1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 122
|
Ѱало́мъ рк҃в
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Пѣ́снь степе́ней, р҃к҃в҃. |
|
1
|
1
|
| До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. | Къ тебѣ̀ возведо́хъ ѻ҆́чи моѝ, живꙋ́щемꙋ на нб҃сѝ. |
|
2
|
2
|
| Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас. | Сѐ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́чи ра̑бъ въ рꙋкꙋ̀ госпо́дїй свои́хъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́чи рабы́ни въ рꙋкꙋ̀ госпожѝ своеѧ̀: та́кѡ ѻ҆́чи на́ши ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ, до́ндеже оу҆ще́дритъ ны̀. |
|
3
|
3
|
| Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. | Поми́лꙋй на́съ, гдⷭ҇и, поми́лꙋй на́съ, ꙗ҆́кѡ помно́гꙋ и҆спо́лнихомсѧ оу҆ничиже́нїѧ: |
|
4
|
4
|
| Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих. | наипа́че напо́лнисѧ дꙋша̀ на́ша поноше́нїѧ гобзꙋ́ющихъ и҆ оу҆ничиже́нїѧ го́рдыхъ. |
