1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 136
|
Ѱало́мъ рл҃ѕ
|
|
0
|
0
|
| Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії). | Дв҃дꙋ і҆еремі́емъ, р҃л҃ѕ҃. |
|
1
|
1
|
| На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш. | На рѣка́хъ вавѷлѡ́нскихъ, та́мѡ сѣдо́хомъ и҆ пла́кахомъ, внегда̀ помѧнꙋ́ти на́мъ сїѡ́на: |
|
2
|
2
|
| На вербах посеред нього повісили ми арфи наші. | на ве́рбїихъ посредѣ̀ є҆гѡ̀ ѡ҆бѣ́сихомъ ѻ҆рга́ны на́шѧ. |
|
3
|
3
|
| Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських». | Ꙗ҆́кѡ та́мѡ вопроси́ша ны̀ плѣ́ншїи на́съ ѡ҆ словесѣ́хъ пѣ́сней, и҆ ве́дшїи на́съ ѡ҆ пѣ́нїи: воспо́йте на́мъ ѿ пѣ́сней сїѡ́нскихъ. |
|
4
|
4
|
| Як же нам співати пісню Господню на землі чужій? | Ка́кѡ воспое́мъ пѣ́снь гдⷭ҇ню на землѝ чꙋжде́й; |
|
5
|
5
|
| Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя. | А҆́ще забꙋ́дꙋ тебѐ, і҆ерⷭ҇ли́ме, забве́на бꙋ́ди десни́ца моѧ̀. |
|
6
|
6
|
| Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї. | Прильпнѝ ѧ҆зы́къ мо́й горта́ни моемꙋ̀, а҆́ще не помѧнꙋ̀ тебє̀, а҆́ще не предложꙋ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, ꙗ҆́кѡ въ нача́лѣ весе́лїѧ моегѡ̀. |
|
7
|
7
|
| Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку». | Помѧнѝ, гдⷭ҇и, сы́ны є҆дѡ̑мскїѧ въ де́нь і҆ерⷭ҇ли́мль глаго́лющыѧ: и҆стоща́йте, и҆стоща́йте до ѡ҆снова́нїй є҆гѡ̀. |
|
8
|
8
|
| Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам. | Дщѝ вавѷлѡ́нѧ ѡ҆каѧ́ннаѧ, бл҃же́нъ, и҆́же возда́стъ тебѣ̀ воздаѧ́нїе твоѐ, є҆́же воздала̀ є҆сѝ на́мъ: |
|
9
|
9
|
| Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь. Слава… | бл҃же́нъ, и҆́же и҆́метъ и҆ разбїе́тъ младе́нцы твоѧ̑ ѡ҆ ка́мень. |
