1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 49
|
Ѱало́мъ м҃ѳ
|
|
0
|
0
|
| Псалом Асафа. | Ѱало́мъ а҆са́фꙋ, м҃ѳ҃. |
|
1
|
1
|
| Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу. | Бг҃ъ богѡ́въ гдⷭ҇ь гл҃а, и҆ призва̀ зе́млю ѿ востѡ́къ со́лнца до за̑падъ. |
|
2
|
2
|
| Від Сиону велич краси Його. | Ѿ сїѡ́на бл҃голѣ́пїе красоты̀ є҆гѡ̀: |
|
3
|
3
|
| Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря. | бг҃ъ ꙗ҆́вѣ прїи́детъ, бг҃ъ на́шъ, и҆ не премолчи́тъ: ѻ҆́гнь пред̾ ни́мъ возгори́тсѧ, и҆ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀ бꙋ́рѧ ѕѣ́лна. |
|
4
|
4
|
| Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій: | Призове́тъ не́бо свы́ше, и҆ зе́млю, разсꙋди́ти лю́ди своѧ̑. |
|
5
|
5
|
| «Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!» | Собери́те є҆мꙋ̀ прпⷣбныѧ є҆гѡ̀, завѣща́ющыѧ завѣ́тъ є҆гѡ̀ ѡ҆ же́ртвахъ. |
|
6
|
6
|
| Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог. | И҆ возвѣстѧ́тъ нб҃са̀ пра́вдꙋ є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ бг҃ъ сꙋдїѧ̀ є҆́сть. |
|
7
|
7
|
| «Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог. | Оу҆слы́шите, лю́дїе моѝ, и҆ возгл҃ю ва́мъ, і҆и҃лю, и҆ засвидѣ́телствꙋю тебѣ̀: бг҃ъ, бг҃ъ тво́й є҆́смь а҆́зъ. |
|
8
|
8
|
| Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною. | Не ѡ҆ же́ртвахъ твои́хъ ѡ҆бличꙋ̀ тѧ̀, всесожжє́нїѧ же твоѧ̑ предо мно́ю сꙋ́ть вы́нꙋ: |
|
9
|
9
|
| Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх, | не прїимꙋ̀ ѿ до́мꙋ твоегѡ̀ телцє́въ, нижѐ ѿ ста́дъ твои́хъ козлѡ́въ. |
|
10
|
10
|
| бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах. | Ꙗ҆́кѡ моѝ сꙋ́ть всѝ ѕвѣ́рїе дꙋбра́внїи, ско́ти въ гора́хъ и҆ воло́ве: |
|
11
|
11
|
| Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною. | позна́хъ всѧ̑ пти̑цы небє́сныѧ, и҆ красота̀ се́лнаѧ со мно́ю є҆́сть. |
|
12
|
12
|
| Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому. | А҆́ще вза́лчꙋ, не рекꙋ̀ тебѣ̀: моѧ́ бо є҆́сть вселе́ннаѧ и҆ и҆сполне́нїе є҆ѧ̀. |
|
13
|
13
|
| Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів? | Є҆да̀ ꙗ҆́мъ мѧса̀ ю҆́нча; и҆лѝ кро́вь козлѡ́въ пїю̀; |
|
14
|
14
|
| Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої. | Пожрѝ бг҃ови же́ртвꙋ хвалы̀ и҆ возда́ждь вы́шнемꙋ моли̑твы твоѧ̑: |
|
15
|
15
|
| І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене». | и҆ призови́ мѧ въ де́нь ско́рби твоеѧ̀, и҆ и҆змꙋ́ тѧ, и҆ просла́виши мѧ̀. |
|
16
|
16
|
| А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої? | Грѣ́шникꙋ же речѐ бг҃ъ: вскꙋ́ю ты̀ повѣ́даеши ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ и҆ воспрїе́млеши завѣ́тъ мо́й оу҆сты̀ твои́ми; |
|
17
|
17
|
| Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе. | Ты́ же возненави́дѣлъ є҆сѝ наказа́нїе и҆ ѿве́рглъ є҆сѝ словеса̀ моѧ̑ вспѧ́ть. |
|
18
|
18
|
| Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся. | А҆́ще ви́дѣлъ є҆сѝ та́тѧ, те́клъ є҆сѝ съ ни́мъ, и҆ съ прелюбодѣ́емъ оу҆ча́стїе твоѐ полага́лъ є҆сѝ: |
|
19
|
19
|
| Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи. | оу҆ста̀ твоѧ̑ оу҆мно́жиша ѕло́бꙋ, и҆ ѧ҆зы́къ тво́й сплета́ше льщє́нїѧ: |
|
20
|
20
|
| Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп. | сѣдѧ̀ на бра́та твоего̀ клевета́лъ є҆сѝ и҆ на сы́на ма́тере твоеѧ̀ полага́лъ є҆сѝ собла́знъ. |
|
21
|
21
|
| Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої]. | Сїѧ̑ сотвори́лъ є҆сѝ, и҆ оу҆молча́хъ, вознепщева́лъ є҆сѝ беззако́нїе, ꙗ҆́кѡ бꙋ́дꙋ тебѣ̀ подо́бенъ: ѡ҆бличꙋ́ тѧ и҆ предста́влю пред̾ лице́мъ твои́мъ грѣхѝ твоѧ̑. |
|
22
|
22
|
| Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас. | Разꙋмѣ́йте оу҆́бѡ сїѧ̑, забыва́ющїи бг҃а, да не когда̀ похи́титъ, и҆ не бꙋ́детъ и҆збавлѧ́ѧй. |
|
23
|
23
|
| Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє». | Же́ртва хвалы̀ просла́витъ мѧ̀, и҆ та́мѡ пꙋ́ть, и҆́мже ꙗ҆влю̀ є҆мꙋ̀ сп҃се́нїе моѐ. |
