1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ к҃а
|
Псалом 21
|
|
1
|
1
|
|
Въ коне́цъ, ѡ҆ застꙋпле́нїи оу҆́треннемъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, к҃а҃.
|
Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
|
|
2
|
2
|
|
Бж҃е, бж҃е мо́й, вонми́ ми, вскꙋ́ю ѡ҆ста́вилъ мѧ̀ є҆сѝ; дале́че ѿ спⷭ҇нїѧ моегѡ̀ словеса̀ грѣхопаде́нїй мои́хъ.
|
Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
|
|
3
|
3
|
|
Бж҃е мо́й, воззовꙋ̀ во днѝ, и҆ не оу҆слы́шиши, и҆ въ нощѝ, и҆ не въ безꙋ́мїе мнѣ̀.
|
Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
|
|
4
|
4
|
|
Ты́ же во ст҃ѣ́мъ живе́ши, хвало̀ і҆и҃лева.
|
Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
|
|
5
|
5
|
|
На тѧ̀ оу҆пова́ша ѻ҆тцы̀ на́ши: оу҆пова́ша, и҆ и҆зба́вилъ є҆сѝ ѧ҆̀:
|
На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
|
|
6
|
6
|
|
къ тебѣ̀ воззва́ша, и҆ спасо́шасѧ: на тѧ̀ оу҆пова́ша, и҆ не постыдѣ́шасѧ.
|
До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
|
|
7
|
7
|
|
А҆́зъ же є҆́смь че́рвь, а҆ не человѣ́къ, поноше́нїе человѣ́кѡвъ и҆ оу҆ничиже́нїе люді́й.
|
А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
|
|
8
|
8
|
|
Всѝ ви́дѧщїи мѧ̀ порꙋга́шамисѧ, глаго́лаша оу҆стна́ми, покива́ша главо́ю:
|
Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
|
|
9
|
9
|
|
оу҆пова̀ на гдⷭ҇а, да и҆зба́витъ є҆го̀, да сп҃се́тъ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ хо́щетъ є҆го̀.
|
«Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
|
|
10
|
10
|
|
Ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ и҆сто́ргїй мѧ̀ и҆з̾ чре́ва, оу҆пова́нїе моѐ ѿ сѡсцꙋ̀ ма́тере моеѧ̀.
|
Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
|
|
11
|
11
|
|
Къ тебѣ̀ приве́рженъ є҆́смь ѿ ложе́снъ, ѿ чре́ва ма́тере моеѧ̀ бг҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀.
|
На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
|
|
12
|
12
|
|
Да не ѿстꙋ́пиши ѿ менє̀, ꙗ҆́кѡ ско́рбь бли́з̾, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть помога́ѧй мѝ.
|
Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
|
|
13
|
13
|
|
Ѡ҆быдо́ша мѧ̀ телцы̀ мно́зи, ю҆нцы̀ тꙋ́чнїи ѡ҆держа́ша мѧ̀:
|
Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
|
|
14
|
14
|
|
ѿверзо́ша на мѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑, ꙗ҆́кѡ ле́въ восхища́ѧй и҆ рыка́ѧй.
|
Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
|
|
15
|
15
|
|
Ꙗ҆́кѡ вода̀ и҆злїѧ́хсѧ, и҆ разсы́пашасѧ всѧ̑ кѡ́сти моѧ̑: бы́сть се́рдце моѐ ꙗ҆́кѡ во́скъ та́ѧй посредѣ̀ чре́ва моегѡ̀.
|
Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
|
|
16
|
16
|
|
И҆́зсше ꙗ҆́кѡ скꙋде́ль крѣ́пость моѧ̀, и҆ ѧ҆зы́къ мо́й прильпѐ горта́ни моемꙋ̀, и҆ въ пе́рсть сме́рти све́лъ мѧ̀ є҆сѝ.
|
Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
|
|
17
|
17
|
|
Ꙗ҆́кѡ ѡ҆быдо́ша мѧ̀ псѝ мно́зи, со́нмъ лꙋка́выхъ ѡ҆держа́ша мѧ̀: и҆скопа́ша рꙋ́цѣ моѝ и҆ но́зѣ моѝ.
|
Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
|
|
18
|
18
|
|
И҆счето́ша всѧ̑ кѡ́сти моѧ̑: ті́и же смотри́ша и҆ презрѣ́ша мѧ̀.
|
Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
|
|
19
|
19
|
|
Раздѣли́ша ри̑зы моѧ̑ себѣ̀, и҆ ѡ҆ ѻ҆де́жди мое́й мета́ша жре́бїй.
|
Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
|
|
20
|
20
|
|
Ты́ же, гдⷭ҇и, не оу҆далѝ по́мощь твою̀ ѿ менє̀: на застꙋпле́нїе моѐ вонмѝ.
|
Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
|
|
21
|
21
|
|
И҆зба́ви ѿ ѻ҆рꙋ́жїѧ дꙋ́шꙋ мою̀, и҆ и҆з̾ рꙋкѝ пе́сїи є҆диноро́днꙋю мою̀.
|
Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
|
|
22
|
22
|
|
Сп҃си́ мѧ ѿ оу҆́стъ льво́выхъ, и҆ ѿ рѡ́гъ є҆динорѡ́жь смире́нїе моѐ.
|
Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
|
|
23
|
23
|
|
Повѣ́мъ и҆́мѧ твоѐ бра́тїи мое́й, посредѣ̀ цр҃кве воспою̀ тѧ̀.
|
Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
|
|
24
|
24
|
|
Боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а, восхвали́те є҆го̀, всѐ сѣ́мѧ і҆а́кѡвле, просла́вите є҆го̀, да оу҆бои́тсѧ же ѿ негѡ̀ всѐ сѣ́мѧ і҆и҃лево:
|
Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
|
|
25
|
25
|
|
ꙗ҆́кѡ не оу҆ничижѝ, нижѐ негодова̀ моли́твы ни́щагѡ, нижѐ ѿвратѝ лицѐ своѐ ѿ менє̀, и҆ є҆гда̀ воззва́хъ къ немꙋ̀, оу҆слы́ша мѧ̀.
|
Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
|
|
26
|
26
|
|
Ѿ тебє̀ похвала̀ моѧ̀, въ цр҃кви вели́цѣй и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀: моли̑твы моѧ̑ возда́мъ пред̾ боѧ́щимисѧ є҆гѡ̀.
|
Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
|
|
27
|
27
|
|
Ꙗ҆дѧ́тъ оу҆бо́зїи, и҆ насы́тѧтсѧ, и҆ восхва́лѧтъ гдⷭ҇а взыска́ющїи є҆го̀: жива̑ бꙋ́дꙋтъ сердца̀ и҆́хъ въ вѣ́къ вѣ́ка.
|
Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
|
|
28
|
28
|
|
Помѧнꙋ́тсѧ и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ко гдⷭ҇ꙋ всѝ концы̑ землѝ, и҆ покло́нѧтсѧ пред̾ ни́мъ всѧ̑ ѻ҆те́чєствїѧ ꙗ҆зы̑къ:
|
Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
|
|
29
|
29
|
|
ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇не є҆́сть црⷭ҇твїе, и҆ то́й ѡ҆блада́етъ ꙗ҆зы̑ки.
|
Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
|
|
30
|
30
|
|
Ꙗ҆до́ша и҆ поклони́шасѧ всѝ тꙋ́чнїи землѝ: пред̾ ни́мъ припадꙋ́тъ всѝ низходѧ́щїи въ зе́млю: и҆ дꙋша̀ моѧ̀ томꙋ̀ живе́тъ.
|
Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
|
|
31
|
31
|
|
И҆ сѣ́мѧ моѐ порабо́таетъ є҆мꙋ̀: возвѣсти́тъ гдⷭ҇еви ро́дъ грѧдꙋ́щїй:
|
Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
|
|
32
|
32
|
|
и҆ возвѣстѧ́тъ пра́вдꙋ є҆гѡ̀ лю́демъ ро́ждшымсѧ [роди́тисѧ и҆мꙋ́щымъ], ꙗ҆̀же сотворѝ гдⷭ҇ь.
|
Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
