1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 3
|
Chapter 3
|
|
1
|
1
|
|
Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій.
|
After this Job opened his mouth, and cursed his day,
|
|
2
|
2
|
|
І почав Іов і сказав:
|
saying,
|
|
3
|
3
|
|
згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина!
|
Let the day perish in which I was born, and that night in which they said, Behold a man-child!
|
|
4
|
4
|
|
День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло!
|
Let that night be darkness, and let not the Lord regard it from above, neither let light come upon it.
|
|
5
|
5
|
|
Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки!
|
But let darkness and the shadow of death seize it; let blackness come upon it;
|
|
6
|
6
|
|
Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців!
|
let that day and night be cursed, let darkness carry them away; let it not come into the days of the year, neither let it be numbered with the days of the months.
|
|
7
|
7
|
|
О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість!
|
But let that night be pain, and let not mirth come upon it, nor joy.
|
|
8
|
8
|
|
Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана!
|
But let him that curses that day curse it, even he that is ready to attack the great whale.
|
|
9
|
9
|
|
Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці
|
Let the stars of that night be darkened; let it remain dark, and not come into light; and let it not see the morning star arise:
|
|
10
|
10
|
|
за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх!
|
because it shut not up the gates of my mother's womb, for so it would have removed sorrow from my eyes.
|
|
11
|
11
|
|
Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби?
|
For why died I not in the belly? and why did I not come forth from the womb and die immediately?
|
|
12
|
12
|
|
Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми?
|
And why did the knees support me? and why did I suck the breasts?
|
|
13
|
13
|
|
Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно
|
Now I should have lain down and been quiet, I should have slept and been at rest,
|
|
14
|
14
|
|
з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі,
|
with kings and councillors of the earth, who gloried in their swords;
|
|
15
|
15
|
|
або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом;
|
or with rulers, whose gold was abundant, who filled their houses with silver:
|
|
16
|
16
|
|
або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла.
|
or I should have been as an untimely birth proceeding from his mother's womb, or as infants who never saw light.
|
|
17
|
17
|
|
Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі.
|
There the ungodly have burnt out the fury of rage; there the wearied in body rest.
|
|
18
|
18
|
|
Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника.
|
And the men of old time have together ceased to hear the exactor's voice.
|
|
19
|
19
|
|
Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого.
|
The small and great are there, and the servant that feared his lord.
|
|
20
|
20
|
|
Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею,
|
For why is light given to those who are in bitterness, and life to the souls which are in griefs?
|
|
21
|
21
|
|
які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб,
|
who desire death, and obtain it not, digging for it as for treasures;
|
|
22
|
22
|
|
зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб?
|
and would be very joyful if they should gain it?
|
|
23
|
23
|
|
Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком?
|
Death is rest to such a man, for God has hedged him in.
|
|
24
|
24
|
|
Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода,
|
For my groaning comes before my food, and I weep being beset with terror.
|
|
25
|
25
|
|
бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене.
|
For the terror of which I meditated has come upon me, and that which I had feared has befallen me.
|
|
26
|
26
|
|
Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.
|
I was not at peace, nor quiet, nor had I rest; yet wrath came upon me.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
