1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 147
|
Псалом 147
|
|
0
|
0
|
|
(Аггея й Захарії.)
|
Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 147.
|
|
1
|
1
|
|
Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе!
|
Похвали́, Ієрусали́ме, Го́спода, хвали́ Бо́га Твоєго́, Сіо́не;
|
|
2
|
2
|
|
Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі.
|
я́ко укріпи́ вереї́ врат Твої́х, благослови́ си́ни Твоя́ в Тебі́.
|
|
3
|
3
|
|
Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе.
|
Полага́яй преді́ли Твоя́ мир, і ту́ка пшени́чна насища́яй Тя;
|
|
4
|
4
|
|
Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його.
|
посила́яй сло́во Своє́ землі́, до ско́рости тече́ть сло́во Єго́,
|
|
5
|
5
|
|
Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає.
|
даю́щаго сніг Свой, я́ко во́лну*, мглу — я́ко пе́пел посипа́ющаго,
|
|
6
|
6
|
|
Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть?
|
мета́ющаго го́лоть* Свой, я́ко хлі́би; проти́ву лиця́ мра́за* Єго́ кто постої́ть?
|
|
7
|
7
|
|
Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води.
|
По́слеть сло́во Своє́, і іста́єть я; дхнеть дух Єго́, і потеку́ть во́ди.
|
|
8
|
8
|
|
Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю.
|
Возвіща́яй сло́во Своє́ Іа́кову, оправда́нія і судьби́ Своя́ Ізра́їлеві;
|
|
9
|
9
|
|
Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають. Слава…
|
не сотвори́ та́ко вся́кому язи́ку, і судьби́ Своя́ не яви́ їм.
|
