1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 87
|
Ѱало́мъ п҃з
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.) | Пѣ́снь ѱалма̀ сынѡ́мъ коре́ѡвымъ, въ коне́цъ, ѡ҆ маеле́ѳѣ є҆́же ѿвѣща́ти, ра́зꙋма є҆ма́нꙋ і҆и҃лтѧнинꙋ, п҃з҃. |
|
2
|
2
|
| Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою. | Гдⷭ҇и бж҃е спⷭ҇нїѧ моегѡ̀, во днѝ воззва́хъ и҆ въ нощѝ пред̾ тобо́ю: |
|
3
|
3
|
| Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого. | да вни́детъ пред̾ тѧ̀ моли́тва моѧ̀, приклонѝ оу҆́хо твоѐ къ моле́нїю моемꙋ̀. |
|
4
|
4
|
| Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося. | Ꙗ҆́кѡ и҆спо́лнисѧ ѕѡ́лъ дꙋша̀ моѧ̀, и҆ живо́тъ мо́й а҆́дꙋ прибли́жисѧ. |
|
5
|
5
|
| Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили, | Привмѣне́нъ бы́хъ съ низходѧ́щими въ ро́въ: бы́хъ ꙗ҆́кѡ человѣ́къ без̾ по́мощи, |
|
6
|
6
|
| між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті. | въ ме́ртвыхъ свобо́дь: ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́звеннїи спѧ́щїи во гро́бѣ, и҆́хже не помѧнꙋ́лъ є҆сѝ ктомꙋ̀, и҆ ті́и ѿ рꙋкѝ твоеѧ̀ ѿринове́ни бы́ша. |
|
7
|
7
|
| Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній. | Положи́ша мѧ̀ въ ро́вѣ преиспо́днѣмъ, въ те́мныхъ и҆ сѣ́ни сме́ртнѣй. |
|
8
|
8
|
| На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене]. | На мнѣ̀ оу҆тверди́сѧ ꙗ҆́рость твоѧ̀, и҆ всѧ̑ вѡ́лны твоѧ̑ наве́лъ є҆сѝ на мѧ̀. |
|
9
|
9
|
| Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти. | Оу҆да́лилъ є҆сѝ зна́емыхъ мои́хъ ѿ менє̀: положи́ша мѧ̀ ме́рзость себѣ̀: пре́данъ бы́хъ и҆ не и҆схожда́хъ. |
|
10
|
10
|
| Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої. | Ѻ҆́чи моѝ и҆знемого́стѣ ѿ нищеты̀: воззва́хъ къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, ве́сь де́нь, воздѣ́хъ къ тебѣ̀ рꙋ́цѣ моѝ. |
|
11
|
11
|
| Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе? | Є҆да̀ ме́ртвыми твори́ши чꙋдеса̀; и҆лѝ вра́чеве воскресѧ́тъ, и҆ и҆сповѣ́дѧтсѧ тебѣ̀; |
|
12
|
12
|
| Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі? | Є҆да̀ повѣ́сть кто̀ во гро́бѣ млⷭ҇ть твою̀, и҆ и҆́стинꙋ твою̀ въ поги́бели; |
|
13
|
13
|
| Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття? | Є҆да̀ позна̑на бꙋ́дꙋтъ во тмѣ̀ чꙋдеса̀ твоѧ̑, и҆ пра́вда твоѧ̀ въ землѝ забве́ннѣй; |
|
14
|
14
|
| Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе. | И҆ а҆́зъ къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, воззва́хъ, и҆ оу҆́трѡ моли́тва моѧ̀ предвари́тъ тѧ̀. |
|
15
|
15
|
| Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене? | Вскꙋ́ю, гдⷭ҇и, ѿрѣ́еши дꙋ́шꙋ мою̀; ѿвраща́еши лицѐ твоѐ ѿ менє̀; |
|
16
|
16
|
| Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг. | Ни́щъ є҆́смь а҆́зъ, и҆ въ трꙋдѣ́хъ ѿ ю҆́ности моеѧ̀: возне́сжесѧ смири́хсѧ и҆ и҆знемого́хъ. |
|
17
|
17
|
| По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене. | На мнѣ̀ преидо́ша гнѣ́ви твоѝ, оу҆страшє́нїѧ твоѧ̑ возмꙋти́ша мѧ̀: |
|
18
|
18
|
| Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі. | ѡ҆быдо́ша мѧ̀ ꙗ҆́кѡ вода̀ ве́сь де́нь, ѡ҆держа́ша мѧ̀ вкꙋ́пѣ. |
|
19
|
19
|
| Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей. | Оу҆да́лилъ є҆сѝ ѿ менє̀ дрꙋ́га и҆ и҆́скреннѧго, и҆ зна́емыхъ мои́хъ ѿ страсте́й. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
