1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 88
|
Ѱало́мъ п҃и
|
|
1
|
1
|
| Повчання Ефама Езрахіта. | Ра́зꙋма є҆ѳа́ма і҆и҃лтѧнина, п҃и҃. |
|
2
|
2
|
| Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми. | Млⷭ҇ти твоѧ̑, гдⷭ҇и, во вѣ́къ воспою̀, въ ро́дъ и҆ ро́дъ возвѣщꙋ̀ и҆́стинꙋ твою̀ оу҆сты̑ мои́ми. |
|
3
|
3
|
| Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя. | Занѐ ре́клъ є҆сѝ: въ вѣ́къ млⷭ҇ть сози́ждетсѧ: на нб҃сѣ́хъ оу҆гото́витсѧ и҆́стина твоѧ̀. |
|
4
|
4
|
| «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму: | Завѣща́хъ завѣ́тъ и҆збра̑ннымъ мои̑мъ, клѧ́хсѧ дв҃дꙋ рабꙋ̀ моемꙋ̀: |
|
5
|
5
|
| навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій». | до вѣ́ка оу҆гото́ваю сѣ́мѧ твоѐ, и҆ сози́ждꙋ въ ро́дъ и҆ ро́дъ прⷭ҇то́лъ тво́й. |
|
6
|
6
|
| Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих. | И҆сповѣ́дѧтъ нб҃са̀ чꙋдеса̀ твоѧ̑, гдⷭ҇и, и҆́бо и҆́стинꙋ твою̀ въ цр҃кви ст҃ы́хъ. |
|
7
|
7
|
| Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими? | Ꙗ҆́кѡ кто̀ во ѡ҆́блацѣхъ оу҆равни́тсѧ гдⷭ҇еви; оу҆подо́битсѧ гдⷭ҇еви въ сынѣ́хъ бж҃їихъ; |
|
8
|
8
|
| Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього. | Бг҃ъ прославлѧ́емь въ совѣ́тѣ ст҃ы́хъ, ве́лїй и҆ стра́шенъ є҆́сть над̾ всѣ́ми ѡ҆кре́стными є҆гѡ̀. |
|
9
|
9
|
| Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе. | Гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, кто̀ подо́бенъ тебѣ̀; си́ленъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, и҆ и҆́стина твоѧ̀ ѡ҆́крестъ тебє̀. |
|
10
|
10
|
| Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його. | Ты̀ влⷣчествꙋеши держа́вою морско́ю: возмꙋще́нїе же во́лнъ є҆гѡ̀ ты̀ оу҆кроча́еши. |
|
11
|
11
|
| Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх. | Ты̀ смири́лъ, є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́звена, го́рдаго: мы́шцею си́лы твоеѧ̀ расточи́лъ є҆сѝ врагѝ твоѧ̑. |
|
12
|
12
|
| Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його. | Твоѧ̑ сꙋ́тъ небеса̀, и҆ твоѧ̀ є҆́сть землѧ̀: вселе́ннꙋю и҆ и҆сполне́нїе є҆ѧ̀ ты̀ ѡ҆снова́лъ є҆сѝ. |
|
13
|
13
|
| Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються. | Сѣ́веръ и҆ мо́ре ты̀ созда́лъ є҆сѝ: ѳавѡ́ръ и҆ є҆рмѡ́нъ ѡ҆ и҆́мени твое́мъ возра́дꙋетасѧ. |
|
14
|
14
|
| Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя. | Твоѧ̀ мы́шца съ си́лою: да оу҆крѣпи́тсѧ рꙋка̀ твоѧ̀, и҆ вознесе́тсѧ десни́ца твоѧ̀. |
|
15
|
15
|
| Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм. | Пра́вда и҆ сꙋдба̀ оу҆гото́ванїе прⷭ҇то́ла твоегѡ̀: млⷭ҇ть и҆ и҆́стина пред̾и́детѣ пред̾ лице́мъ твои́мъ. |
|
16
|
16
|
| Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять, | Бл҃же́ни лю́дїе вѣ́дꙋщїи воскликнове́нїе: гдⷭ҇и, во свѣ́тѣ лица̀ твоегѡ̀ по́йдꙋтъ, |
|
17
|
17
|
| і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться. | и҆ ѡ҆ и҆́мени твое́мъ возра́дꙋютсѧ ве́сь де́нь, и҆ пра́вдою твое́ю вознесꙋ́тсѧ. |
|
18
|
18
|
| Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш. | Ꙗ҆́кѡ похвала̀ си́лы и҆́хъ ты̀ є҆сѝ, и҆ во бл҃говоле́нїи твое́мъ вознесе́тсѧ ро́гъ на́шъ: |
|
19
|
19
|
| Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш. | ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇не є҆́сть застꙋпле́нїе, и҆ ст҃а́гѡ і҆и҃лева цр҃ѧ̀ на́шегѡ. |
|
20
|
20
|
| Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх. | Тогда̀ гл҃алъ є҆сѝ въ видѣ́нїи сыновѡ́мъ твои̑мъ, и҆ ре́клъ є҆сѝ: положи́хъ по́мощь на си́льнаго, вознесо́хъ и҆збра́ннаго ѿ люді́й мои́хъ: |
|
21
|
21
|
| Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його. | ѡ҆брѣто́хъ дв҃да раба̀ моего̀, є҆ле́емъ ст҃ы́мъ мои́мъ пома́захъ є҆го̀. |
|
22
|
22
|
| Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його. | И҆́бо рꙋка̀ моѧ̀ застꙋ́питъ є҆го̀, и҆ мы́шца моѧ̀ оу҆крѣпи́тъ є҆го̀: |
|
23
|
23
|
| Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його. | ничто́же оу҆спѣ́етъ вра́гъ на него̀, и҆ сы́нъ беззако́нїѧ не приложи́тъ ѡ҆ѕло́бити є҆го̀. |
|
24
|
24
|
| Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його. | И҆ ссѣкꙋ̀ ѿ лица̀ є҆гѡ̀ врагѝ є҆гѡ̀, и҆ ненави́дѧщыѧ є҆го̀ побѣждꙋ̀: |
|
25
|
25
|
| Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його. | и҆ и҆́стина моѧ̀ и҆ млⷭ҇ть моѧ̀ съ ни́мъ, и҆ ѡ҆ и҆́мени мое́мъ вознесе́тсѧ ро́гъ є҆гѡ̀: |
|
26
|
26
|
| І покладу на море руку його і на ріки — правицю його. | и҆ положꙋ̀ на мо́ри рꙋ́кꙋ є҆гѡ̀, и҆ на рѣка́хъ десни́цꙋ є҆гѡ̀. |
|
27
|
27
|
| І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.» | То́й призове́тъ мѧ̀: ѻ҆ц҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀, бг҃ъ мо́й и҆ застꙋ́пникъ спⷭ҇нїѧ моегѡ̀. |
|
28
|
28
|
| І Я первенця піднесу Мого* високо, вище царів землі. | И҆ а҆́зъ пе́рвенца положꙋ̀ є҆го̀, высока̀ па́че царе́й земны́хъ: |
|
29
|
29
|
| Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому. | въ вѣ́къ сохраню̀ є҆мꙋ̀ млⷭ҇ть мою̀, и҆ завѣ́тъ мо́й вѣ́ренъ є҆мꙋ̀: |
|
30
|
30
|
| І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба. | и҆ положꙋ̀ въ вѣ́къ вѣ́ка сѣ́мѧ є҆гѡ̀, и҆ прⷭ҇то́лъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ дні́е не́ба. |
|
31
|
31
|
| А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми, | А҆́ще ѡ҆ста́вѧтъ сы́нове є҆гѡ̀ зако́нъ мо́й, и҆ въ сꙋдба́хъ мои́хъ не по́йдꙋтъ: |
|
32
|
32
|
| якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть, | а҆́ще ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ ѡ҆сквернѧ́тъ, и҆ за́повѣдїй мои́хъ не сохранѧ́тъ: |
|
33
|
33
|
| то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх. | посѣщꙋ̀ жезло́мъ беззакѡ́нїѧ и҆́хъ, и҆ ра́нами непра̑вды и҆́хъ, |
|
34
|
34
|
| Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї, | млⷭ҇ть же мою̀ не разорю̀ ѿ ни́хъ, ни превреждꙋ̀ во и҆́стинѣ мое́й: |
|
35
|
35
|
| не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх. | нижѐ ѡ҆скверню̀ завѣ́та моегѡ̀, и҆ и҆сходѧ́щихъ ѿ оу҆́стъ мои́хъ не ѿве́ргꙋсѧ. |
|
36
|
36
|
| Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду. | Є҆ди́ною клѧ́хсѧ ѡ҆ ст҃ѣ́мъ мое́мъ: а҆́ще дв҃дꙋ солжꙋ̀; |
|
37
|
37
|
| Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною, | Сѣ́мѧ є҆гѡ̀ во вѣ́къ пребꙋ́детъ, и҆ престо́лъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ со́лнце предо мно́ю, |
|
38
|
38
|
| як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний». | и҆ ꙗ҆́кѡ лꙋна̀ соверше́на въ вѣ́къ, и҆ свидѣ́тель на нб҃сѝ вѣ́ренъ. |
|
39
|
39
|
| А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого. | Ты́ же ѿри́нꙋлъ є҆сѝ и҆ оу҆ничижи́лъ, негодова́лъ є҆сѝ пома́заннаго твоего̀: |
|
40
|
40
|
| Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його. | разори́лъ є҆сѝ завѣ́тъ раба̀ твоегѡ̀, ѡ҆скверни́лъ є҆сѝ на землѝ ст҃ы́ню є҆гѡ̀: |
|
41
|
41
|
| Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну. | разори́лъ є҆сѝ всѧ̑ ѡ҆пло́ты є҆гѡ̀, положи́лъ є҆сѝ твє́рдаѧ є҆гѡ̀ стра́хъ. |
|
42
|
42
|
| Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх. | Расхища́хꙋ є҆го̀ всѝ мимоходѧ́щїи пꙋте́мъ, бы́сть поноше́нїе сосѣ́дѡмъ свои̑мъ. |
|
43
|
43
|
| Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його. | Возвы́силъ є҆сѝ десни́цꙋ стꙋжа́ющихъ є҆мꙋ̀, возвесели́лъ є҆сѝ всѧ̑ врагѝ є҆гѡ̀: |
|
44
|
44
|
| Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою. | ѿврати́лъ є҆сѝ по́мощь меча̀ є҆гѡ̀ и҆ не застꙋпи́лъ є҆сѝ є҆го̀ во бра́ни: |
|
45
|
45
|
| Відібрав славу його і престіл його повалив на землю. | разори́лъ є҆сѝ ѿ ѡ҆чище́нїѧ є҆гѡ̀, престо́лъ є҆гѡ̀ на зе́млю пове́рглъ є҆сѝ: |
|
46
|
46
|
| Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом. | оу҆ма́лилъ є҆сѝ дни̑ вре́мене є҆гѡ̀, ѡ҆блїѧ́лъ є҆сѝ є҆го̀ стꙋдо́мъ. |
|
47
|
47
|
| Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій? | Доко́лѣ, гдⷭ҇и, ѿвраща́ешисѧ въ коне́цъ, разжже́тсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь гнѣ́въ тво́й; |
|
48
|
48
|
| Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських? | Помѧнѝ, кі́й мо́й соста́въ: є҆да́ бо всꙋ́е созда́лъ є҆сѝ всѧ̑ сы́ны человѣ́чєскїѧ; |
|
49
|
49
|
| Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла? | Кто̀ є҆́сть человѣ́къ, и҆́же поживе́тъ и҆ не оу҆́зритъ сме́рти, и҆зба́витъ дꙋ́шꙋ свою̀ и҆з̾ рꙋкѝ а҆́довы; |
|
50
|
50
|
| Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй? | Гдѣ̀ сꙋ́ть млⷭ҇ти твоѧ̑ дрє́внїѧ, гдⷭ҇и, и҆́миже клѧ́лсѧ є҆сѝ дв҃дꙋ во и҆́стинѣ твое́й; |
|
51
|
51
|
| Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів. | Помѧнѝ, гдⷭ҇и, поноше́нїе ра̑бъ твои́хъ, є҆́же оу҆держа́хъ въ нѣ́дрѣ мое́мъ мно́гихъ ꙗ҆зы̑къ: |
|
52
|
52
|
| Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого. | и҆́мже поноси́ша вразѝ твоѝ, гдⷭ҇и, и҆́мже поноси́ша и҆змѣне́нїю хрїста̀ твоегѡ̀. |
|
53
|
53
|
| Благословен Господь навіки. Амінь, амінь. | Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь во вѣ́къ: бꙋ́ди, бꙋ́ди. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
