1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 6
|
Chapter 6
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Іов і сказав:
|
But Job answered and said,
|
|
2
|
2
|
|
о, якби правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє!
|
Oh that one would indeed weigh the wrath that is upon me, and take up my griefs in a balance together!
|
|
3
|
3
|
|
Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті.
|
And verily they would be heavier than the sand by the seashore: but, as it seems, my words are vain.
|
|
4
|
4
|
|
Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене.
|
For the arrows of the Lord are in my body, whose violence drinks up my blood: whenever I am going to speak, they pierce me.
|
|
5
|
5
|
|
Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого?
|
What then? will the wild ass bray for nothing, if he is not seeking food? or again, will the ox low at the manger, when he has fodder?
|
|
6
|
6
|
|
Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку?
|
Shall bread be eaten without salt? or again, is there taste in empty words?
|
|
7
|
7
|
|
До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою.
|
For my wrath cannot cease; for I perceive my food as the smell of a lion to be loathsome.
|
|
8
|
8
|
|
О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог!
|
For oh that he would grant my desire, and my petition might come, and the Lord would grant my hope!
|
|
9
|
9
|
|
О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене!
|
Let the Lord begin and wound me, but let him not utterly destroy me.
|
|
10
|
10
|
|
Це було б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого.
|
Let the grave be my city, upon the walls of which I have leaped: I will not shrink from it; for I have not denied the holy words of my God.
|
|
11
|
11
|
|
Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє?
|
For what is my strength, that I continue? what is my time, that my soul endures?
|
|
12
|
12
|
|
Чи твердість каменів — твердість моя? і чи мідь — плоть моя?
|
Is my strength the strength of stones? or is my flesh of brass?
|
|
13
|
13
|
|
Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора?
|
Or have I not trusted in him? but help is far from me.
|
|
14
|
14
|
|
До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя.
|
Mercy has rejected me; and the visitation of the Lord has disregarded me.
|
|
15
|
15
|
|
Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки,
|
My nearest relations have not regarded me; they have passed me by like a failing brook, or like a wave.
|
|
16
|
16
|
|
які чорні від льоду і в яких ховається сніг.
|
They who used to reverence me, now have come against me like snow or congealed ice.
|
|
17
|
17
|
|
Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх.
|
When it has melted at the approach of heat, it is not known what it was.
|
|
18
|
18
|
|
Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться:
|
Thus I also have been deserted of all; and I am ruined, and become an outcast.
|
|
19
|
19
|
|
дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські,
|
Behold the ways of the Thæmanites, ye that mark the paths of the Sabæans.
|
|
20
|
20
|
|
але залишаються посоромленими у своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.
|
They too that trust in cities and riches shall come to shame.
|
|
21
|
21
|
|
Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися.
|
But ye also have come to me without pity; so that beholding my wound ye are afraid.
|
|
22
|
22
|
|
Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене;
|
What? have I made any demand of you? or do I ask for strength from you,
|
|
23
|
23
|
|
і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене?
|
to deliver me from enemies, or to rescue me from the hand of the mighty ones?
|
|
24
|
24
|
|
Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив.
|
Teach ye me, and I will be silent: if in anything I have erred, tell me.
|
|
25
|
25
|
|
Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші?
|
But as it seems, the words of a true man are vain, because I do not ask strength of you.
|
|
26
|
26
|
|
Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші.
|
Neither will your reproof cause me to cease my words, for neither will I endure the sound of your speech.
|
|
27
|
27
|
|
Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому.
|
Even because ye attack the fatherless, and insult your friend.
|
|
28
|
28
|
|
Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
|
But now, having looked upon your countenances, I will not lie.
|
|
29
|
29
|
|
Перегляньте, чи є неправда? переглянете, — правда моя.
|
Sit down now, and let there not be unrighteousness; and unite again with the just.
|
|
30
|
30
|
|
Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти?
|
For there is no injustice in my tongue; and does not my throat meditate understanding?
|
