1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 30
|
Ѱало́мъ л҃
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання]. | Въ коне́цъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, и҆зстꙋпле́нїѧ, л҃. |
|
2
|
2
|
| На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене. | На тѧ̀, гдⷭ҇и, оу҆пова́хъ, да не постыжꙋ́сѧ во вѣ́къ: пра́вдою твое́ю и҆зба́ви мѧ̀ и҆ и҆зми́ мѧ. |
|
3
|
3
|
| Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене. | Приклонѝ ко мнѣ̀ оу҆́хо твоѐ, оу҆скорѝ и҆з̾ѧ́ти мѧ̀: бꙋ́ди мѝ въ бг҃а защи́тителѧ и҆ въ до́мъ прибѣ́жища, є҆́же спⷭ҇ти́ мѧ. |
|
4
|
4
|
| Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене. | Ꙗ҆́кѡ держа́ва моѧ̀ и҆ прибѣ́жище моѐ є҆сѝ ты̀: и҆ и҆́мене твоегѡ̀ ра́ди наста́виши мѧ̀ и҆ препита́еши мѧ̀. |
|
5
|
5
|
| Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи. | И҆зведе́ши мѧ̀ ѿ сѣ́ти сеѧ̀, ю҆́же скры́ша мѝ: ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ защи́титель мо́й, гдⷭ҇и. |
|
6
|
6
|
| В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини. | Въ рꙋ́цѣ твоѝ предложꙋ̀ дꙋ́хъ мо́й: и҆зба́вилъ мѧ̀ є҆сѝ, гдⷭ҇и бж҃е и҆́стины. |
|
7
|
7
|
| Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю. | Возненави́дѣлъ є҆сѝ хранѧ́щыѧ сꙋєты̀ вотщѐ: а҆́зъ же на гдⷭ҇а оу҆пова́хъ. |
|
8
|
8
|
| Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою. | Возра́дꙋюсѧ и҆ возвеселю́сѧ ѡ҆ млⷭ҇ти твое́й, ꙗ҆́кѡ призрѣ́лъ є҆сѝ на смире́нїе моѐ, сп҃слъ є҆сѝ ѿ нꙋ́ждъ дꙋ́шꙋ мою̀ |
|
9
|
9
|
| Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої. | и҆ нѣ́си менѐ затвори́лъ въ рꙋка́хъ вра́жїихъ, поста́вилъ є҆сѝ на простра́ннѣ но́зѣ моѝ. |
|
10
|
10
|
| Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє. | Поми́лꙋй мѧ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ скорблю̀: смѧте́сѧ ꙗ҆́ростїю ѻ҆́ко моѐ, дꙋша̀ моѧ̀ и҆ оу҆тро́ба моѧ̀. |
|
11
|
11
|
| Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли. | Ꙗ҆́кѡ и҆зчезѐ въ болѣ́зни живо́тъ мо́й, и҆ лѣ̑та моѧ̑ въ воздыха́нїихъ: и҆знемо́же нището́ю крѣ́пость моѧ̀, и҆ кѡ́сти моѧ̑ смѧто́шасѧ. |
|
12
|
12
|
| Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене. | Ѿ всѣ́хъ вра̑гъ мои́хъ бы́хъ поноше́нїе, и҆ сосѣ́дѡмъ мои̑мъ ѕѣлѡ̀, и҆ стра́хъ зна́ємымъ мои̑мъ: ви́дѧщїи мѧ̀ во́нъ бѣжа́ша ѿ менє̀. |
|
13
|
13
|
| Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий. | Забве́нъ бы́хъ ꙗ҆́кѡ ме́ртвъ ѿ се́рдца: бы́хъ ꙗ҆́кѡ сосꙋ́дъ погꙋбле́нъ. |
|
14
|
14
|
| Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою. | Ꙗ҆́кѡ слы́шахъ гажде́нїе [оу҆коре́нїе] мно́гихъ живꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ: внегда̀ собра́тисѧ и҆̀мъ вкꙋ́пѣ на мѧ̀, прїѧ́ти дꙋ́шꙋ мою̀ совѣща́ша. |
|
15
|
15
|
| Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій». | А҆́зъ же на тѧ̀, гдⷭ҇и, оу҆пова́хъ, рѣ́хъ: ты̀ є҆сѝ бг҃ъ мо́й. |
|
16
|
16
|
| У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх. | Въ рꙋкꙋ̀ твоє́ю жрє́бїи моѝ: и҆зба́ви мѧ̀ и҆з̾ рꙋкѝ вра̑гъ мои́хъ и҆ ѿ гонѧ́щихъ мѧ̀. |
|
17
|
17
|
| Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи. | Просвѣтѝ лицѐ твоѐ на раба̀ твоего̀: сп҃си́ мѧ млⷭ҇тїю твое́ю. |
|
18
|
18
|
| Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло. | Гдⷭ҇и, да не постыжꙋ́сѧ, ꙗ҆́кѡ призва́хъ тѧ̀: да постыдѧ́тсѧ нечести́вїи, и҆ сни́дꙋтъ во а҆́дъ. |
|
19
|
19
|
| Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо. | Нѣ̑мы да бꙋ́дꙋтъ оу҆стны̀ льсти̑выѧ, глаго́лющыѧ на првⷣнаго беззако́нїе, горды́нею и҆ оу҆ничиже́нїемъ. |
|
20
|
20
|
| Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими! | Ко́ль мно́гое мно́жество бл҃гости твоеѧ̀, гдⷭ҇и, ю҆́же скры́лъ є҆сѝ боѧ́щымсѧ тебє̀, содѣ́лалъ є҆сѝ оу҆пова́ющымъ на тѧ̀, пред̾ сы̑ны человѣ́ческими: |
|
21
|
21
|
| Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів. | скры́еши и҆̀хъ въ та́йнѣ лица̀ твоегѡ̀ ѿ мѧте́жа человѣ́ческа, покры́еши и҆̀хъ въ кро́вѣ ѿ прерѣка́нїѧ ѧ҆зы̑къ. |
|
22
|
22
|
| Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному. | Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ оу҆дивѝ млⷭ҇ть свою̀ во гра́дѣ ѡ҆гражде́нїѧ. |
|
23
|
23
|
| Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе. | А҆́зъ же рѣ́хъ во и҆зстꙋпле́нїи мое́мъ: ѿве́рженъ є҆́смь ѿ лица̀ ѻ҆́чїю твоє́ю: сегѡ̀ ра́ди оу҆слы́шалъ є҆сѝ гла́съ моли́твы моеѧ̀, внегда̀ воззва́хъ къ тебѣ̀. |
|
24
|
24
|
| Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим. | Возлюби́те гдⷭ҇а, всѝ прпⷣбнїи є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ и҆́стины взыска́етъ гдⷭ҇ь и҆ воздае́тъ и҆зли́ше творѧ́щымъ горды́ню. |
|
25
|
25
|
| Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа. | Мꙋжа́йтесѧ, и҆ да крѣпи́тсѧ се́рдце ва́ше, всѝ оу҆пова́ющїи на гдⷭ҇а. |
