1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 105
|
Ѱало́мъ р҃є
|
|
0
|
0
|
| Алилуя. | А҆ллилꙋ́їа, р҃е҃. |
|
1
|
1
|
| Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. | И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. |
|
2
|
2
|
| Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його? | Кто̀ возглаго́летъ си̑лы гдⷭ҇ни, слы̑шаны сотвори́тъ всѧ̑ хвалы̑ є҆гѡ̀; |
|
3
|
3
|
| Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости. | Бл҃же́ни хранѧ́щїи сꙋ́дъ и҆ творѧ́щїи пра́вдꙋ во всѧ́кое вре́мѧ. |
|
4
|
4
|
| Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм, | Помѧнѝ на́съ, гдⷭ҇и, во бл҃говоле́нїи люді́й твои́хъ, посѣтѝ на́съ спⷭ҇нїемъ твои́мъ, |
|
5
|
5
|
| щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм. | ви́дѣти во бла́гости и҆збра̑нныѧ твоѧ̑, возвесели́тисѧ въ весе́лїи ꙗ҆зы́ка твоегѡ̀, хвали́тисѧ съ достоѧ́нїемъ твои́мъ. |
|
6
|
6
|
| Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня. | Согрѣши́хомъ со ѻ҆тцы̑ на́шими, беззако́нновахомъ, непра́вдовахомъ: |
|
7
|
7
|
| Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря. | ѻ҆тцы̀ на́ши во є҆гѵ́птѣ не разꙋмѣ́ша чꙋде́съ твои́хъ, ни помѧнꙋ́ша мно́жества млⷭ҇ти твоеѧ̀: и҆ преѡгорчи́ша восходѧ́ще въ чермно́е мо́ре. |
|
8
|
8
|
| Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою. | И҆ сп҃сѐ и҆̀хъ и҆́мене своегѡ̀ ра́ди, сказа́ти си́лꙋ свою̀: |
|
9
|
9
|
| І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю. | и҆ запретѝ чермно́мꙋ мо́рю, и҆ и҆зсѧ́че: и҆ наста́ви [преведѐ] ѧ҆̀ въ бе́зднѣ ꙗ҆́кѡ въ пꙋсты́ни. |
|
10
|
10
|
| І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога. | И҆ сп҃сѐ ѧ҆̀ и҆з̾ рꙋкѝ ненави́дѧщихъ и҆ и҆зба́ви ѧ҆̀ и҆з̾ рꙋкѝ врагѡ́въ. |
|
11
|
11
|
| Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився. | Покры̀ вода̀ стꙋжа́ющыѧ и҆̀мъ: ни є҆ди́нъ ѿ ни́хъ и҆збы́сть. |
|
12
|
12
|
| І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому. | И҆ вѣ́роваша словесѝ є҆гѡ̀ и҆ воспѣ́ша хвалꙋ̀ є҆гѡ̀. |
|
13
|
13
|
| Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його. | Оу҆скори́ша, забы́ша дѣла̀ є҆гѡ̀, не стерпѣ́ша совѣ́та є҆гѡ̀: |
|
14
|
14
|
| Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній. | и҆ похотѣ́ша жела́нїю въ пꙋсты́ни и҆ и҆скꙋси́ша бг҃а въ безво́днѣй. |
|
15
|
15
|
| Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні. | И҆ дадѐ и҆̀мъ проше́нїе и҆́хъ, посла̀ сы́тость въ дꙋ́шы и҆́хъ. |
|
16
|
16
|
| І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа. | И҆ прогнѣ́ваша мѡѷсе́а въ станꙋ̀, а҆арѡ́на ст҃а́го гдⷭ҇нѧ. |
|
17
|
17
|
| Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона. | Ѿве́рзесѧ землѧ̀ и҆ пожрѐ даѳа́на и҆ покры̀ на со́нмищи а҆вїрѡ́на: |
|
18
|
18
|
| Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних. | и҆ разжже́сѧ ѻ҆́гнь въ со́нмѣ и҆́хъ, пла́мень попалѝ грѣ́шники. |
|
19
|
19
|
| Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові. | И҆ сотвори́ша телца̀ въ хѡри́вѣ и҆ поклони́шасѧ и҆стꙋка́нномꙋ: |
|
20
|
20
|
| Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву. | и҆ и҆змѣни́ша сла́вꙋ є҆гѡ̀ въ подо́бїе телца̀ ꙗ҆дꙋ́щагѡ травꙋ̀. |
|
21
|
21
|
| Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті, | И҆ забы́ша бг҃а сп҃са́ющаго и҆̀хъ, сотво́ршаго вє́лїѧ во є҆гѵ́птѣ, |
|
22
|
22
|
| дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі. | чꙋдеса̀ въ землѝ ха́мовѣ, стра̑шнаѧ въ мо́ри чермнѣ́мъ. |
|
23
|
23
|
| І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх]. | И҆ речѐ потреби́ти и҆̀хъ, а҆́ще не бы̀ мѡѷсе́й и҆збра́нный є҆гѡ̀ ста́лъ въ сокрꙋше́нїи пред̾ ни́мъ, возврати́ти ꙗ҆́рость є҆гѡ̀, да не погꙋби́тъ и҆̀хъ. |
|
24
|
24
|
| І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його; | И҆ оу҆ничижи́ша зе́млю жела́ннꙋю, не ꙗ҆́ша вѣ́ры словесѝ є҆гѡ̀: |
|
25
|
25
|
| Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього. | и҆ поропта́ша въ селе́нїихъ свои́хъ, не оу҆слы́шаша гла́са гдⷭ҇нѧ. |
|
26
|
26
|
| І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі, | И҆ воздви́же рꙋ́кꙋ свою̀ на нѧ̀, низложи́ти ѧ҆̀ въ пꙋсты́ни, |
|
27
|
27
|
| розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі. | и҆ низложи́ти сѣ́мѧ и҆́хъ во ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆ расточи́ти ѧ҆̀ въ страны̑. |
|
28
|
28
|
| Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих, | И҆ причасти́шасѧ веельфегѡ́рꙋ и҆ снѣдо́ша жє́ртвы ме́ртвыхъ: |
|
29
|
29
|
| і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх. | и҆ раздражи́ша є҆го̀ въ начина́нїихъ свои́хъ, и҆ оу҆мно́жисѧ въ ни́хъ паде́нїе. |
|
30
|
30
|
| Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася. | И҆ ста̀ фїнее́съ и҆ оу҆ми́лостиви, и҆ преста̀ сѣ́чь: |
|
31
|
31
|
| І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки. | и҆ вмѣни́сѧ є҆мꙋ̀ въ пра́вдꙋ, въ ро́дъ и҆ ро́дъ до вѣ́ка. |
|
32
|
32
|
| І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них, | И҆ прогнѣ́ваша є҆го̀ на водѣ̀ прерѣка́нїѧ, и҆ ѡ҆ѕло́бленъ бы́сть мѡѷсе́й и҆́хъ ра́ди: |
|
33
|
33
|
| бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми. | ꙗ҆́кѡ преѡгорчи́ша дꙋ́хъ є҆гѡ̀ и҆ ра́знствова оу҆стна́ма свои́ма. |
|
34
|
34
|
| Не знищили народів, про яких говорив їм Господь, | Не потреби́ша ꙗ҆зы́ки, ꙗ҆̀же речѐ гдⷭ҇ь и҆̀мъ. |
|
35
|
35
|
| але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх, | И҆ смѣси́шасѧ во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ навыко́ша дѣлѡ́мъ и҆́хъ: |
|
36
|
36
|
| стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою, | и҆ порабо́таша и҆стꙋка̑ннымъ и҆́хъ, и҆ бы́сть и҆̀мъ въ собла́знъ. |
|
37
|
37
|
| приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх; | И҆ пожро́ша сы́ны своѧ̑ и҆ дщє́ри своѧ̑ бѣсовѡ́мъ, |
|
38
|
38
|
| проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю; | и҆ пролїѧ́ша кро́вь непови́ннꙋю, кро́вь сынѡ́въ свои́хъ и҆ дще́рей, ꙗ҆̀же пожро́ша и҆стꙋка̑ннымъ ханаа̑нскимъ: и҆ оу҆бїе́на бы́сть землѧ̀ и҆́хъ кровьмѝ |
|
39
|
39
|
| осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх. | и҆ ѡ҆скверни́сѧ въ дѣ́лѣхъ и҆́хъ: и҆ соблꙋди́ша въ начина́нїихъ свои́хъ. |
|
40
|
40
|
| Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його. | И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на лю́ди своѧ̑ и҆ ѡ҆мерзѝ достоѧ́нїе своѐ: |
|
41
|
41
|
| і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними. | и҆ предадѐ ѧ҆̀ въ рꙋ́ки врагѡ́въ, и҆ ѡ҆блада́ша и҆́ми ненави́дѧщїи и҆̀хъ. |
|
42
|
42
|
| Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою. | И҆ стꙋжи́ша и҆̀мъ вразѝ и҆́хъ: и҆ смири́шасѧ под̾ рꙋка́ми и҆́хъ. |
|
43
|
43
|
| Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє. | Мно́жицею и҆зба́ви ѧ҆̀: ті́и же преѡгорчи́ша є҆го̀ совѣ́томъ свои́мъ, и҆ смири́шасѧ въ беззако́нїихъ свои́хъ. |
|
44
|
44
|
| Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх. | И҆ ви́дѣ гдⷭ҇ь, внегда̀ скорбѣ́ти и҆̀мъ, внегда̀ оу҆слы́шаше моле́нїе и҆́хъ: |
|
45
|
45
|
| Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його. | и҆ помѧнꙋ̀ завѣ́тъ сво́й, и҆ раска́ѧсѧ по мно́жествꙋ млⷭ҇ти своеѧ̀: |
|
46
|
46
|
| І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх. | и҆ дадѐ ѧ҆̀ въ щедрѡ́ты пред̾ всѣ́ми плѣни́вшими ѧ҆̀. |
|
47
|
47
|
| Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю. | Сп҃си́ ны, гдⷭ҇и, бж҃е на́шъ, и҆ собери́ ны ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆сповѣ́датисѧ и҆́мени твоемꙋ̀ ст҃о́мꙋ, хвали́тисѧ во хвалѣ̀ твое́й. |
|
48
|
48
|
| Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя! | Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ ѿ вѣ́ка и҆ до вѣ́ка. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди, бꙋ́ди. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
