1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 138
|
Ѱало́мъ рл҃и
|
|
0
|
0
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії). | Въ коне́цъ дв҃дꙋ, ѱало́мъ заха́рїинъ, въ разсѣ́ѧнїи, р҃л҃и҃. |
|
1
|
1
|
| Господи, Ти випробував мене і знаєш мене. | Гдⷭ҇и, и҆скꙋси́лъ мѧ̀ є҆сѝ и҆ позна́лъ мѧ̀ є҆сѝ: ты̀ позна́лъ є҆сѝ сѣда́нїе моѐ и҆ воста́нїе моѐ. |
|
2
|
2
|
| Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої. | Ты̀ разꙋмѣ́лъ є҆сѝ помышлє́нїѧ моѧ̑ и҆здале́ча: |
|
3
|
3
|
| Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі. | стезю̀ мою̀ и҆ оу҆́же моѐ ты̀ є҆сѝ и҆зслѣ́довалъ и҆ всѧ̑ пꙋти̑ моѧ̑ прови́дѣлъ є҆сѝ. |
|
4
|
4
|
| Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш. | Ꙗ҆́кѡ нѣ́сть льстѝ въ ѧ҆зы́цѣ мое́мъ: сѐ, гдⷭ҇и, ты̀ позна́лъ є҆сѝ |
|
5
|
5
|
| Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою. | всѧ̑ послѣ̑днѧѧ и҆ дрє́внѧѧ: ты̀ созда́лъ є҆сѝ мѧ̀ и҆ положи́лъ є҆сѝ на мнѣ̀ рꙋ́кꙋ твою̀. |
|
6
|
6
|
| Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його. | Оу҆диви́сѧ ра́зꙋмъ тво́й ѿ менє̀, оу҆тверди́сѧ, не возмогꙋ̀ къ немꙋ̀. |
|
7
|
7
|
| Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? | Ка́мѡ пойдꙋ̀ ѿ дх҃а твоегѡ̀; и҆ ѿ лица̀ твоегѡ̀ ка́мѡ бѣжꙋ̀; |
|
8
|
8
|
| Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти. | А҆́ще взы́дꙋ на нб҃о, ты̀ та́мѡ є҆сѝ: а҆́ще сни́дꙋ во а҆́дъ, та́мѡ є҆сѝ. |
|
9
|
9
|
| Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря, | А҆́ще возмꙋ̀ крилѣ̑ моѝ ра́нѡ и҆ вселю́сѧ въ послѣ́днихъ мо́рѧ, |
|
10
|
10
|
| і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене. | и҆ та́мѡ бо рꙋка̀ твоѧ̀ наста́витъ мѧ̀, и҆ оу҆держи́тъ мѧ̀ десни́ца твоѧ̀. |
|
11
|
11
|
| Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою. | И҆ рѣ́хъ: є҆да̀ тма̀ попере́тъ мѧ̀; и҆ но́щь просвѣще́нїе въ сла́дости мое́й. |
|
12
|
12
|
| Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло. | Ꙗ҆́кѡ тма̀ не помрачи́тсѧ ѿ тебє̀, и҆ но́щь ꙗ҆́кѡ де́нь просвѣти́тсѧ: ꙗ҆́кѡ тма̀ є҆ѧ̀, та́кѡ и҆ свѣ́тъ є҆ѧ̀. |
|
13
|
13
|
| Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї. | Ꙗ҆́кѡ ты̀ созда́лъ [стѧжа́лъ] є҆сѝ оу҆трѡ́бы моѧ̑, воспрїѧ́лъ мѧ̀ є҆сѝ и҆з̾ чре́ва ма́тере моеѧ̀. |
|
14
|
14
|
| Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає. | И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ стра́шнѡ оу҆диви́лсѧ є҆сѝ: чꙋ̑дна дѣла̀ твоѧ̑, и҆ дꙋша̀ моѧ̀ зна́етъ ѕѣлѡ̀. |
|
15
|
15
|
| Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє. | Не оу҆таи́сѧ ко́сть моѧ̀ ѿ тебє̀, ю҆́же сотвори́лъ є҆сѝ въ та́йнѣ, и҆ соста́въ мо́й въ преиспо́днихъ землѝ. |
|
16
|
16
|
| Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було. | Несодѣ́ланное моѐ ви́дѣстѣ ѻ҆́чи твоѝ, и҆ въ кни́зѣ твое́й всѝ напи́шꙋтсѧ: во дне́хъ сози́ждꙋтсѧ, и҆ никто́же въ ни́хъ. |
|
17
|
17
|
| О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх! | Мнѣ́ же ѕѣлѡ̀ че́стни бы́ша дрꙋ́зи твоѝ, бж҃е, ѕѣлѡ̀ оу҆тверди́шасѧ влады́чєствїѧ и҆́хъ: |
|
18
|
18
|
| Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою. | и҆зочтꙋ̀ и҆̀хъ, и҆ па́че песка̀ оу҆мно́жатсѧ: воста́хъ, и҆ є҆щѐ є҆́смь съ тобо́ю. |
|
19
|
19
|
| О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні! | А҆́ще и҆збїе́ши грѣ́шники, бж҃е: мꙋ́жїе крове́й, оу҆клони́тесѧ ѿ менє̀. |
|
20
|
20
|
| Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої. | Ꙗ҆́кѡ ревни́ви є҆стѐ въ помышле́нїихъ, прїи́мꙋтъ въ сꙋетꙋ̀ гра́ды твоѧ̑. |
|
21
|
21
|
| Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе? | Не ненави́дѧщыѧ ли тѧ̀, гдⷭ҇и, возненави́дѣхъ, и҆ ѡ҆ вразѣ́хъ твои́хъ и҆ста́ѧхъ; |
|
22
|
22
|
| Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони. | Соверше́нною не́навистїю возненави́дѣхъ ѧ҆̀: во врагѝ бы́ша мѝ. |
|
23
|
23
|
| Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої. | И҆скꙋси́ мѧ, бж҃е, и҆ оу҆вѣ́ждь се́рдце моѐ: и҆стѧжи́ мѧ и҆ разꙋмѣ́й стєзѝ моѧ̑: |
|
24
|
24
|
| Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну. | и҆ ви́ждь, а҆́ще пꙋ́ть беззако́нїѧ во мнѣ̀, и҆ наста́ви мѧ̀ на пꙋ́ть вѣ́ченъ. |
