
5
|
| Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого? | What then? will the wild ass bray for nothing, if he is not seeking food? or again, will the ox low at the manger, when he has fodder? |
|
6
|
6
|
| Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку? | Shall bread be eaten without salt? or again, is there taste in empty words? |
|
7
|
7
|
| До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою. | For my wrath cannot cease; for I perceive my food as the smell of a lion to be loathsome. |
|
8
|
8
|
| О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог! | For oh that he would grant my desire, and my petition might come, and the Lord would grant my hope! |
|
9
|
9
|
| О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене! | Let the Lord begin and wound me, but let him not utterly destroy me. |
|
10
|
10
|
| Це було б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого. | Let the grave be my city, upon the walls of which I have leaped: I will not shrink from it; for I have not denied the holy words of my God. |
|
11
|
11
|
| Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє? | For what is my strength, that I continue? what is my time, that my soul endures? |
|
12
|
12
|
| Чи твердість каменів — твердість моя? і чи мідь — плоть моя? | Is my strength the strength of stones? or is my flesh of brass? |
|
13
|
13
|
| Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора? | Or have I not trusted in him? but help is far from me. |
|
14
|
14
|
| До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя. | Mercy has rejected me; and the visitation of the Lord has disregarded me. |
|
15
|
15
|
| Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки, | My nearest relations have not regarded me; they have passed me by like a failing brook, or like a wave. |
|
16
|
16
|
| які чорні від льоду і в яких ховається сніг. | They who used to reverence me, now have come against me like snow or congealed ice. |
|
17
|
17
|
| Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх. | When it has melted at the approach of heat, it is not known what it was. |
|
18
|
18
|
| Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться: | Thus I also have been deserted of all; and I am ruined, and become an outcast. |
|
19
|
19
|
| дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські, | Behold the ways of the Thæmanites, ye that mark the paths of the Sabæans. |
|
20
|
20
|
| але залишаються посоромленими у своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють. | They too that trust in cities and riches shall come to shame. |
|
21
|
21
|
| Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися. | But ye also have come to me without pity; so that beholding my wound ye are afraid. |
|
22
|
22
|
| Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене; | What? have I made any demand of you? or do I ask for strength from you, |
|
23
|
23
|
| і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене? | to deliver me from enemies, or to rescue me from the hand of the mighty ones? |
|
24
|
24
|
| Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив. | Teach ye me, and I will be silent: if in anything I have erred, tell me. |
|
25
|
25
|
| Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші? | But as it seems, the words of a true man are vain, because I do not ask strength of you. |
|
26
|
26
|
| Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші. | Neither will your reproof cause me to cease my words, for neither will I endure the sound of your speech. |
|
27
|
27
|
| Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому. | Even because ye attack the fatherless, and insult your friend. |
|
28
|
28
|
| Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим? | But now, having looked upon your countenances, I will not lie. |
|
29
|
29
|
| Перегляньте, чи є неправда? переглянете, — правда моя. | Sit down now, and let there not be unrighteousness; and unite again with the just. |
|
30
|
30
|
| Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти? | For there is no injustice in my tongue; and does not my throat meditate understanding? |
