1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 93
|
Ѱало́мъ ч҃г
|
|
0
|
0
|
| [Псалом Давида в четвертий день тижня.] | Ѱало́мъ дв҃дꙋ, въ четве́ртый сꙋббѡ́ты, ч҃г҃. |
|
1
|
1
|
| Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе! | Бг҃ъ ѿмще́нїй гдⷭ҇ь, бг҃ъ ѿмще́нїй не ѡ҆бинꙋ́лсѧ є҆́сть. |
|
2
|
2
|
| Встань, Судде землі, дай відплату гордим. | Вознеси́сѧ, сꙋдѧ́й землѝ, возда́ждь воздаѧ́нїе гѡ́рдымъ. |
|
3
|
3
|
| Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися? | Доко́лѣ грѣ̑шницы, гдⷭ҇и, доко́лѣ грѣ̑шницы восхва́лѧтсѧ; |
|
4
|
4
|
| Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня. | Провѣща́ютъ и҆ возглаго́лютъ непра́вдꙋ, возглаго́лютъ всѝ дѣ́лающїи беззако́нїе; |
|
5
|
5
|
| Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє. | Лю́ди твоѧ̑, гдⷭ҇и, смири́ша, и҆ достоѧ́нїе твоѐ ѡ҆ѕло́биша: |
|
6
|
6
|
| Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають. | вдови́цꙋ и҆ си́ра оу҆мори́ша, и҆ прише́лца оу҆би́ша, |
|
7
|
7
|
| І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова». | и҆ рѣ́ша: не оу҆́зритъ гдⷭ҇ь, нижѐ оу҆разꙋмѣ́етъ бг҃ъ і҆а́кѡвль. |
|
8
|
8
|
| Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму? | Разꙋмѣ́йте же, безꙋ́мнїи въ лю́дехъ, и҆ бꙋ́їи нѣ́когда, оу҆мꙋдри́тесѧ: |
|
9
|
9
|
| Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить? | насажде́й оу҆́хо, не слы́шитъ ли; и҆лѝ созда́вый ѻ҆́ко, не сматрѧ́етъ ли; |
|
10
|
10
|
| Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас? | наказꙋ́ѧй ꙗ҆зы́ки, не ѡ҆бличи́тъ ли, оу҆ча́й человѣ́ка ра́зꙋмꙋ; |
|
11
|
11
|
| Знає Господь замисли людські, що вони марні. | Гдⷭ҇ь вѣ́сть помышлє́нїѧ человѣ́чєскаѧ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть сꙋ́єтна. |
|
12
|
12
|
| Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого, | Бл҃же́нъ человѣ́къ, є҆го́же а҆́ще нака́жеши, гдⷭ҇и, и҆ ѿ зако́на твоегѡ̀ наꙋчи́ши є҆го̀: |
|
13
|
13
|
| щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму. | оу҆кроти́ти є҆го̀ ѿ дні́й лю́тыхъ, до́ндеже и҆зры́етсѧ грѣ́шномꙋ ꙗ҆́ма. |
|
14
|
14
|
| Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого. | Ꙗ҆́кѡ не ѿри́нетъ гдⷭ҇ь люді́й свои́хъ, и҆ достоѧ́нїѧ своегѡ̀ не ѡ҆ста́витъ: |
|
15
|
15
|
| Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем. | до́ндеже пра́вда ѡ҆брати́тсѧ на сꙋ́дъ, и҆ держа́щїисѧ є҆ѧ̀ всѝ пра́вїи срⷣцемъ. |
|
16
|
16
|
| Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня? | Кто̀ воста́нетъ мѝ на лꙋка́внꙋющыѧ; и҆лѝ кто̀ спредста́нетъ мѝ на дѣ́лающыѧ беззако́нїе; |
|
17
|
17
|
| Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя. | А҆́ще не гдⷭ҇ь помо́глъ бы мѝ, вма́лѣ всели́ласѧ бы во а҆́дъ дꙋша̀ моѧ̀. |
|
18
|
18
|
| Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене. | А҆́ще глаго́лахъ: подви́жесѧ нога̀ моѧ̀, млⷭ҇ть твоѧ̀, гдⷭ҇и, помога́ше мѝ: |
|
19
|
19
|
| Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою. | по мно́жествꙋ болѣ́зней мои́хъ въ се́рдцы мое́мъ, оу҆тѣшє́нїѧ твоѧ̑ возвесели́ша дꙋ́шꙋ мою̀. |
|
20
|
20
|
| Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону? | Да не пребꙋ́детъ тебѣ̀ престо́лъ беззако́нїѧ, созида́ѧй трꙋ́дъ на повелѣ́нїе. |
|
21
|
21
|
| Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять. | Оу҆ловѧ́тъ на дꙋ́шꙋ првⷣничꙋ, и҆ кро́вь непови́ннꙋю ѡ҆сꙋ́дѧтъ. |
|
22
|
22
|
| Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї. | И҆ бы́сть мнѣ̀ гдⷭ҇ь въ прибѣ́жище, и҆ бг҃ъ мо́й въ по́мощь оу҆пова́нїѧ моегѡ̀: |
|
23
|
23
|
| Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш. | и҆ возда́стъ и҆̀мъ гдⷭ҇ь беззако́нїе и҆́хъ, и҆ по лꙋка́вствїю и҆́хъ погꙋби́тъ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ [на́шъ]. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
