1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 56
|
Ѱало́мъ н҃ѕ
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру. | Въ коне́цъ, да не растли́ши, дв҃дꙋ въ столпописа́нїе, внегда̀ є҆мꙋ̀ ѿбѣга́ти ѿ лица̀ саꙋ́лова въ пеще́рꙋ, н҃ѕ҃. |
|
2
|
2
|
| Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня. | Поми́лꙋй мѧ̀, бж҃е, поми́лꙋй мѧ̀: ꙗ҆́кѡ на тѧ̀ оу҆пова̀ дꙋша̀ моѧ̀, и҆ на сѣ́нь крилꙋ̑ твоє́ю надѣ́юсѧ, до́ндеже пре́йдетъ беззако́нїе. |
|
3
|
3
|
| Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені. | Воззовꙋ̀ къ бг҃ꙋ вы́шнемꙋ, бг҃ꙋ бл҃годѣ́ѧвшемꙋ мнѣ̀. |
|
4
|
4
|
| Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене. | Посла̀ съ нб҃сѐ и҆ сп҃се́ мѧ, дадѐ въ поноше́нїе попира́ющыѧ мѧ̀: посла̀ бг҃ъ млⷭ҇ть свою̀ и҆ и҆́стинꙋ свою̀, |
|
5
|
5
|
| Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній — меч гострий. | и҆ и҆зба́ви дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ среды̀ скѵ́мнѡвъ. Поспа́хъ смꙋще́нъ: сы́нове человѣ́честїи, зꙋ́бы и҆́хъ ѻ҆рꙋ̑жїѧ и҆ стрѣ́лы, и҆ ѧ҆зы́къ и҆́хъ ме́чь ѻ҆́стръ. |
|
6
|
6
|
| Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя. | Вознеси́сѧ на нб҃са̀, бж҃е, и҆ по все́й землѝ сла́ва твоѧ̀. |
|
7
|
7
|
| Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї. | Сѣ́ть оу҆гото́ваша нога́мъ мои̑мъ, и҆ слѧко́ша дꙋ́шꙋ мою̀: и҆скопа́ша пред̾ лице́мъ мои́мъ ꙗ҆́мꙋ, и҆ впадо́ша въ ню̀. |
|
8
|
8
|
| Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе. | Гото́во се́рдце моѐ, бж҃е, гото́во се́рдце моѐ: воспою̀ и҆ пою̀ во сла́вѣ мое́й. |
|
9
|
9
|
| Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано. | Воста́ни, сла́ва моѧ̀, воста́ни, ѱалти́рю и҆ гꙋ́сли: воста́нꙋ ра́нѡ. |
|
10
|
10
|
| Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми. | И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ въ лю́дехъ, гдⷭ҇и, воспою̀ тебѣ̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ: |
|
11
|
11
|
| Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя. | ꙗ҆́кѡ возвели́чисѧ до нб҃съ млⷭ҇ть твоѧ̀ и҆ да́же до ѡ҆́блакъ и҆́стина твоѧ̀. |
|
12
|
12
|
| Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя. | Вознеси́сѧ на нб҃са̀, бж҃е, и҆ по все́й землѝ сла́ва твоѧ̀. |
