1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 67
|
Ѱало́мъ ѯ҃з
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий). | Въ коне́цъ, ѱало́мъ пѣ́сни дв҃дꙋ, ѯ҃з҃. |
|
2
|
2
|
| Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його. | Да воскрⷭ҇нетъ бг҃ъ, и҆ расточа́тсѧ вразѝ є҆гѡ̀, и҆ да бѣжа́тъ ѿ лица̀ є҆гѡ̀ ненави́дѧщїи є҆го̀. |
|
3
|
3
|
| Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого. | Ꙗ҆́кѡ и҆зчеза́етъ ды́мъ, да и҆зче́знꙋтъ: ꙗ҆́кѡ та́етъ во́скъ ѿ лица̀ ѻ҆гнѧ̀, та́кѡ да поги́бнꙋтъ грѣ̑шницы ѿ лица̀ бж҃їѧ: |
|
4
|
4
|
| А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості. | а҆ првⷣницы да возвеселѧ́тсѧ, да возра́дꙋютсѧ пред̾ бг҃омъ, да насладѧ́тсѧ въ весе́лїи. |
|
5
|
5
|
| Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його. | Воспо́йте бг҃ꙋ, по́йте и҆́мени є҆гѡ̀: пꙋтесотвори́те возше́дшемꙋ на за́пады, гдⷭ҇ь и҆́мѧ є҆мꙋ̀: и҆ ра́дꙋйтесѧ пред̾ ни́мъ. |
|
6
|
6
|
| Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх. | Да смѧтꙋ́тсѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, ѻ҆ц҃а̀ си́рыхъ и҆ сꙋдїѝ вдови́цъ: бг҃ъ въ мѣ́стѣ ст҃ѣ́мъ свое́мъ. |
|
7
|
7
|
| Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах. | Бг҃ъ вселѧ́етъ є҆диномы́слєнныѧ въ до́мъ, и҆зводѧ̀ ѡ҆кова̑нныѧ мꙋ́жествомъ, та́кожде преѡгорчева́ющыѧ живꙋ́щыѧ во гробѣ́хъ. |
|
8
|
8
|
| Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю, | Бж҃е, внегда̀ и҆сходи́ти тебѣ̀ пред̾ людьмѝ твои́ми, внегда̀ мимоходи́ти тебѣ̀ въ пꙋсты́ни, |
|
9
|
9
|
| земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого. | землѧ̀ потрѧсе́сѧ, и҆́бо небеса̀ ка́нꙋша ѿ лица̀ бг҃а сїна́ина, ѿ лица̀ бг҃а і҆и҃лева. |
|
10
|
10
|
| Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його. | До́ждь во́ленъ ѿлꙋчи́ши, бж҃е, достоѧ́нїю твоемꙋ̀, и҆ и҆знемо́же, ты́ же соверши́лъ є҆сѝ є҆̀. |
|
11
|
11
|
| Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного. | Живѡ́тнаѧ твоѧ̑ живꙋ́тъ на не́й: оу҆гото́валъ є҆сѝ бл҃гостїю твое́ю ни́щемꙋ, бж҃е. |
|
12
|
12
|
| Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою. | Гдⷭ҇ь да́стъ глаго́лъ благовѣствꙋ́ющымъ си́лою мно́гою: |
|
13
|
13
|
| Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич. | цр҃ь си́лъ возлю́бленнагѡ, красото́ю [ра́ди красоты̀] до́мꙋ раздѣли́ти кѡры́сти. |
|
14
|
14
|
| Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом. | А҆́ще поспитѐ посредѣ̀ предѣ̑лъ, крилѣ̑ голꙋби̑нѣ посре́брєнѣ, и҆ междора̑мїѧ є҆ѧ̀ въ блеща́нїи зла́та: |
|
15
|
15
|
| Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні. | внегда̀ ра́знствитъ нбⷭ҇ный цари̑ на не́й, ѡ҆снѣжа́тсѧ въ селмѡ́нѣ. |
|
16
|
16
|
| Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока. | Гора̀ бж҃їѧ, гора̀ тꙋ́чнаѧ, гора̀ оу҆сыре́ннаѧ, гора̀ тꙋ́чнаѧ. |
|
17
|
17
|
| Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно? | Вскꙋ́ю непщꙋ́ете, го́ры оу҆сырє́нныѧ; гора̀, ю҆́же бл҃говолѝ бг҃ъ жи́ти въ не́й: и҆́бо гдⷭ҇ь всели́тсѧ до конца̀. |
|
18
|
18
|
| Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині. | Колесни́ца бж҃їѧ тма́ми те́мъ, ты́сѧща гобзꙋ́ющихъ: гдⷭ҇ь въ ни́хъ въ сїна́и во ст҃ѣ́мъ. |
|
19
|
19
|
| Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа. | Возше́лъ є҆сѝ на высотꙋ̀, плѣни́лъ є҆сѝ плѣ́нъ: прїѧ́лъ є҆сѝ даѧ̑нїѧ въ человѣ́цѣхъ, и҆́бо не покарѧ́ющыѧсѧ, є҆́же всели́тисѧ. |
|
20
|
20
|
| Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня. | Гдⷭ҇ь бг҃ъ блгⷭ҇ве́нъ, блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь де́нь днѐ: поспѣши́тъ на́мъ бг҃ъ спⷭ҇нїй на́шихъ. |
|
21
|
21
|
| Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти. | Бг҃ъ на́шъ бг҃ъ є҆́же сп҃са́ти: и҆ гдⷭ҇нѧ, гдⷭ҇нѧ и҆схѡ́дища смє́ртнаѧ. |
|
22
|
22
|
| Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні. | Ѻ҆ба́че бг҃ъ сокрꙋши́тъ главы̑ врагѡ́въ свои́хъ, ве́рхъ вла̑съ преходѧ́щихъ въ прегрѣше́нїихъ свои́хъ. |
|
23
|
23
|
| Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря, | Речѐ гдⷭ҇ь: ѿ васа́на ѡ҆бращꙋ̀, ѡ҆бращꙋ̀ во глꙋбина́хъ морски́хъ: |
|
24
|
24
|
| щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога». | ꙗ҆́кѡ да ѡ҆мо́читсѧ нога̀ твоѧ̀ въ кро́ви, ѧ҆зы́къ пє́съ твои́хъ ѿ вра̑гъ ѿ негѡ̀. |
|
25
|
25
|
| Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню. | Ви̑дѣна бы́ша шє́ствїѧ твоѧ̑, бж҃е, шє́ствїѧ бг҃а моегѡ̀ цр҃ѧ̀, и҆́же во ст҃ѣ́мъ. |
|
26
|
26
|
| Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами. | Предвари́ша кнѧ̑зи бли́з̾ пою́щихъ, посредѣ̀ дѣ́въ тѷмпа́нницъ. |
|
27
|
27
|
| В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих. | Въ цр҃квахъ благослови́те бг҃а, гдⷭ҇а ѿ и҆стѡ́чникъ і҆и҃левыхъ. |
|
28
|
28
|
| Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові. | Та́мѡ венїамі́нъ ю҆нѣ́йшїй во оу҆́жасѣ, кнѧ̑зи і҆ꙋ́довы влады́ки и҆́хъ, кнѧ̑зи завꙋлѡ̑ни, кнѧ́зи нефѳалі̑мли. |
|
29
|
29
|
| Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас. | Заповѣ́ждь, бж҃е, си́лою твое́ю: оу҆крѣпѝ, бж҃е, сїѐ, є҆́же содѣ́лалъ є҆сѝ въ на́съ. |
|
30
|
30
|
| Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари. | Ѿ хра́ма твоегѡ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ тебѣ̀ принесꙋ́тъ ца́рїе да́ры. |
|
31
|
31
|
| Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни. | Запретѝ ѕвѣрє́мъ трѡ́стнымъ: со́нмъ ю҆нє́цъ въ ю҆́ницахъ людски́хъ, є҆́же затвори́ти и҆скꙋшє́нныѧ сребро́мъ: расточѝ ꙗ҆зы́ки хотѧ́щыѧ бра́немъ. |
|
32
|
32
|
| Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога. | Прїи́дꙋтъ моли̑твенницы ѿ є҆гѵ́пта: є҆ѳїо́пїа предвари́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ къ бг҃ꙋ. |
|
33
|
33
|
| Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа, | Ца̑рства земна̑ѧ, по́йте бг҃ꙋ, воспо́йте гдⷭ҇еви, |
|
34
|
34
|
| Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили. | возше́дшемꙋ на нб҃о нб҃сѐ на восто́ки: сѐ, да́стъ гла́сꙋ своемꙋ̀ гла́съ си́лы. |
|
35
|
35
|
| Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах. | Дади́те сла́вꙋ бг҃ови: на і҆и҃ли велелѣ́пота є҆гѡ̀, и҆ си́ла є҆гѡ̀ на ѡ҆́блацѣхъ. |
|
36
|
36
|
| Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог! | Ди́венъ бг҃ъ во ст҃ы́хъ свои́хъ: бг҃ъ і҆и҃левъ, то́й да́стъ си́лꙋ и҆ держа́вꙋ лю́демъ свои̑мъ. Блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
