1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 68
|
Ѱало́мъ ѯ҃и
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий). | Въ коне́цъ, ѡ҆ и҆змѣ́ншихсѧ [ѡ҆ и҆мꙋ́щихъ и҆змѣни́тисѧ], ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѯ҃и҃. |
|
2
|
2
|
| Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї]. | Сп҃си́ мѧ, бж҃е, ꙗ҆́кѡ внидо́ша во́ды до дꙋшѝ моеѧ̀. |
|
3
|
3
|
| Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене. | Оу҆глѣбо́хъ въ тимѣ́нїи глꙋбины̀, и҆ нѣ́сть постоѧ́нїѧ: прїидо́хъ во глꙋбины̑ морскі̑ѧ, и҆ бꙋ́рѧ потопи́ мѧ. |
|
4
|
4
|
| Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого]. | Оу҆трꙋди́хсѧ зовы́й, и҆змолчѐ горта́нь мо́й: и҆счезо́стѣ ѻ҆́чи моѝ, ѿ є҆́же оу҆пова́ти мѝ на бг҃а моего̀. |
|
5
|
5
|
| Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене. | Оу҆мно́жишасѧ па́че вла̑съ главы̀ моеѧ̀ ненави́дѧщїи мѧ̀ тꙋ́не: оу҆крѣпи́шасѧ вразѝ моѝ, и҆згонѧ́щїи мѧ̀ непра́веднѡ: ꙗ҆̀же не восхища́хъ, тогда̀ воздаѧ́хъ. |
|
6
|
6
|
| Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе. | Бж҃е, ты̀ оу҆вѣ́дѣлъ є҆сѝ безꙋ́мїе моѐ, и҆ прегрѣшє́нїѧ моѧ̑ ѿ тебє̀ не оу҆таи́шасѧ. |
|
7
|
7
|
| Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже. | Да не постыдѧ́тсѧ ѡ҆ мнѣ̀ терпѧ́щїи тебѐ, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и си́лъ: нижѐ да посра́мѧтсѧ ѡ҆ мнѣ̀ и҆́щꙋщїи тебѐ, бж҃е і҆и҃левъ. |
|
8
|
8
|
| Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє. | Ꙗ҆́кѡ тебє̀ ра́ди претерпѣ́хъ поноше́нїе, покры̀ срамота̀ лицѐ моѐ. |
|
9
|
9
|
| Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї. | Чꙋ́ждь бы́хъ бра́тїи мое́й и҆ стра́ненъ сыновѡ́мъ ма́тере моеѧ̀: |
|
10
|
10
|
| Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене. | ꙗ҆́кѡ ре́вность до́мꙋ твоегѡ̀ снѣде́ мѧ, и҆ поношє́нїѧ поносѧ́щихъ тѝ нападо́ша на мѧ̀. |
|
11
|
11
|
| Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене. | И҆ покры́хъ посто́мъ дꙋ́шꙋ мою̀, и҆ бы́сть въ поноше́нїе мнѣ̀: |
|
12
|
12
|
| Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них. | и҆ положи́хъ ѡ҆дѣѧ́нїе моѐ вре́тище, и҆ бы́хъ и҆̀мъ въ при́тчꙋ. |
|
13
|
13
|
| Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино. | Ѡ҆ мнѣ̀ глꙋмлѧ́хꙋсѧ сѣдѧ́щїи во вратѣ́хъ, и҆ ѡ҆ мнѣ̀ поѧ́хꙋ пїю́щїи вїно̀. |
|
14
|
14
|
| А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого. | А҆́зъ же моли́твою мое́ю къ тебѣ̀, бж҃е: вре́мѧ бл҃говоле́нїѧ, бж҃е: во мно́жествѣ млⷭ҇ти твоеѧ̀ оу҆слы́ши мѧ̀, во и҆́стинѣ спⷭ҇нїѧ твоегѡ̀. |
|
15
|
15
|
| Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води. | Сп҃си́ мѧ ѿ бре́нїѧ, да не оу҆глѣ́бнꙋ: да и҆зба́влюсѧ ѿ ненави́дѧщихъ мѧ̀ и҆ ѿ глꙋбо́кихъ во́дъ. |
|
16
|
16
|
| Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині. | Да не потопи́тъ менѐ бꙋ́рѧ водна́ѧ, нижѐ да пожре́тъ менѐ глꙋбина̀, нижѐ сведе́тъ ѡ҆ мнѣ̀ рове́нникъ оу҆́стъ свои́хъ. |
|
17
|
17
|
| Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене. | Оу҆слы́ши мѧ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ бл҃га млⷭ҇ть твоѧ̀: по мно́жествꙋ щедро́тъ твои́хъ при́зри на мѧ̀. |
|
18
|
18
|
| Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене. | Не ѿвратѝ лица̀ твоегѡ̀ ѿ ѻ҆́трока твоегѡ̀, ꙗ҆́кѡ скорблю̀: ско́рѡ оу҆слы́ши мѧ̀. |
|
19
|
19
|
| Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене. | Вонмѝ дꙋшѝ мое́й и҆ и҆зба́ви ю҆̀: вра̑гъ мои́хъ ра́ди и҆зба́ви мѧ̀. |
|
20
|
20
|
| Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою. | Ты́ бо вѣ́си поноше́нїе моѐ, и҆ стꙋ́дъ мо́й, и҆ срамотꙋ̀ мою̀: пред̾ тобо́ю всѝ ѡ҆скорблѧ́ющїи мѧ̀. |
|
21
|
21
|
| Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося. | Поноше́нїе ча́ѧше дꙋша̀ моѧ̀ и҆ стра́сть: и҆ жда́хъ соскорбѧ́щагѡ, и҆ не бѣ̀, и҆ оу҆тѣша́ющихъ, и҆ не ѡ҆брѣто́хъ. |
|
22
|
22
|
| І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом. | И҆ да́ша въ снѣ́дь мою̀ же́лчь, и҆ въ жа́ждꙋ мою̀ напои́ша мѧ̀ ѻ҆́цта. |
|
23
|
23
|
| Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою. | Да бꙋ́детъ трапе́за и҆́хъ пред̾ ни́ми въ сѣ́ть и҆ въ воздаѧ́нїе и҆ въ собла́знъ. |
|
24
|
24
|
| Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни. | Да помрача́тсѧ ѻ҆́чи и҆́хъ, є҆́же не ви́дѣти, и҆ хребе́тъ и҆́хъ вы́нꙋ слѧцы̀. |
|
25
|
25
|
| Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх. | Пролі́й на нѧ̀ гнѣ́въ тво́й, и҆ ꙗ҆́рость гнѣ́ва твоегѡ̀ да пости́гнетъ и҆̀хъ. |
|
26
|
26
|
| Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого. | Да бꙋ́детъ дво́ръ и҆́хъ пꙋ́стъ, и҆ въ жили́щихъ и҆́хъ да не бꙋ́детъ живы́й. |
|
27
|
27
|
| Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання. | Занѐ є҆го́же ты̀ порази́лъ є҆сѝ, ті́и погна́ша, и҆ къ болѣ́зни ꙗ҆́звъ мои́хъ приложи́ша. |
|
28
|
28
|
| Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою. | Приложѝ беззако́нїе къ беззако́нїю и҆́хъ, и҆ да не вни́дꙋтъ въ пра́вдꙋ твою̀. |
|
29
|
29
|
| Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться. | Да потребѧ́тсѧ ѿ кни́ги живы́хъ, и҆ съ првⷣными да не напи́шꙋтсѧ. |
|
30
|
30
|
| А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене. | Ни́щъ и҆ болѧ́й є҆́смь а҆́зъ: спⷭ҇нїе твоѐ, бж҃е, да прїи́метъ мѧ̀. |
|
31
|
31
|
| Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою. | Восхвалю̀ и҆́мѧ бг҃а моегѡ̀ съ пѣ́снїю, возвели́чꙋ є҆го̀ во хвале́нїи: |
|
32
|
32
|
| І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами. | и҆ оу҆го́дно бꙋ́детъ бг҃ꙋ па́че телца̀ ю҆́на, ро́ги и҆зносѧ́ща и҆ па́знѡкти. |
|
33
|
33
|
| Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа. | Да оу҆́зрѧтъ ни́щїи и҆ возвеселѧ́тсѧ: взыщи́те бг҃а, и҆ жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ ва́ша. |
|
34
|
34
|
| Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх. | Ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша оу҆бѡ́гїѧ гдⷭ҇ь, и҆ ѡ҆кова̑нныѧ своѧ̑ не оу҆ничижѝ. |
|
35
|
35
|
| Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них. | Да восхва́лѧтъ є҆го̀ нб҃са̀ и҆ землѧ̀, мо́ре и҆ всѧ̑ живꙋ̑щаѧ въ не́мъ. |
|
36
|
36
|
| Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його. | Ꙗ҆́кѡ бг҃ъ сп҃се́тъ сїѡ́на, и҆ сози́ждꙋтсѧ гра́ди і҆ꙋде́йстїи, и҆ вселѧ́тсѧ та́мѡ и҆ наслѣ́дѧтъ и҆̀: |
|
37
|
37
|
| І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому. | и҆ сѣ́мѧ рабѡ́въ твои́хъ оу҆держи́тъ и҆̀, и҆ лю́бѧщїи и҆́мѧ твоѐ вселѧ́тсѧ въ не́мъ. |
