1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 131
|
Ѱало́мъ рл҃а
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Пѣ́снь степе́ней, р҃л҃а҃. |
|
1
|
1
|
| Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його. | Помѧнѝ, гдⷭ҇и, дв҃да и҆ всю̀ кро́тость є҆гѡ̀: |
|
2
|
2
|
| Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова: | ꙗ҆́кѡ клѧ́тсѧ гдⷭ҇еви, ѡ҆бѣща́сѧ бг҃ꙋ і҆а́кѡвлю: |
|
3
|
3
|
| «Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою, | а҆́ще вни́дꙋ въ селе́нїе до́мꙋ моегѡ̀, и҆лѝ взы́дꙋ на ѻ҆́дръ посте́ли моеѧ̀: |
|
4
|
4
|
| не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм; | а҆́ще да́мъ со́нъ ѻ҆чи́ма мои́ма, и҆ вѣ́ждома мои́ма дрема́нїе, и҆ поко́й скранїа́ма мои́ма: |
|
5
|
5
|
| не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова». | до́ндеже ѡ҆брѧ́щꙋ мѣ́сто гдⷭ҇еви, селе́нїе бг҃ꙋ і҆а́кѡвлю. |
|
6
|
6
|
| Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима. | Сѐ, слы́шахомъ ѧ҆̀ во є҆ѵфра́ѳѣ, ѡ҆брѣто́хомъ ѧ҆̀ въ полѧ́хъ дꙋбра́вы: |
|
7
|
7
|
| Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його. | вни́демъ въ селє́нїѧ є҆гѡ̀, поклони́мсѧ на мѣ́сто, и҆дѣ́же стоѧ́стѣ но́зѣ є҆гѡ̀. |
|
8
|
8
|
| Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї. | Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и, въ поко́й тво́й, ты̀ и҆ кївѡ́тъ ст҃ы́ни твоеѧ̀. |
|
9
|
9
|
| Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють. | Сщ҃е́нницы твоѝ ѡ҆блекꙋ́тсѧ пра́вдою, и҆ прпⷣбнїи твоѝ возра́дꙋютсѧ. |
|
10
|
10
|
| Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого. | Дв҃да ра́ди раба̀ твоегѡ̀, не ѿвратѝ лицѐ пома́заннагѡ твоегѡ̀. |
|
11
|
11
|
| Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм. | Клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь дв҃дꙋ и҆́стиною, и҆ не ѿве́ржетсѧ є҆ѧ̀: ѿ плода̀ чре́ва твоегѡ̀ посаждꙋ̀ на престо́лѣ твое́мъ. |
|
12
|
12
|
| А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм». | А҆́ще сохранѧ́тъ сы́нове твоѝ завѣ́тъ мо́й и҆ свидѣ̑нїѧ моѧ̑ сїѧ̑, и҆̀мже наꙋчꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ сы́нове и҆́хъ до вѣ́ка сѧ́дꙋтъ на престо́лѣ твое́мъ. |
|
13
|
13
|
| Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе. | Ꙗ҆́кѡ и҆збра̀ гдⷭ҇ь сїѡ́на, и҆зво́ли и҆̀ въ жили́ще себѣ̀. |
|
14
|
14
|
| «Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його. | Се́й поко́й мо́й во вѣ́къ вѣ́ка, здѣ̀ вселю́сѧ, ꙗ҆́кѡ и҆зво́лихъ и҆̀. |
|
15
|
15
|
| Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом. | Лови́твꙋ є҆гѡ̀ блгⷭ҇влѧ́ѧй блгⷭ҇влю̀, ни́щыѧ є҆гѡ̀ насы́щꙋ хлѣ̑бы: |
|
16
|
16
|
| Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю. | сщ҃е́нники є҆гѡ̀ ѡ҆блекꙋ̀ во спⷭ҇нїе, и҆ прпⷣбнїи є҆гѡ̀ ра́достїю возра́дꙋютсѧ. |
|
17
|
17
|
| Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму. | Та́мѡ возращꙋ̀ ро́гъ дв҃дови, оу҆гото́вахъ свѣти́лникъ пома́занномꙋ моемꙋ̀. |
|
18
|
18
|
| Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя». | Врагѝ є҆гѡ̀ ѡ҆блекꙋ̀ стꙋдо́мъ, на не́мъ же процвѣте́тъ ст҃ы́нѧ моѧ̀. |
