1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 78
|
Ѱало́мъ ѻ҃и
|
|
0
|
0
|
| Псалом Асафа. | Ѱало́мъ а҆са́фꙋ, о҃и҃. |
|
1
|
1
|
| Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну. | Бж҃е, прїидо́ша ꙗ҆зы́цы въ достоѧ́нїе твоѐ, ѡ҆скверни́ша хра́мъ ст҃ы́й тво́й, |
|
2
|
2
|
| Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним. | положи́ша і҆ерⷭ҇ли́мъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆во́щное храни́лище: положи́ша трꙋ̑пїѧ ра̑бъ твои́хъ бра́шно пти́цамъ небє́снымъ, плѡ́ти прпⷣбныхъ твои́хъ ѕвѣрє́мъ земны́мъ: |
|
3
|
3
|
| Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх. | пролїѧ́ша кро́вь и҆́хъ ꙗ҆́кѡ во́дꙋ ѡ҆́крестъ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ не бѣ̀ погреба́ѧй. |
|
4
|
4
|
| Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас. | Бы́хомъ поноше́нїе сосѣ́дѡмъ на́шымъ, подражне́нїе и҆ порꙋга́нїе сꙋ́щымъ ѡ҆́крестъ на́съ. |
|
5
|
5
|
| Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє? | Доко́лѣ, гдⷭ҇и, прогнѣ́ваешисѧ до конца̀; разжже́тсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь рве́нїе твоѐ; |
|
6
|
6
|
| Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають. | Пролі́й гнѣ́въ тво́й на ꙗ҆зы́ки незна́ющыѧ тебє̀, и҆ на ца̑рствїѧ, ꙗ҆̀же и҆́мене твоегѡ̀ не призва́ша: |
|
7
|
7
|
| Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили. | ꙗ҆́кѡ поѧдо́ша і҆а́кѡва, и҆ мѣ́сто є҆гѡ̀ ѡ҆пꙋстоши́ша. |
|
8
|
8
|
| Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми. | Не помѧнѝ на́шихъ беззако́нїй пе́рвыхъ: ско́рѡ да предварѧ́тъ ны̀ щедрѡ́ты твоѧ̑, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бнища́хомъ ѕѣлѡ̀. |
|
9
|
9
|
| Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого. | Помозѝ на́мъ, бж҃е, сп҃си́телю на́шъ, сла́вы ра́ди и҆́мене твоегѡ̀: гдⷭ҇и, и҆зба́ви ны̀ и҆ ѡ҆чⷭ҇ти грѣхѝ на́шѧ и҆́мене ра́ди твоегѡ̀. |
|
10
|
10
|
| Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх. | Да не когда̀ рекꙋ́тъ ꙗ҆зы́цы: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ и҆́хъ; и҆ да оу҆вѣ́стсѧ во ꙗ҆зы́цѣхъ пред̾ ѻ҆чи́ма на́шима ѿмще́нїе кро́ве ра̑бъ твои́хъ пролиты́ѧ. |
|
11
|
11
|
| Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть. | Да вни́детъ пред̾ тѧ̀ воздыха́нїе ѡ҆кова́нныхъ: по вели́чїю мы́шцы твоеѧ̀ снабдѝ сы́ны оу҆мерщвле́нныхъ. |
|
12
|
12
|
| Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи. | Возда́ждь сосѣ́дѡмъ на́шымъ седмери́цею въ нѣ́дро и҆́хъ поноше́нїе и҆́хъ, и҆́мже поноси́ша тѧ̀, гдⷭ҇и. |
|
13
|
13
|
| А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою. | Мы́ же лю́дїе твоѝ и҆ ѻ҆́вцы па́жити твоеѧ̀ и҆сповѣ́мысѧ тебѣ̀, бж҃е, во вѣ́къ, въ ро́дъ и҆ ро́дъ возвѣсти́мъ хвалꙋ̀ твою̀. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
