1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ р҃ѕ
|
Псалом 106
|
|
0
|
0
|
| А҆ллилꙋ́їа, р҃ѕ҃. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
2
|
2
|
| Да рекꙋ́тъ и҆зба́вленнїи гдⷭ҇емъ, и҆̀хже и҆зба́ви и҆з̾ рꙋкѝ врага̀, | Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога, |
|
3
|
3
|
| и҆ ѿ стра́нъ собра̀ и҆́хъ, ѿ востѡ́къ и҆ за̑падъ, и҆ сѣ́вера и҆ мо́рѧ: | і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня. |
|
4
|
4
|
| заблꙋди́ша въ пꙋсты́ни безво́днѣй, пꙋтѝ гра́да ѡ҆би́телнагѡ не ѡ҆брѣто́ша: | Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного. |
|
5
|
5
|
| а҆́лчꙋще и҆ жа́ждꙋще, дꙋша̀ и҆́хъ въ ни́хъ и҆зчезѐ. | Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня. |
|
6
|
6
|
| И҆ воззва́ша ко гдⷭ҇ꙋ, внегда̀ скорбѣ́ти и҆̀мъ, и҆ ѿ нꙋ́ждъ и҆́хъ и҆зба́ви ѧ҆̀: | Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої. |
|
7
|
7
|
| и҆ наста́ви ѧ҆̀ на пꙋ́ть пра́въ, вни́ти во гра́дъ ѡ҆би́телный. | І привів їх прямою дорогою до міста заселеного. |
|
8
|
8
|
| Да и҆сповѣ́дѧтсѧ [да и҆сповѣ́дѧтъ] гдⷭ҇еви млⷭ҇ти є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ: | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських, |
|
9
|
9
|
| ꙗ҆́кѡ насы́тилъ є҆́сть дꙋ́шꙋ тщꙋ̀, и҆ дꙋ́шꙋ а҆́лчꙋщꙋ и҆спо́лни бла̑гъ: | бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром. |
|
10
|
10
|
| сѣдѧ́щыѧ во тмѣ̀ и҆ сѣ́ни сме́ртнѣй, ѡ҆кова̑нныѧ нището́ю и҆ желѣ́зомъ, | Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом, |
|
11
|
11
|
| ꙗ҆́кѡ преѡгорчи́ша словеса̀ бж҃їѧ, и҆ совѣ́тъ вы́шнѧгѡ раздражи́ша. | бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього. |
|
12
|
12
|
| И҆ смири́сѧ въ трꙋдѣ́хъ се́рдце и҆́хъ, и҆ и҆знемого́ша, и҆ не бѣ̀ помага́ѧй. | Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм. |
|
13
|
13
|
| И҆ воззва́ша ко гдⷭ҇ꙋ, внегда̀ скорбѣ́ти и҆̀мъ, и҆ ѿ нꙋ́ждъ и҆́хъ сп҃сѐ ѧ҆̀: | Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, |
|
14
|
14
|
| и҆ и҆зведѐ ѧ҆̀ и҆з̾ тмы̀ и҆ сѣ́ни сме́ртныѧ, и҆ оу҆́зы и҆́хъ растерза̀. | вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав. |
|
15
|
15
|
| Да и҆сповѣ́дѧтсѧ [да и҆сповѣ́дѧтъ] гдⷭ҇еви млⷭ҇ти є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ: | Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських: |
|
16
|
16
|
| ꙗ҆́кѡ сокрꙋшѝ врата̀ мѣ̑днаѧ, и҆ верєѝ желѣ̑зныѧ сломѝ. | бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав. |
|
17
|
17
|
| Воспрїѧ́тъ ѧ҆̀ ѿ пꙋтѝ беззако́нїѧ и҆́хъ: беззако́нїй бо ра́ди свои́хъ смири́шасѧ. | Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли. |
|
18
|
18
|
| Всѧ́кагѡ бра́шна возгнꙋша́сѧ дꙋша̀ и҆́хъ, и҆ прибли́жишасѧ до вра́тъ сме́ртныхъ. | Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти. |
|
19
|
19
|
| И҆ воззва́ша ко гдⷭ҇ꙋ, внегда̀ скорбѣ́ти и҆̀мъ, и҆ ѿ нꙋ́ждъ и҆́хъ сп҃сѐ ѧ҆̀: | Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, |
|
20
|
20
|
| посла̀ сло́во своѐ, и҆ и҆зцѣлѝ ѧ҆̀, и҆ и҆зба́ви ѧ҆̀ ѿ растлѣ́нїй и҆́хъ. | послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх. |
|
21
|
21
|
| Да и҆сповѣ́дѧтсѧ [да и҆сповѣ́дѧтъ] гдⷭ҇еви млⷭ҇ти є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ: | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. |
|
22
|
22
|
| и҆ да пожрꙋ́тъ є҆мꙋ̀ же́ртвꙋ хвалы̀ и҆ да возвѣстѧ́тъ дѣла̀ є҆гѡ̀ въ ра́дости. | Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його. |
|
23
|
23
|
| Сходѧ́щїи въ мо́ре въ корабле́хъ, творѧ́щїи дѣ̑ланїѧ въ вода́хъ мно́гихъ, | Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих, |
|
24
|
24
|
| ті́и ви́дѣша дѣла̀ гдⷭ҇нѧ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ во глꙋбинѣ̀. | вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині: |
|
25
|
25
|
| Речѐ, и҆ ста̀ дꙋ́хъ бꙋ́ренъ, и҆ вознесо́шасѧ вѡ́лны є҆гѡ̀: | скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, — |
|
26
|
26
|
| восхо́дѧтъ до небе́съ и҆ низхо́дѧтъ до бе́зднъ: дꙋша̀ и҆́хъ въ ѕлы́хъ та́ѧше: | піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей. |
|
27
|
27
|
| смѧто́шасѧ, подвиго́шасѧ ꙗ҆́кѡ пїѧ́ный, и҆ всѧ̀ мꙋ́дрость и҆́хъ поглощена̀ бы́сть. | Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня. |
|
28
|
28
|
| И҆ воззва́ша ко гдⷭ҇ꙋ, внегда̀ скорбѣ́ти и҆̀мъ, и҆ ѿ нꙋ́ждъ и҆́хъ и҆зведѐ ѧ҆̀: | Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди. |
|
29
|
29
|
| и҆ повелѣ̀ бꙋ́ри, и҆ ста̀ въ тишинꙋ̀, и҆ оу҆молко́ша вѡ́лны є҆гѡ̀. | Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли. |
|
30
|
30
|
| И҆ возвесели́шасѧ, ꙗ҆́кѡ оу҆молко́ша, и҆ наста́ви ѧ҆̀ въ приста́нище хотѣ́нїѧ своегѡ̀. | І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані. |
|
31
|
31
|
| Да и҆сповѣ́дѧтсѧ [да и҆сповѣ́дѧтъ] гдⷭ҇еви млⷭ҇ти є҆гѡ̀ и҆ чꙋдеса̀ є҆гѡ̀ сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ: | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. |
|
32
|
32
|
| да вознесꙋ́тъ є҆го̀ въ цр҃кви людстѣ́й, и҆ на сѣда́лищи ста́рєцъ восхва́лѧтъ є҆го̀. | Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин. |
|
33
|
33
|
| Положи́лъ є҆́сть рѣ́ки въ пꙋсты́ню и҆ и҆схѡ́диша вѡдна́ѧ въ жа́ждꙋ, | Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю, |
|
34
|
34
|
| зе́млю плодоно́снꙋю въ сла́ность, ѿ ѕло́бы живꙋ́щихъ на не́й. | землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній. |
|
35
|
35
|
| Положи́лъ є҆́сть пꙋсты́ню во є҆зе́ра вѡдна́ѧ и҆ зе́млю безво́днꙋю во и҆схѡ́дища вѡдна́ѧ. | Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води. |
|
36
|
36
|
| И҆ населѝ та́мѡ а҆́лчꙋщыѧ, и҆ соста́виша гра́ды ѡ҆би́тєлны: | І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі, |
|
37
|
37
|
| и҆ насѣ́ѧша се́ла, и҆ насади́ша вїногра́ды, и҆ сотвори́ша пло́дъ жи́тенъ. | засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай. |
|
38
|
38
|
| И҆ блгⷭ҇вѝ ѧ҆̀, и҆ оу҆мно́жишасѧ ѕѣлѡ̀: и҆ скоты̀ и҆́хъ не оу҆ма́ли. | Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується. |
|
39
|
39
|
| И҆ оу҆ма́лишасѧ и҆ ѡ҆ѕло́бишасѧ ѿ ско́рби ѕѡ́лъ и҆ болѣ́зни: | Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи, |
|
40
|
40
|
| и҆злїѧ́сѧ оу҆ничиже́нїе на кнѧ̑зи и҆́хъ, и҆ ѡ҆блазнѝ [заблꙋжда́ти сотворѝ] ѧ҆̀ по непрохо́днѣй, а҆ не по пꙋтѝ. | тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів. |
|
41
|
41
|
| И҆ помо́же оу҆бо́гꙋ ѿ нищеты̀ и҆ положѝ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы ѻ҆те́чєствїѧ. | Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець. |
|
42
|
42
|
| Оу҆́ зрѧтъ пра́вїи и҆ возвеселѧ́тсѧ, и҆ всѧ́кое беззако́нїе загради́тъ оу҆ста̀ своѧ̑. | Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої. |
|
43
|
43
|
| Кто̀ премꙋ́дръ и҆ сохрани́тъ сїѧ̑; и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ млⷭ҇ти гдⷭ҇ни. | Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
