1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 77
|
Ѱало́мъ ѻ҃з
|
|
0
|
0
|
| Повчання Асафа. | Ра́зꙋма а҆са́фꙋ, о҃з҃. |
|
1
|
1
|
| Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх. | Внемли́те, лю́дїе моѝ, зако́нꙋ моемꙋ̀, приклони́те оу҆́хо ва́ше во глаго́лы оу҆́стъ мои́хъ. |
|
2
|
2
|
| Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх. | Ѿве́рзꙋ въ при́тчахъ оу҆ста̀ моѧ̑, провѣща́ю гана̑нїѧ и҆спе́рва. |
|
3
|
3
|
| Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам, | Є҆ли̑ка слы́шахомъ и҆ позна́хомъ ѧ҆̀, и҆ ѻ҆тцы̀ на́ши повѣ́даша на́мъ: |
|
4
|
4
|
| не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив. | не оу҆таи́шасѧ ѿ ча̑дъ и҆́хъ въ ро́дъ и҆́нъ, возвѣща́юще хвалы̑ гдⷭ҇ни, и҆ си̑лы є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же сотворѝ. |
|
5
|
5
|
| Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім, | И҆ воздви́же свидѣ́нїе во і҆а́кѡвѣ, и҆ зако́нъ положѝ во і҆и҃ли, є҆ли̑ка заповѣ́да ѻ҆тцє́мъ на́шымъ сказа́ти ѧ҆̀ сыновѡ́мъ свои̑мъ, |
|
6
|
6
|
| щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм. | ꙗ҆́кѡ да позна́етъ ро́дъ и҆́нъ, сы́нове родѧ́щїисѧ, и҆ воста́нꙋтъ и҆ повѣ́дѧтъ ѧ҆̀ сыновѡ́мъ свои̑мъ: |
|
7
|
7
|
| Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його. | да положа́тъ на бг҃а оу҆пова́нїе своѐ, и҆ не забꙋ́дꙋтъ дѣ́лъ бж҃їихъ, и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ взы́щꙋтъ: |
|
8
|
8
|
| Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм. | да не бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́коже ѻ҆тцы̀ и҆́хъ, ро́дъ стропти́въ и҆ преѡгорчева́ѧй, ро́дъ и҆́же не и҆спра́ви се́рдца своегѡ̀ и҆ не оу҆вѣ́ри съ бг҃омъ дꙋ́ха своегѡ̀. |
|
9
|
9
|
| Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви. | Сы́нове є҆фрє́мли налѧца́юще и҆ стрѣлѧ́юще лꙋ́ки возврати́шасѧ въ де́нь бра́ни: |
|
10
|
10
|
| Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити. | не сохрани́ша завѣ́та бж҃їѧ, и҆ въ зако́нѣ є҆гѡ̀ не восхотѣ́ша ходи́ти. |
|
11
|
11
|
| Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм. | И҆ забы́ша бл҃годѣѧ̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же показа̀ и҆̀мъ |
|
12
|
12
|
| Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан. | пред̾ ѻ҆тцы̑ и҆́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ чꙋдеса̀ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, на по́ли танеѡ́сѣ: |
|
13
|
13
|
| Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною. | разве́рзе мо́ре и҆ проведѐ и҆̀хъ: предста́ви во́ды ꙗ҆́кѡ мѣ́хъ, |
|
14
|
14
|
| Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню. | и҆ наста́ви ѧ҆̀ ѡ҆́блакомъ во днѝ и҆ всю̀ но́щь просвѣще́нїемъ ѻ҆гнѧ̀. |
|
15
|
15
|
| Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні. | Разве́рзе ка́мень въ пꙋсты́ни и҆ напоѝ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ въ бе́зднѣ мно́зѣ: |
|
16
|
16
|
| Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки. | и҆ и҆зведѐ во́дꙋ и҆з̾ ка́мене и҆ низведѐ ꙗ҆́кѡ рѣ́ки во́ды. |
|
17
|
17
|
| Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі. | И҆ приложи́ша є҆щѐ согрѣша́ти є҆мꙋ̀, преѡгорчи́ша вы́шнѧго въ безво́днѣй: |
|
18
|
18
|
| Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй. | и҆ и҆скꙋси́ша бг҃а въ сердца́хъ свои́хъ, воспроси́ти бра̑шна дꙋша́мъ свои̑мъ. |
|
19
|
19
|
| Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі? | И҆ клевета́ша на бг҃а и҆ рѣ́ша: є҆да̀ возмо́жетъ бг҃ъ оу҆гото́вати трапе́зꙋ въ пꙋсты́ни; |
|
20
|
20
|
| Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?» | Поне́же поразѝ ка́мень, и҆ потеко́ша во́ды, и҆ пото́цы наводни́шасѧ: є҆да̀ и҆ хлѣ́бъ мо́жетъ да́ти; и҆лѝ оу҆гото́вати трапе́зꙋ лю́демъ свои̑мъ; |
|
21
|
21
|
| Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем, | Сегѡ̀ ра́ди слы́ша гдⷭ҇ь и҆ презрѣ̀, и҆ ѻ҆́гнь возгорѣ́сѧ во і҆а́кѡвѣ, и҆ гнѣ́въ взы́де на і҆и҃лѧ: |
|
22
|
22
|
| за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його. | ꙗ҆́кѡ не вѣ́роваша бг҃ови, нижѐ оу҆пова́ша на спⷭ҇нїе є҆гѡ̀. |
|
23
|
23
|
| Він наказав хмарам і відчинив двері неба. | И҆ заповѣ́да ѡ҆блакѡ́мъ свы́ше, и҆ двє́ри небесѐ ѿве́рзе: |
|
24
|
24
|
| Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм. | и҆ ѡ҆дождѝ и҆̀мъ ма́ннꙋ ꙗ҆́сти, и҆ хлѣ́бъ небе́сный дадѐ и҆̀мъ. |
|
25
|
25
|
| Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости. | Хлѣ́бъ а҆́гг҃лскїй ꙗ҆дѐ человѣ́къ: бра́шно посла̀ и҆̀мъ до сы́тости. |
|
26
|
26
|
| Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю. | Воздви́же ю҆́гъ съ небесѐ, и҆ наведѐ си́лою свое́ю лі́ва: |
|
27
|
27
|
| І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський. | и҆ ѡ҆дождѝ на нѧ̀ ꙗ҆́кѡ пра́хъ плѡ́ти, и҆ ꙗ҆́кѡ песо́къ морскі́й пти̑цы перна̑ты. |
|
28
|
28
|
| Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх, | И҆ нападо́ша посредѣ̀ ста́на и҆́хъ, ѡ҆́крестъ жили́щъ и҆́хъ. |
|
29
|
29
|
| і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм. | И҆ ꙗ҆до́ша и҆ насы́тишасѧ ѕѣлѡ̀, и҆ жела́нїе и҆́хъ пренесѐ и҆̀мъ. |
|
30
|
30
|
| Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх, | Не лиши́шасѧ ѿ жела́нїѧ своегѡ̀: є҆щѐ бра́шнꙋ сꙋ́щꙋ во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ, |
|
31
|
31
|
| гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув. | и҆ гнѣ́въ бж҃їй взы́де на нѧ̀, и҆ оу҆бѝ мнѡ́жайшаѧ и҆́хъ, и҆ и҆збра̑ннымъ і҆и҃лєвымъ запѧ́тъ. |
|
32
|
32
|
| Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його. | Во всѣ́хъ си́хъ согрѣши́ша є҆щѐ и҆ не вѣ́роваша чꙋдесє́мъ є҆гѡ̀: |
|
33
|
33
|
| І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі. | и҆ и҆зчезо́ша въ сꙋетѣ̀ дні́е и҆́хъ, и҆ лѣ̑та и҆́хъ со тща́нїемъ. |
|
34
|
34
|
| Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його. | Є҆гда̀ оу҆бива́ше ѧ҆̀, тогда̀ взыска́хꙋ є҆го̀ и҆ ѡ҆браща́хꙋсѧ и҆ оу҆́треневахꙋ къ бг҃ꙋ: |
|
35
|
35
|
| І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній. | и҆ помѧнꙋ́ша, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ помо́щникъ и҆̀мъ є҆́сть, и҆ бг҃ъ вы́шнїй и҆зба́витель и҆̀мъ є҆́сть: |
|
36
|
36
|
| Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому, | и҆ возлюби́ша є҆го̀ оу҆сты̑ свои́ми, и҆ ѧ҆зы́комъ свои́мъ солга́ша є҆мꙋ̀: |
|
37
|
37
|
| але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували. | се́рдце же и҆́хъ не бѣ̀ пра́во съ ни́мъ, нижѐ оу҆вѣ́ришасѧ въ завѣ́тѣ є҆гѡ̀. |
|
38
|
38
|
| Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє. | То́й же є҆́сть ще́дръ, и҆ ѡ҆чⷭ҇титъ грѣхѝ и҆́хъ, и҆ не растли́тъ: и҆ оу҆мно́житъ ѿврати́ти ꙗ҆́рость свою̀, и҆ не разжже́тъ всегѡ̀ гнѣ́ва своегѡ̀. |
|
39
|
39
|
| Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається. | И҆ помѧнꙋ̀, ꙗ҆́кѡ пло́ть сꙋ́ть, дꙋ́хъ ходѧ́й и҆ не ѡ҆браща́ѧйсѧ: |
|
40
|
40
|
| Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім! | колькра́ты преѡгорчи́ша є҆го̀ въ пꙋсты́ни, прогнѣ́ваша є҆го̀ въ землѝ безво́днѣй; |
|
41
|
41
|
| І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого, | и҆ ѡ҆брати́шасѧ, и҆ и҆скꙋси́ша бг҃а, и҆ ст҃а́го і҆и҃лева раздражи́ша: |
|
42
|
42
|
| не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя. | и҆ не помѧнꙋ́ша рꙋкѝ є҆гѡ̀ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже и҆зба́ви ѧ҆̀ и҆з̾ рꙋкѝ ѡ҆скорблѧ́ющагѡ: |
|
43
|
43
|
| Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан. | ꙗ҆́коже положѝ во є҆гѵ́птѣ зна́мєнїѧ своѧ̑, и҆ чꙋдеса̀ своѧ̑ на по́ли танеѡ́сѣ: |
|
44
|
44
|
| Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити. | и҆ преложѝ въ кро́вь рѣ́ки и҆́хъ и҆ и҆сто́чники и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ да не пїю́тъ. |
|
45
|
45
|
| Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх. | Посла̀ на нѧ̀ пє́сїѧ мꙋ̑хи, и҆ поѧдо́ша ѧ҆̀, и҆ жа̑бы, и҆ растлѝ ѧ҆̀: |
|
46
|
46
|
| Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані. | и҆ дадѐ ржѣ̀ плоды̀ и҆́хъ, и҆ трꙋды̀ и҆́хъ прꙋгѡ́мъ. |
|
47
|
47
|
| Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю. | Оу҆бѝ гра́домъ вїногра́ды и҆́хъ и҆ черни́чїе и҆́хъ сла́ною: |
|
48
|
48
|
| Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка. | и҆ предадѐ гра́дꙋ скоты̀ и҆́хъ, и҆ и҆мѣ́нїе и҆́хъ ѻ҆гню̀. |
|
49
|
49
|
| Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву. | Посла̀ на нѧ̀ гнѣ́въ ꙗ҆́рости своеѧ̀, ꙗ҆́рость и҆ гнѣ́въ и҆ ско́рбь, посла́нїе а҆́ггєлы лю́тыми. |
|
50
|
50
|
| Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель. | Пꙋтесотворѝ стезю̀ гнѣ́вꙋ своемꙋ̀, и҆ не пощадѣ̀ ѿ сме́рти дꙋ́шъ и҆́хъ, и҆ скоты̀ и҆́хъ въ сме́рти заключѝ: |
|
51
|
51
|
| Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових. | и҆ поразѝ всѧ́кое перворо́дное въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, нача́токъ всѧ́кагѡ трꙋда̀ и҆́хъ въ селе́нїихъ ха́мовыхъ. |
|
52
|
52
|
| І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі. | И҆ воздви́же ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы лю́ди своѧ̑, и҆ возведѐ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ ста́до въ пꙋсты́ни: |
|
53
|
53
|
| Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море. | и҆ наста́ви ѧ҆̀ на оу҆пова́нїе, и҆ не оу҆боѧ́шасѧ: и҆ врагѝ и҆́хъ покры̀ мо́ре. |
|
54
|
54
|
| І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його. | И҆ введѐ ѧ҆̀ въ го́рꙋ ст҃ы́ни своеѧ̀, го́рꙋ сїю̀, ю҆́же стѧжа̀ десни́ца є҆гѡ̀. |
|
55
|
55
|
| Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх. | И҆ и҆згна̀ ѿ лица̀ и҆́хъ ꙗ҆зы́ки, и҆ по жре́бїю дадѐ и҆̀мъ (зе́млю) оу҆́жемъ жребодаѧ́нїѧ, и҆ вселѝ въ селе́нїихъ и҆́хъ кѡлѣ́на і҆и҃лєва. |
|
56
|
56
|
| Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували. | И҆ и҆скꙋси́ша и҆ преѡгорчи́ша бг҃а вы́шнѧго, и҆ свидѣ́нїй є҆гѡ̀ не сохрани́ша: |
|
57
|
57
|
| Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований. | и҆ ѿврати́шасѧ и҆ ѿверго́шасѧ, ꙗ҆́коже и҆ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ: преврати́шасѧ въ лꙋ́къ развраще́нъ: |
|
58
|
58
|
| Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його. | и҆ прогнѣ́ваша є҆го̀ въ хо́лмѣхъ свои́хъ, и҆ во и҆стꙋка́нныхъ свои́хъ раздражи́ша є҆го̀. |
|
59
|
59
|
| Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля. | Слы́ша бг҃ъ и҆ презрѣ̀, и҆ оу҆ничижѝ ѕѣлѡ̀ і҆и҃лѧ: |
|
60
|
60
|
| Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми. | и҆ ѿри́нꙋ ски́нїю силѡ́мскꙋю, селе́нїе є҆́же [селе́нїе своѐ, и҆дѣ́же] всели́сѧ въ человѣ́цѣхъ: |
|
61
|
61
|
| І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів. | и҆ предадѐ въ плѣ́нъ крѣ́пость и҆́хъ, и҆ добро́тꙋ и҆́хъ въ рꙋ́ки врагѡ́въ: |
|
62
|
62
|
| Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє. | и҆ затворѝ во ѻ҆рꙋ́жїи лю́ди своѧ̑ и҆ достоѧ́нїе своѐ презрѣ̀. |
|
63
|
63
|
| Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень. | Ю҆́ношы и҆́хъ поѧдѐ ѻ҆́гнь, и҆ дѣ̑вы и҆́хъ не ѡ҆сѣ́тѡваны бы́ша: |
|
64
|
64
|
| Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть. | свѧще́нницы и҆́хъ мече́мъ падо́ша, и҆ вдови́цы и҆́хъ не ѡ҆пла̑каны бꙋ́дꙋтъ. |
|
65
|
65
|
| Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином. | И҆ воста̀ ꙗ҆́кѡ спѧ̀ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ си́ленъ и҆ шꙋ́менъ ѿ вїна̀: |
|
66
|
66
|
| І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх. | и҆ поразѝ врагѝ своѧ̑ вспѧ́ть, поноше́нїе вѣ́чное дадѐ и҆̀мъ: |
|
67
|
67
|
| Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав. | и҆ ѿри́нꙋ селе́нїе і҆ѡ́сифово, и҆ колѣ́но є҆фре́мово не и҆збра̀: |
|
68
|
68
|
| А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив. | и҆ и҆збра̀ колѣ́но і҆ꙋ́дово, го́рꙋ сїѡ́ню, ю҆́же возлюбѝ: |
|
69
|
69
|
| І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки. | и҆ созда̀ ꙗ҆́кѡ є҆диноро́га ст҃и́лище своѐ: на землѝ ѡ҆снова̀ и҆̀ въ вѣ́къ. |
|
70
|
70
|
| І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його. | И҆ и҆збра̀ дв҃да раба̀ своего̀, и҆ воспрїѧ́тъ є҆го̀ ѿ ста́дъ ѻ҆́вчихъ: |
|
71
|
71
|
| Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля. | ѿ дои́лицъ поѧ́тъ є҆го̀, пастѝ і҆а́кѡва раба̀ своего̀, и҆ і҆и҃лѧ достоѧ́нїе своѐ. |
|
72
|
72
|
| І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх. | И҆ оу҆пасѐ ѧ҆̀ въ неѕло́бїи се́рдца своегѡ̀, и҆ въ ра́зꙋмѣхъ рꙋкꙋ̀ своє́ю наста́вилъ ѧ҆̀ є҆́сть. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
