1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 59
|
Ѱало́мъ н҃ѳ
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На музичному інструменті шушан-едуф. Псалом Давида,
|
Въ коне́цъ, ѡ҆ и҆змѣни́тисѧ хотѧ́щихъ, въ столпописа́нїе дв҃дꙋ, въ наꙋче́нїе:
|
|
2
|
2
|
|
коли він воював з Сирією Месопотамською і з Сирією Цованською, коли Іоав, повертаючись, знищив дванадцять тисяч ідумеїв у долині Соляній.
|
внегда̀ сожжѐ средорѣ́чїе сѷрі́йское и҆ сѷрі́ю сова́лскꙋю, и҆ возврати́сѧ і҆ѡа́въ и҆ поразѝ є҆дѡ́ма въ де́бри соле́й двана́десѧть ты́сѧщъ, н҃ѳ҃.
|
|
3
|
3
|
|
Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами!
|
Бж҃е, ѿри́нꙋлъ ны̀ є҆сѝ и҆ низложи́лъ є҆сѝ на́съ, разгнѣ́валсѧ є҆сѝ и҆ оу҆ще́дрилъ є҆сѝ на́съ.
|
|
4
|
4
|
|
Ти потряс землю, порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася.
|
Стрѧ́слъ є҆сѝ зе́млю и҆ смꙋти́лъ є҆сѝ ю҆̀: и҆зцѣлѝ сокрꙋше́нїе є҆ѧ̀, ꙗ҆́кѡ подви́жесѧ.
|
|
5
|
5
|
|
Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот.
|
Показа́лъ є҆сѝ лю́демъ твои̑мъ жестѡ́каѧ: напои́лъ є҆сѝ на́съ вїно́мъ оу҆миле́нїѧ.
|
|
6
|
6
|
|
Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої.
|
Да́лъ є҆сѝ боѧ́щымсѧ тебє̀ зна́менїе, є҆́же оу҆бѣжа́ти ѿ лица̀ лꙋ́ка.
|
|
7
|
7
|
|
Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене.
|
Ꙗ҆́кѡ да и҆зба́вѧтсѧ возлю́бленнїи твоѝ, сп҃сѝ десни́цею твое́ю и҆ оу҆слы́ши мѧ̀.
|
|
8
|
8
|
|
Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю.
|
Бг҃ъ возгл҃а во ст҃ѣ́мъ свое́мъ: возра́дꙋюсѧ, и҆ раздѣлю̀ сїки́мꙋ, и҆ ю҆до́ль жили́щъ размѣ́рю.
|
|
9
|
9
|
|
Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем — твердиня глави Моєї, Іуда — цар Мій.
|
Мо́й є҆́сть галаа́дъ, и҆ мо́й є҆́сть манассі́й, є҆фре́мъ крѣ́пость главы̀ моеѧ̀, і҆ꙋ́да ца́рь мо́й.
|
|
10
|
10
|
|
Моав — чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені».
|
Мѡа́въ коно́бъ оу҆пова́нїѧ моегѡ̀: на і҆дꙋме́ю прострꙋ̀ сапо́гъ мо́й: мнѣ̀ и҆ноплемє́нницы покори́шасѧ.
|
|
11
|
11
|
|
Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому?
|
Кто̀ введе́тъ мѧ̀ во гра́дъ ѡ҆гражде́нїѧ; и҆лѝ кто̀ наста́витъ мѧ̀ до і҆дꙋме́и;
|
|
12
|
12
|
|
Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас і не виходиш, Боже, з військом нашим?
|
Не ты́ ли, бж҃е, ѿри́нꙋвый на́съ; и҆ не и҆зы́деши, бж҃е, въ си́лахъ на́шихъ;
|
|
13
|
13
|
|
Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська.
|
Да́ждь на́мъ по́мощь ѿ ско́рби: и҆ сꙋ́етно спасе́нїе человѣ́ческо.
|
|
14
|
14
|
|
З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших.
|
Ѡ҆ бз҃ѣ сотвори́мъ си́лꙋ: и҆ то́й оу҆ничижи́тъ стꙋжа́ющыѧ на́мъ.
|
