1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ рг҃і
|
Псалом 113
|
|
0
|
0
|
| А҆ллилꙋ́їа, р҃г҃і҃. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Во и҆схо́дѣ і҆и҃левѣ ѿ є҆гѵ́пта, до́мꙋ і҆а́кѡвлѧ и҆з̾ люді́й ва̑рваръ, | Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих, |
|
2
|
2
|
| бы́сть і҆ꙋде́а ст҃ы́нѧ є҆гѡ̀, і҆и҃ль ѡ҆́бласть є҆гѡ̀. | Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його. |
|
3
|
3
|
| Мо́ре ви́дѣ и҆ побѣжѐ, і҆ѻрда́нъ возврати́сѧ вспѧ́ть: | Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад. |
|
4
|
4
|
| го́ры взыгра́шасѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆внѝ, и҆ хо́лми ꙗ҆́кѡ а҆́гнцы ѻ҆́вчїи. | Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята. |
|
5
|
5
|
| Что́ ти є҆́сть, мо́ре, ꙗ҆́кѡ побѣ́гло є҆сѝ, и҆ тебѣ̀, і҆ѻрда́не, ꙗ҆́кѡ возврати́лсѧ є҆сѝ вспѧ́ть: | Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад? |
|
6
|
6
|
| го́ры, ꙗ҆́кѡ взыгра́стесѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆внѝ, и҆ хо́лми ꙗ҆́кѡ а҆́гнцы ѻ҆́вчїи. | Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята? |
|
7
|
7
|
| Ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ подви́жесѧ землѧ̀, ѿ лица̀ бг҃а і҆а́кѡвлѧ: | Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова, |
|
8
|
8
|
| ѡ҆бра́щшагѡ ка́мень во є҆зе́ра вѡдна́ѧ и҆ несѣко́мый во и҆сто́чники вѡдны́ѧ. | що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків. |
|
9
|
9
|
| Не на́мъ, гдⷭ҇и, не на́мъ, но и҆́мени твоемꙋ̀ да́ждь сла́вꙋ ѡ҆ млⷭ҇ти твое́й и҆ и҆́стинѣ твое́й: | Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї. |
|
10
|
10
|
| да не когда̀ рекꙋ́тъ ꙗ҆зы́цы: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ и҆́хъ; | Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?» |
|
11
|
11
|
| Бг҃ъ же на́шъ на нб҃сѝ и҆ на землѝ, всѧ̑ є҆ли̑ка восхотѣ̀, сотворѝ. | Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив. |
|
12
|
12
|
| І҆́дѡли ꙗ҆зы̑къ сребро̀ и҆ зла́то, дѣла̀ рꙋ́къ человѣ́ческихъ: | Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських: |
|
13
|
13
|
| оу҆ста̀ и҆́мꙋтъ, и҆ не возглаго́лютъ: ѻ҆́чи и҆́мꙋтъ, и҆ не оу҆́зрѧтъ: | мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать, |
|
14
|
14
|
| оу҆́шы и҆́мꙋтъ, и҆ не оу҆слы́шатъ: нѡ́здри и҆́мꙋтъ, и҆ не ѡ҆бонѧ́ютъ: | мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху; |
|
15
|
15
|
| рꙋ́цѣ и҆́мꙋтъ, и҆ не ѡ҆сѧ́жꙋтъ: но́зѣ и҆́мꙋтъ, и҆ не по́йдꙋтъ: не возгласѧ́тъ горта́немъ свои́мъ. | руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх. |
|
16
|
16
|
| Подо́бни и҆̀мъ да бꙋ́дꙋтъ творѧ́щїи ѧ҆̀ и҆ всѝ надѣ́ющїисѧ на нѧ̀. | Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них. |
|
17
|
17
|
| До́мъ і҆и҃левъ оу҆пова̀ на гдⷭ҇а: помо́щникъ и҆ защи́титель и҆̀мъ є҆́сть. | [Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист. |
|
18
|
18
|
| До́мъ а҆арѡ́нь оу҆пова̀ на гдⷭ҇а: помо́щникъ и҆ защи́титель и҆̀мъ є҆́сть. | Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист. |
|
19
|
19
|
| Боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а оу҆пова́ша на гдⷭ҇а: помо́щникъ и҆ защи́титель и҆̀мъ є҆́сть. | Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист. |
|
20
|
20
|
| Гдⷭ҇ь помѧнꙋ́въ ны̀ блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть на́съ: блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть до́мъ і҆и҃левъ, блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть до́мъ а҆арѡ́нь, | Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона, |
|
21
|
21
|
| блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть боѧ́щыѧсѧ гдⷭ҇а, ма̑лыѧ съ вели́кими. | Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих. |
|
22
|
22
|
| Да приложи́тъ гдⷭ҇ь на вы̀, на вы̀ и҆ на сы́ны ва́шѧ: | Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим. |
|
23
|
23
|
| бл҃гослове́ни вы̀ гдⷭ҇еви, сотво́ршемꙋ нб҃о и҆ зе́млю. | Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю. |
|
24
|
24
|
| Нб҃о нб҃сѐ гдⷭ҇еви, зе́млю же дадѐ сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ. | Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським. |
|
25
|
25
|
| Не ме́ртвїи восхва́лѧтъ тѧ̀, гдⷭ҇и, нижѐ всѝ низходѧ́щїи во а҆́дъ: | Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу. |
|
26
|
26
|
| но мы̀ живі́и благослови́мъ гдⷭ҇а ѿнн҃ѣ и҆ до вѣ́ка. | А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя. |
