1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ рг҃і
|
Псалом 113
|
|
0
|
0
|
|
А҆ллилꙋ́їа, р҃г҃і҃.
|
[Алилуя.]
|
|
1
|
1
|
|
Во и҆схо́дѣ і҆и҃левѣ ѿ є҆гѵ́пта, до́мꙋ і҆а́кѡвлѧ и҆з̾ люді́й ва̑рваръ,
|
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих,
|
|
2
|
2
|
|
бы́сть і҆ꙋде́а ст҃ы́нѧ є҆гѡ̀, і҆и҃ль ѡ҆́бласть є҆гѡ̀.
|
Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його.
|
|
3
|
3
|
|
Мо́ре ви́дѣ и҆ побѣжѐ, і҆ѻрда́нъ возврати́сѧ вспѧ́ть:
|
Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад.
|
|
4
|
4
|
|
го́ры взыгра́шасѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆внѝ, и҆ хо́лми ꙗ҆́кѡ а҆́гнцы ѻ҆́вчїи.
|
Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята.
|
|
5
|
5
|
|
Что́ ти є҆́сть, мо́ре, ꙗ҆́кѡ побѣ́гло є҆сѝ, и҆ тебѣ̀, і҆ѻрда́не, ꙗ҆́кѡ возврати́лсѧ є҆сѝ вспѧ́ть:
|
Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад?
|
|
6
|
6
|
|
го́ры, ꙗ҆́кѡ взыгра́стесѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆внѝ, и҆ хо́лми ꙗ҆́кѡ а҆́гнцы ѻ҆́вчїи.
|
Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята?
|
|
7
|
7
|
|
Ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ подви́жесѧ землѧ̀, ѿ лица̀ бг҃а і҆а́кѡвлѧ:
|
Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова,
|
|
8
|
8
|
|
ѡ҆бра́щшагѡ ка́мень во є҆зе́ра вѡдна́ѧ и҆ несѣко́мый во и҆сто́чники вѡдны́ѧ.
|
що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків.
|
|
9
|
9
|
|
Не на́мъ, гдⷭ҇и, не на́мъ, но и҆́мени твоемꙋ̀ да́ждь сла́вꙋ ѡ҆ млⷭ҇ти твое́й и҆ и҆́стинѣ твое́й:
|
Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї.
|
|
10
|
10
|
|
да не когда̀ рекꙋ́тъ ꙗ҆зы́цы: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ и҆́хъ;
|
Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?»
|
|
11
|
11
|
|
Бг҃ъ же на́шъ на нб҃сѝ и҆ на землѝ, всѧ̑ є҆ли̑ка восхотѣ̀, сотворѝ.
|
Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив.
|
|
12
|
12
|
|
І҆́дѡли ꙗ҆зы̑къ сребро̀ и҆ зла́то, дѣла̀ рꙋ́къ человѣ́ческихъ:
|
Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських:
|
|
13
|
13
|
|
оу҆ста̀ и҆́мꙋтъ, и҆ не возглаго́лютъ: ѻ҆́чи и҆́мꙋтъ, и҆ не оу҆́зрѧтъ:
|
мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать,
|
|
14
|
14
|
|
оу҆́шы и҆́мꙋтъ, и҆ не оу҆слы́шатъ: нѡ́здри и҆́мꙋтъ, и҆ не ѡ҆бонѧ́ютъ:
|
мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху;
|
|
15
|
15
|
|
рꙋ́цѣ и҆́мꙋтъ, и҆ не ѡ҆сѧ́жꙋтъ: но́зѣ и҆́мꙋтъ, и҆ не по́йдꙋтъ: не возгласѧ́тъ горта́немъ свои́мъ.
|
руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх.
|
|
16
|
16
|
|
Подо́бни и҆̀мъ да бꙋ́дꙋтъ творѧ́щїи ѧ҆̀ и҆ всѝ надѣ́ющїисѧ на нѧ̀.
|
Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
|
|
17
|
17
|
|
До́мъ і҆и҃левъ оу҆пова̀ на гдⷭ҇а: помо́щникъ и҆ защи́титель и҆̀мъ є҆́сть.
|
[Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
|
|
18
|
18
|
|
До́мъ а҆арѡ́нь оу҆пова̀ на гдⷭ҇а: помо́щникъ и҆ защи́титель и҆̀мъ є҆́сть.
|
Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
|
|
19
|
19
|
|
Боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а оу҆пова́ша на гдⷭ҇а: помо́щникъ и҆ защи́титель и҆̀мъ є҆́сть.
|
Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист.
|
|
20
|
20
|
|
Гдⷭ҇ь помѧнꙋ́въ ны̀ блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть на́съ: блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть до́мъ і҆и҃левъ, блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть до́мъ а҆арѡ́нь,
|
Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона,
|
|
21
|
21
|
|
блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть боѧ́щыѧсѧ гдⷭ҇а, ма̑лыѧ съ вели́кими.
|
Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих.
|
|
22
|
22
|
|
Да приложи́тъ гдⷭ҇ь на вы̀, на вы̀ и҆ на сы́ны ва́шѧ:
|
Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим.
|
|
23
|
23
|
|
бл҃гослове́ни вы̀ гдⷭ҇еви, сотво́ршемꙋ нб҃о и҆ зе́млю.
|
Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю.
|
|
24
|
24
|
|
Нб҃о нб҃сѐ гдⷭ҇еви, зе́млю же дадѐ сыновѡ́мъ человѣ́чєскимъ.
|
Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським.
|
|
25
|
25
|
|
Не ме́ртвїи восхва́лѧтъ тѧ̀, гдⷭ҇и, нижѐ всѝ низходѧ́щїи во а҆́дъ:
|
Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу.
|
|
26
|
26
|
|
но мы̀ живі́и благослови́мъ гдⷭ҇а ѿнн҃ѣ и҆ до вѣ́ка.
|
А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя.
|
