1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 39
|
Ѱало́мъ л҃ѳ
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий). | Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, л҃ѳ҃. |
|
2
|
2
|
| Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою. | Терпѧ̀ потерпѣ́хъ гдⷭ҇а, и҆ внѧ́тъ мѝ и҆ оу҆слы́ша моли́твꙋ мою̀: |
|
3
|
3
|
| Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої. | и҆ возведе́ мѧ ѿ ро́ва страсте́й и҆ ѿ бре́нїѧ ти́ны, и҆ поста́ви на ка́мени но́зѣ моѝ и҆ и҆спра́ви стѡпы̀ моѧ̑: |
|
4
|
4
|
| Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа. | и҆ вложѝ во оу҆ста̀ моѧ̑ пѣ́снь но́вꙋ, пѣ́нїе бг҃ꙋ на́шемꙋ. Оу҆́ зрѧтъ мно́зи и҆ оу҆боѧ́тсѧ, и҆ оу҆пова́ютъ на гдⷭ҇а. |
|
5
|
5
|
| Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди. | Бл҃же́нъ мꙋ́жъ, є҆мꙋ́же є҆́сть и҆́мѧ гдⷭ҇не оу҆пова́нїе є҆гѡ̀, и҆ не призрѣ̀ въ сꙋєты̀ и҆ неистовлє́нїѧ лѡ́жнаѧ. |
|
6
|
6
|
| Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число. | Мнѡ́га сотвори́лъ є҆сѝ ты̀, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, чꙋдеса̀ твоѧ̑, и҆ помышле́нїємъ твои̑мъ нѣ́сть кто̀ оу҆подо́битсѧ тебѣ̀: возвѣсти́хъ и҆ глаго́лахъ: оу҆мно́жишасѧ па́че числа̀. |
|
7
|
7
|
| Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав. | Же́ртвы и҆ приноше́нїѧ не восхотѣ́лъ є҆сѝ, тѣ́ло же сверши́лъ мѝ є҆сѝ: всесожже́нїй и҆ ѡ҆ грѣсѣ̀ не взыска́лъ є҆сѝ. |
|
8
|
8
|
| Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене. | Тогда̀ рѣ́хъ: сѐ, прїидꙋ̀: въ глави́знѣ кни́жнѣ пи́сано є҆́сть ѡ҆ мнѣ̀: |
|
9
|
9
|
| Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм». | є҆́же сотвори́ти во́лю твою̀, бж҃е мо́й, восхотѣ́хъ, и҆ зако́нъ тво́й посредѣ̀ чре́ва моегѡ̀. |
|
10
|
10
|
| Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи. | Благовѣсти́хъ пра́вдꙋ въ цр҃кви вели́цѣй, сѐ, оу҆стна́мъ мои̑мъ не возбраню̀: гдⷭ҇и, ты̀ разꙋмѣ́лъ є҆сѝ. |
|
11
|
11
|
| Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим. | Пра́вдꙋ твою̀ не скры́хъ въ се́рдцы мое́мъ, и҆́стинꙋ твою̀ и҆ сп҃се́нїе твоѐ рѣ́хъ, не скры́хъ млⷭ҇ть твою̀ и҆ и҆́стинꙋ твою̀ ѿ со́нма мно́га. |
|
12
|
12
|
| Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене. | Ты́ же, гдⷭ҇и, не оу҆далѝ щедро́тъ твои́хъ ѿ менє̀: млⷭ҇ть твоѧ̀ и҆ и҆́стина твоѧ̀ вы́нꙋ да застꙋ́питѣ мѧ̀. |
|
13
|
13
|
| Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені. | Ꙗ҆́кѡ ѡ҆держа́ша мѧ̀ ѕла̑ѧ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀: постиго́ша мѧ̀ беззакѡ́нїѧ моѧ̑, и҆ не возмого́хъ зрѣ́ти: оу҆мно́жишасѧ па́че вла̑съ главы̀ моеѧ̀, и҆ се́рдце моѐ ѡ҆ста́ви мѧ̀. |
|
14
|
14
|
| Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені! | Бл҃говолѝ, гдⷭ҇и, и҆зба́вити мѧ̀: гдⷭ҇и, во є҆́же помощи́ ми, вонмѝ. |
|
15
|
15
|
| Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені. | Да постыдѧ́тсѧ и҆ посра́мѧтсѧ вкꙋ́пѣ и҆́щꙋщїи дꙋ́шꙋ мою̀, и҆з̾ѧ́ти ю҆̀: да возвратѧ́тсѧ вспѧ́ть и҆ постыдѧ́тсѧ хотѧ́щїи мѝ ѕла̑ѧ. |
|
16
|
16
|
| Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!» | Да прїи́мꙋтъ а҆́бїе стꙋ́дъ сво́й глаго́лющїи мѝ: бла́гоже, бла́гоже. |
|
17
|
17
|
| Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!» | Да возра́дꙋютсѧ и҆ возвеселѧ́тсѧ ѡ҆ тебѣ̀ всѝ и҆́щꙋщїи тебѐ, гдⷭ҇и, и҆ да рекꙋ́тъ вы́нꙋ, да возвели́читсѧ гдⷭ҇ь, лю́бѧщїи сп҃се́нїе твоѐ. |
|
18
|
18
|
| Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши! | А҆́зъ же ни́щъ є҆́смь и҆ оу҆бо́гъ, гдⷭ҇ь попече́тсѧ ѡ҆ мнѣ̀: помо́щникъ мо́й и҆ защи́титель мо́й є҆сѝ ты̀, бж҃е мо́й, не закоснѝ. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
