1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ з҃і
|
Псалом 17
|
|
1
|
1
|
| Въ коне́цъ, ѻ҆́трокꙋ гдⷭ҇ню дв҃дꙋ, ꙗ҆̀же глаго́ла гдⷭ҇еви словеса̀ пѣ́сни сеѧ̀, въ де́нь, въ ѻ҆́ньже и҆зба́ви є҆го̀ гдⷭ҇ь ѿ рꙋкѝ всѣ́хъ вра̑гъ є҆гѡ̀ и҆ и҆з̾ рꙋкѝ саꙋ́ли: и҆ речѐ: з҃і҃. | Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав: |
|
2
|
2
|
| Возлюблю́ тѧ, гдⷭ҇и, крѣ́посте моѧ̀: | ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя. |
|
3
|
3
|
| гдⷭ҇ь оу҆твержде́нїе моѐ, и҆ прибѣ́жище моѐ, и҆ и҆зба́витель мо́й, бг҃ъ мо́й, помо́щникъ мо́й, и҆ оу҆пова́ю на него̀: защи́титель мо́й, и҆ ро́гъ спⷭ҇нїѧ моегѡ̀, и҆ застꙋ́пникъ мо́й. | Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій. |
|
4
|
4
|
| Хвалѧ̀ призовꙋ̀ гдⷭ҇а и҆ ѿ вра̑гъ мои́хъ спасꙋ́сѧ. | З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся. |
|
5
|
5
|
| Ѡ҆держа́ша мѧ̀ бѡлѣ́зни смє́ртныѧ, и҆ пото́цы беззако́нїѧ смѧто́ша мѧ̀: | Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене. |
|
6
|
6
|
| бѡлѣ́зни а҆́дѡвы ѡ҆быдо́ша мѧ̀, предвари́ша мѧ̀ сѣ̑ти смє́ртныѧ. | Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене. |
|
7
|
7
|
| И҆ внегда̀ скорбѣ́ти мѝ, призва́хъ гдⷭ҇а и҆ къ бг҃ꙋ моемꙋ̀ воззва́хъ: оу҆слы́ша ѿ хра́ма ст҃а́гѡ своегѡ̀ гла́съ мо́й, и҆ во́пль мо́й пред̾ ни́мъ вни́детъ во оу҆́шы є҆гѡ̀. | У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його. |
|
8
|
8
|
| И҆ подви́жесѧ и҆ тре́петна бы́сть землѧ̀, и҆ ѡ҆снова̑нїѧ го́ръ смѧто́шасѧ и҆ подвиго́шасѧ, ꙗ҆́кѡ прогнѣ́васѧ на нѧ̀ бг҃ъ. | І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь]. |
|
9
|
9
|
| Взы́де ды́мъ гнѣ́вомъ є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆́гнь ѿ лица̀ є҆гѡ̀ воспла́менитсѧ: оу҆́глїе возгорѣ́сѧ ѿ негѡ̀. | Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього. |
|
10
|
10
|
| И҆ приклонѝ нб҃са̀ и҆ сни́де, и҆ мра́къ под̾ нога́ма є҆гѡ̀. | Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його. |
|
11
|
11
|
| И҆ взы́де на херꙋві́мы и҆ летѣ̀, летѣ̀ на крилꙋ̑ вѣ́трєню. | І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру. |
|
12
|
12
|
| И҆ положѝ тмꙋ̀ закро́въ сво́й: ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀ селе́нїе є҆гѡ̀: темна̀ вода̀ во ѡ҆́блацѣхъ воздꙋ́шныхъ. | Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе. |
|
13
|
13
|
| Ѿ ѡ҆блиста́нїѧ пред̾ ни́мъ ѡ҆́блацы проидо́ша, гра́дъ и҆ оу҆́глїе ѻ҆́гненное. | Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля. |
|
14
|
14
|
| И҆ возгремѣ̀ съ нб҃сѐ гдⷭ҇ь, и҆ вы́шнїй дадѐ гла́съ сво́й. | І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій. |
|
15
|
15
|
| Низпосла̀ стрѣ́лы и҆ разгна̀ ѧ҆̀, и҆ мѡ́лнїи оу҆мно́жи и҆ смѧтѐ ѧ҆̀. | Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх. |
|
16
|
16
|
| И҆ ꙗ҆ви́шасѧ и҆сто́чницы водні́и, и҆ ѿкры́шасѧ ѡ҆снова̑нїѧ вселе́нныѧ ѿ запреще́нїѧ твоегѡ̀, гдⷭ҇и, ѿ дохнове́нїѧ дꙋ́ха гнѣ́ва твоегѡ̀. | І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого. |
|
17
|
17
|
| Низпосла̀ съ высоты̀ и҆ прїѧ́тъ мѧ̀, воспрїѧ́тъ мѧ̀ ѿ во́дъ мно́гихъ. | Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене. |
|
18
|
18
|
| И҆зба́витъ мѧ̀ ѿ врагѡ́въ мои́хъ си́льныхъ и҆ ѿ ненави́дѧщихъ мѧ̀: ꙗ҆́кѡ оу҆тверди́шасѧ па́че менє̀. | Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене. |
|
19
|
19
|
| Предвари́ша мѧ̀ въ де́нь ѡ҆ѕлобле́нїѧ моегѡ̀: и҆ бы́сть гдⷭ҇ь оу҆твержде́нїе моѐ. | Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене. |
|
20
|
20
|
| И҆ и҆зведе́ мѧ на широтꙋ̀: и҆зба́витъ мѧ̀, ꙗ҆́кѡ восхотѣ́ мѧ. | Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене. |
|
21
|
21
|
| И҆ возда́стъ мѝ гдⷭ҇ь по пра́вдѣ мое́й, и҆ по чистотѣ̀ рꙋкꙋ̀ моє́ю возда́стъ мѝ, | Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені. |
|
22
|
22
|
| ꙗ҆́кѡ сохрани́хъ пꙋти̑ гдⷭ҇ни и҆ не нече́ствовахъ ѿ бг҃а моегѡ̀. | Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм. |
|
23
|
23
|
| Ꙗ҆́кѡ всѧ̑ сꙋдбы̑ є҆гѡ̀ предо мно́ю, и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀ не ѿстꙋпи́ша ѿ менє̀. | Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся. |
|
24
|
24
|
| И҆ бꙋ́дꙋ непоро́ченъ съ ни́мъ и҆ сохраню́сѧ ѿ беззако́нїѧ моегѡ̀. | Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені. |
|
25
|
25
|
| И҆ возда́стъ мѝ гдⷭ҇ь по пра́вдѣ мое́й и҆ по чистотѣ̀ рꙋкꙋ̀ моє́ю пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀. | І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його. |
|
26
|
26
|
| Съ прпⷣбнымъ прпⷣбнъ бꙋ́деши, и҆ съ мꙋ́жемъ непови́ннымъ непови́ненъ бꙋ́деши, | Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, |
|
27
|
27
|
| и҆ со и҆збра́ннымъ и҆збра́нъ бꙋ́деши, и҆ со стропти́вымъ разврати́шисѧ. | з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його. |
|
28
|
28
|
| Ꙗ҆́кѡ ты̀ лю́ди смирє́нныѧ сп҃се́ши и҆ ѻ҆́чи го́рдыхъ смири́ши. | Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш. |
|
29
|
29
|
| Ꙗ҆́кѡ ты̀ просвѣти́ши свѣти́лникъ мо́й, гдⷭ҇и: бж҃е мо́й, просвѣти́ши тмꙋ̀ мою̀. | Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою. |
|
30
|
30
|
| Ꙗ҆́кѡ тобо́ю и҆зба́влюсѧ ѿ и҆скꙋше́нїѧ, и҆ бг҃омъ мои́мъ прейдꙋ̀ стѣ́нꙋ. | З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду. |
|
31
|
31
|
| Бг҃ъ мо́й, непоро́ченъ пꙋ́ть є҆гѡ̀: словеса̀ гдⷭ҇нѧ разжжє́на. Защи́титель є҆́сть всѣ́хъ оу҆пова́ющихъ на него̀. | Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього. |
|
32
|
32
|
| Ꙗ҆́кѡ кто̀ бг҃ъ, ра́звѣ гдⷭ҇а; и҆лѝ кто̀ бг҃ъ, ра́звѣ бг҃а на́шегѡ; | Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого? |
|
33
|
33
|
| Бг҃ъ препоѧсꙋ́ѧй мѧ̀ си́лою, и҆ положѝ непоро́ченъ пꙋ́ть мо́й: | Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою. |
|
34
|
34
|
| соверша́ѧй но́зѣ моѝ ꙗ҆́кѡ є҆ле́ни, и҆ на высо́кихъ поставлѧ́ѧй мѧ̀: | Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене. |
|
35
|
35
|
| наꙋча́ѧй рꙋ́цѣ моѝ на бра́нь, и҆ положи́лъ є҆сѝ лꙋ́къ мѣ́дѧнъ мы̑шца моѧ̑: | Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний. |
|
36
|
36
|
| и҆ да́лъ мѝ є҆сѝ защище́нїе спⷭ҇нїѧ, и҆ десни́ца твоѧ̀ воспрїѧ́тъ мѧ̀: и҆ наказа́нїе твоѐ и҆спра́витъ мѧ̀ въ коне́цъ, и҆ наказа́нїе твоѐ то̀ мѧ̀ наꙋчи́тъ. | Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене. |
|
37
|
37
|
| Оу҆шири́лъ є҆сѝ стѡпы̀ моѧ̑ подо мно́ю, и҆ не и҆знемого́стѣ плеснѣ̑ моѝ. | Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої. |
|
38
|
38
|
| Поженꙋ̀ врагѝ моѧ̑, и҆ пости́гнꙋ ѧ҆̀, и҆ не возвращꙋ́сѧ, до́ндеже сконча́ютсѧ: | Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх. |
|
39
|
39
|
| ѡ҆скорблю̀ и҆̀хъ, и҆ не возмо́гꙋтъ ста́ти, падꙋ́тъ под̾ нога́ма мои́ма. | Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми. |
|
40
|
40
|
| И҆ препоѧ́салъ мѧ̀ є҆сѝ си́лою на бра́нь, спѧ́лъ є҆сѝ всѧ̑ востаю́щыѧ на мѧ̀ под̾ мѧ̀. | Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене. |
|
41
|
41
|
| И҆ врагѡ́въ мои́хъ да́лъ мѝ є҆сѝ хребе́тъ и҆ ненави́дѧщыѧ мѧ̀ потреби́лъ є҆сѝ. | Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене. |
|
42
|
42
|
| Воззва́ша, и҆ не бѣ̀ спаса́ѧй: ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ не оу҆слы́ша и҆́хъ. | Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх. |
|
43
|
43
|
| И҆ и҆стню̀ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ пра́хъ пред̾ лице́мъ вѣ́тра, ꙗ҆́кѡ бре́нїе пꙋті́й погла́ждꙋ ѧ҆̀. | Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх. |
|
44
|
44
|
| И҆зба́виши мѧ̀ ѿ прерѣка́нїѧ люді́й: поста́виши мѧ̀ во главꙋ̀ ꙗ҆зы́кѡвъ: лю́дїе, и҆́хже не вѣ́дѣхъ, рабо́таша мѝ, | Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені. |
|
45
|
45
|
| въ слꙋ́хъ оу҆́ха послꙋ́шаша мѧ̀. Сы́нове чꙋжді́и солга́ша мѝ, | Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною, |
|
46
|
46
|
| сы́нове чꙋжді́и ѡ҆бетша́ша и҆ ѡ҆хромо́ша ѿ сте́зь свои́хъ. | навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять. |
|
47
|
47
|
| Жи́въ гдⷭ҇ь, и҆ блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ, и҆ да вознесе́тсѧ бг҃ъ спⷭ҇нїѧ моегѡ̀, | Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого! |
|
48
|
48
|
| бг҃ъ даѧ́й ѿмще́нїе мнѣ̀ и҆ покори́вый лю́ди под̾ мѧ̀, | Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи, |
|
49
|
49
|
| и҆зба́витель мо́й ѿ вра̑гъ мои́хъ гнѣвли́выхъ: ѿ востаю́щихъ на мѧ̀ вознесе́ши мѧ̀, ѿ мꙋ́жа непра́ведна и҆зба́виши мѧ̀. | Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене. |
|
50
|
50
|
| Сегѡ̀ ра́ди и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ, гдⷭ҇и, и҆ и҆́мени твоемꙋ̀ пою̀: | За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму. |
|
51
|
51
|
| велича́ѧй спасє́нїѧ царє́ва и҆ творѧ́й млⷭ҇ть хрїстꙋ̀ своемꙋ̀ дв҃дꙋ и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀ до вѣ́ка. | Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
