1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 3
|
Chapter 3
|
|
1
|
1
|
| Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій. | After this Job opened his mouth, and cursed his day, |
|
2
|
2
|
| І почав Іов і сказав: | saying, |
|
3
|
3
|
| згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина! | Let the day perish in which I was born, and that night in which they said, Behold a man-child! |
|
4
|
4
|
| День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло! | Let that night be darkness, and let not the Lord regard it from above, neither let light come upon it. |
|
5
|
5
|
| Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки! | But let darkness and the shadow of death seize it; let blackness come upon it; |
|
6
|
6
|
| Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців! | let that day and night be cursed, let darkness carry them away; let it not come into the days of the year, neither let it be numbered with the days of the months. |
|
7
|
7
|
| О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість! | But let that night be pain, and let not mirth come upon it, nor joy. |
|
8
|
8
|
| Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана! | But let him that curses that day curse it, even he that is ready to attack the great whale. |
|
9
|
9
|
| Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці | Let the stars of that night be darkened; let it remain dark, and not come into light; and let it not see the morning star arise: |
|
10
|
10
|
| за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх! | because it shut not up the gates of my mother's womb, for so it would have removed sorrow from my eyes. |
|
11
|
11
|
| Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби? | For why died I not in the belly? and why did I not come forth from the womb and die immediately? |
|
12
|
12
|
| Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми? | And why did the knees support me? and why did I suck the breasts? |
|
13
|
13
|
| Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно | Now I should have lain down and been quiet, I should have slept and been at rest, |
|
14
|
14
|
| з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі, | with kings and councillors of the earth, who gloried in their swords; |
|
15
|
15
|
| або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом; | or with rulers, whose gold was abundant, who filled their houses with silver: |
|
16
|
16
|
| або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла. | or I should have been as an untimely birth proceeding from his mother's womb, or as infants who never saw light. |
|
17
|
17
|
| Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі. | There the ungodly have burnt out the fury of rage; there the wearied in body rest. |
|
18
|
18
|
| Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника. | And the men of old time have together ceased to hear the exactor's voice. |
|
19
|
19
|
| Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого. | The small and great are there, and the servant that feared his lord. |
|
20
|
20
|
| Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею, | For why is light given to those who are in bitterness, and life to the souls which are in griefs? |
|
21
|
21
|
| які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб, | who desire death, and obtain it not, digging for it as for treasures; |
|
22
|
22
|
| зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб? | and would be very joyful if they should gain it? |
|
23
|
23
|
| Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком? | Death is rest to such a man, for God has hedged him in. |
|
24
|
24
|
| Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода, | For my groaning comes before my food, and I weep being beset with terror. |
|
25
|
25
|
| бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене. | For the terror of which I meditated has come upon me, and that which I had feared has befallen me. |
|
26
|
26
|
| Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя. | I was not at peace, nor quiet, nor had I rest; yet wrath came upon me. |
