1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ р҃д
|
Псалом 104
|
|
0
|
0
|
| А҆ллилꙋ́їа, р҃д҃. | (Алилуя.) |
|
1
|
1
|
| И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви и҆ призыва́йте и҆́мѧ є҆гѡ̀, возвѣсти́те во ꙗ҆зы́цѣхъ дѣла̀ є҆гѡ̀: | Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його. |
|
2
|
2
|
| воспо́йте є҆мꙋ̀ и҆ по́йте є҆мꙋ̀, повѣ́дите всѧ̑ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀. | Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його. |
|
3
|
3
|
| Хвали́тесѧ ѡ҆ и҆́мени ст҃ѣ́мъ є҆гѡ̀: да возвесели́тсѧ се́рдце и҆́щꙋщихъ гдⷭ҇а: | Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа. |
|
4
|
4
|
| взыщи́те гдⷭ҇а и҆ оу҆тверди́тесѧ, взыщи́те лица̀ є҆гѡ̀ вы́нꙋ. | Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди. |
|
5
|
5
|
| Помѧни́те чꙋдеса̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же сотворѝ, чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ и҆ сꙋдбы̑ оу҆́стъ є҆гѡ̀, | Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його. |
|
6
|
6
|
| сѣ́мѧ а҆враа́мле рабѝ є҆гѡ̀, сы́нове і҆а̑кѡвли и҆збра́ннїи є҆гѡ̀. | Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його. |
|
7
|
7
|
| То́й гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ: по все́й землѝ сꙋдбы̑ є҆гѡ̀. | Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його. |
|
8
|
8
|
| Помѧнꙋ̀ въ вѣ́къ завѣ́тъ сво́й, сло́во, є҆́же заповѣ́да въ ты́сѧщы родѡ́въ, | Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів, |
|
9
|
9
|
| є҆́же завѣща̀ а҆враа́мꙋ, и҆ клѧ́твꙋ свою̀ і҆саа́кꙋ: | яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові. |
|
10
|
10
|
| и҆ поста́ви ю҆̀ і҆а́кѡвꙋ въ повелѣ́нїе и҆ і҆и҃лю въ завѣ́тъ вѣ́ченъ, | І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний, |
|
11
|
11
|
| гл҃ѧ: тебѣ̀ да́мъ зе́млю ханаа́ню, оу҆́же достоѧ́нїѧ ва́шегѡ. | кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого». |
|
12
|
12
|
| Внегда̀ бы́ти и҆̀мъ ма̑лымъ число́мъ, малѣ́йшымъ и҆ прише́лцємъ въ не́й, | Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній, |
|
13
|
13
|
| и҆ преидо́ша ѿ ꙗ҆зы́ка въ ꙗ҆зы́къ и҆ ѿ ца́рствїѧ въ лю́ди и҆́ны: | і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого, |
|
14
|
14
|
| не ѡ҆ста́ви человѣ́ка ѡ҆би́дѣти и҆̀хъ и҆ ѡ҆бличѝ ѡ҆ ни́хъ цари̑: | Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям: |
|
15
|
15
|
| не прикаса́йтесѧ пома̑заннымъ мои̑мъ, и҆ во прⷪ҇ро́цѣхъ мои́хъ не лꙋка́внꙋйте. | «Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм». |
|
16
|
16
|
| И҆ призва̀ гла́дъ на зе́млю: всѧ́ко оу҆твержде́нїе хлѣ́бное сотры̀. | І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло. |
|
17
|
17
|
| Посла̀ пред̾ ни́ми человѣ́ка: въ раба̀ про́данъ бы́сть і҆ѡ́сифъ. | Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф. |
|
18
|
18
|
| Смири́ша во ѡ҆ко́вахъ но́зѣ є҆гѡ̀, желѣ́зо про́йде дꙋша̀ є҆гѡ̀, | Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його, |
|
19
|
19
|
| до́ндеже прїи́де сло́во є҆гѡ̀: сло́во гдⷭ҇не разжжѐ є҆го̀. | аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його. |
|
20
|
20
|
| Посла̀ ца́рь и҆ разрѣшѝ є҆го̀: кнѧ́зь люді́й, и҆ ѡ҆ста́ви [ѿпꙋстѝ] є҆го̀. | Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його. |
|
21
|
21
|
| Поста́ви є҆го̀ господи́на до́мꙋ своемꙋ̀ и҆ кнѧ́зѧ всемꙋ̀ стѧжа́нїю своемꙋ̀, | І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм. |
|
22
|
22
|
| наказа́ти кнѧ̑зи є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ себѐ и҆ ста́рцы є҆гѡ̀ оу҆мꙋдри́ти. | Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости. |
|
23
|
23
|
| И҆ вни́де і҆и҃ль во є҆гѵ́петъ, и҆ і҆а́кѡвъ прише́лствова въ зе́млю ха́мовꙋ. | Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову. |
|
24
|
24
|
| И҆ возрастѝ лю́ди своѧ̑ ѕѣлѡ̀ и҆ оу҆крѣпѝ ѧ҆̀ па́че врагѡ́въ и҆́хъ. | І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх. |
|
25
|
25
|
| Превратѝ се́рдце и҆́хъ возненави́дѣти лю́ди є҆гѡ̀, ле́сть сотвори́ти въ рабѣ́хъ є҆гѡ̀. | Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його. |
|
26
|
26
|
| Посла̀ мѡѷсе́а раба̀ своего̀, а҆арѡ́на, є҆го́же и҆збра̀ себѣ̀: | Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав. |
|
27
|
27
|
| положѝ въ ни́хъ словеса̀ зна́менїй свои́хъ и҆ чꙋде́съ свои́хъ въ землѝ ха́мовѣ. | Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій. |
|
28
|
28
|
| Посла̀ тмꙋ̀ и҆ помрачѝ, ꙗ҆́кѡ преѡгорчи́ша словеса̀ є҆гѡ̀. | Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його. |
|
29
|
29
|
| Преложѝ во́ды и҆́хъ въ кро́вь и҆ и҆зморѝ ры̑бы и҆́хъ. | Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх. |
|
30
|
30
|
| Воскипѣ̀ землѧ̀ и҆́хъ жа́бами въ сокро́вищницахъ царе́й и҆́хъ. | Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх. |
|
31
|
31
|
| Речѐ, и҆ прїидо́ша пє́сїѧ мꙋ̑хи и҆ скні̑пы во всѧ̑ предѣ́лы и҆́хъ. | Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх. |
|
32
|
32
|
| Положѝ дожди̑ и҆́хъ гра́ды, ѻ҆́гнь попалѧ́ющь въ землѝ и҆́хъ: | Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх. |
|
33
|
33
|
| и҆ поразѝ вїногра́ды и҆́хъ и҆ смѡ́квы и҆́хъ, и҆ сотры̀ всѧ́кое дре́во предѣ̑лъ и҆́хъ. | Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх. |
|
34
|
34
|
| Речѐ, и҆ прїидо́ша прꙋ́зи и҆ гꙋ́сєницы, и҆̀мже не бѣ̀ числа̀, | Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку. |
|
35
|
35
|
| и҆ снѣдо́ша всѧ́кꙋ травꙋ̀ въ землѝ и҆́хъ, и҆ поѧдо́ша всѧ́къ пло́дъ землѝ и҆́хъ. | І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх. |
|
36
|
36
|
| И҆ поразѝ всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ и҆́хъ, нача́токъ всѧ́кагѡ трꙋда̀ и҆́хъ: | І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх. |
|
37
|
37
|
| и҆ и҆зведѐ ѧ҆̀ съ сребро́мъ и҆ зла́томъ: и҆ не бѣ̀ въ колѣ́нѣхъ и҆́хъ болѧ́й. | І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх. |
|
38
|
38
|
| Возвесели́сѧ є҆гѵ́петъ во и҆схожде́нїи и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ нападѐ стра́хъ и҆́хъ на нѧ̀. | Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними. |
|
39
|
39
|
| Распрострѐ ѡ҆́блакъ въ покро́въ и҆̀мъ, и҆ ѻ҆́гнь, є҆́же просвѣти́ти и҆̀мъ но́щїю. | Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі. |
|
40
|
40
|
| Проси́ша, и҆ прїидо́ша кра́стєли, и҆ хлѣ́ба небе́снагѡ насы́ти ѧ҆̀: | Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх. |
|
41
|
41
|
| разве́рзе ка́мень, и҆ потеко́ша во́ды, потеко́ша въ безво́дныхъ рѣ́ки: | Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій. |
|
42
|
42
|
| ꙗ҆́кѡ помѧнꙋ̀ сло́во ст҃о́е своѐ, є҆́же ко а҆враа́мꙋ рабꙋ̀ своемꙋ̀. | Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого, |
|
43
|
43
|
| И҆ и҆зведѐ лю́ди своѧ̑ въ ра́дости и҆ и҆збра̑нныѧ своѧ̑ въ весе́лїи. | і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами. |
|
44
|
44
|
| И҆ дадѐ и҆̀мъ страны̑ ꙗ҆зы̑къ, и҆ трꙋды̀ люді́й наслѣ́доваша: | І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів. |
|
45
|
45
|
| ꙗ҆́кѡ да сохранѧ́тъ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ зако́на є҆гѡ̀ взы́щꙋтъ. | Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя! |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
