1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ к҃а
|
Псалом 21
|
|
1
|
1
|
| Въ коне́цъ, ѡ҆ застꙋпле́нїи оу҆́треннемъ, ѱало́мъ дв҃дꙋ, к҃а҃. | Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа). |
|
2
|
2
|
| Бж҃е, бж҃е мо́й, вонми́ ми, вскꙋ́ю ѡ҆ста́вилъ мѧ̀ є҆сѝ; дале́че ѿ спⷭ҇нїѧ моегѡ̀ словеса̀ грѣхопаде́нїй мои́хъ. | Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. |
|
3
|
3
|
| Бж҃е мо́й, воззовꙋ̀ во днѝ, и҆ не оу҆слы́шиши, и҆ въ нощѝ, и҆ не въ безꙋ́мїе мнѣ̀. | Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою. |
|
4
|
4
|
| Ты́ же во ст҃ѣ́мъ живе́ши, хвало̀ і҆и҃лева. | Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля. |
|
5
|
5
|
| На тѧ̀ оу҆пова́ша ѻ҆тцы̀ на́ши: оу҆пова́ша, и҆ и҆зба́вилъ є҆сѝ ѧ҆̀: | На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх. |
|
6
|
6
|
| къ тебѣ̀ воззва́ша, и҆ спасо́шасѧ: на тѧ̀ оу҆пова́ша, и҆ не постыдѣ́шасѧ. | До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились. |
|
7
|
7
|
| А҆́зъ же є҆́смь че́рвь, а҆ не человѣ́къ, поноше́нїе человѣ́кѡвъ и҆ оу҆ничиже́нїе люді́й. | А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. |
|
8
|
8
|
| Всѝ ви́дѧщїи мѧ̀ порꙋга́шамисѧ, глаго́лаша оу҆стна́ми, покива́ша главо́ю: | Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: |
|
9
|
9
|
| оу҆пова̀ на гдⷭ҇а, да и҆зба́витъ є҆го̀, да сп҃се́тъ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ хо́щетъ є҆го̀. | «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому». |
|
10
|
10
|
| Ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ и҆сто́ргїй мѧ̀ и҆з̾ чре́ва, оу҆пова́нїе моѐ ѿ сѡсцꙋ̀ ма́тере моеѧ̀. | Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. |
|
11
|
11
|
| Къ тебѣ̀ приве́рженъ є҆́смь ѿ ложе́снъ, ѿ чре́ва ма́тере моеѧ̀ бг҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀. | На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій. |
|
12
|
12
|
| Да не ѿстꙋ́пиши ѿ менє̀, ꙗ҆́кѡ ско́рбь бли́з̾, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть помога́ѧй мѝ. | Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема. |
|
13
|
13
|
| Ѡ҆быдо́ша мѧ̀ телцы̀ мно́зи, ю҆нцы̀ тꙋ́чнїи ѡ҆держа́ша мѧ̀: | Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене. |
|
14
|
14
|
| ѿверзо́ша на мѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑, ꙗ҆́кѡ ле́въ восхища́ѧй и҆ рыка́ѧй. | Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. |
|
15
|
15
|
| Ꙗ҆́кѡ вода̀ и҆злїѧ́хсѧ, и҆ разсы́пашасѧ всѧ̑ кѡ́сти моѧ̑: бы́сть се́рдце моѐ ꙗ҆́кѡ во́скъ та́ѧй посредѣ̀ чре́ва моегѡ̀. | Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. |
|
16
|
16
|
| И҆́зсше ꙗ҆́кѡ скꙋде́ль крѣ́пость моѧ̀, и҆ ѧ҆зы́къ мо́й прильпѐ горта́ни моемꙋ̀, и҆ въ пе́рсть сме́рти све́лъ мѧ̀ є҆сѝ. | Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене. |
|
17
|
17
|
| Ꙗ҆́кѡ ѡ҆быдо́ша мѧ̀ псѝ мно́зи, со́нмъ лꙋка́выхъ ѡ҆держа́ша мѧ̀: и҆скопа́ша рꙋ́цѣ моѝ и҆ но́зѣ моѝ. | Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. |
|
18
|
18
|
| И҆счето́ша всѧ̑ кѡ́сти моѧ̑: ті́и же смотри́ша и҆ презрѣ́ша мѧ̀. | Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене. |
|
19
|
19
|
| Раздѣли́ша ри̑зы моѧ̑ себѣ̀, и҆ ѡ҆ ѻ҆де́жди мое́й мета́ша жре́бїй. | Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб. |
|
20
|
20
|
| Ты́ же, гдⷭ҇и, не оу҆далѝ по́мощь твою̀ ѿ менє̀: на застꙋпле́нїе моѐ вонмѝ. | Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди! |
|
21
|
21
|
| И҆зба́ви ѿ ѻ҆рꙋ́жїѧ дꙋ́шꙋ мою̀, и҆ и҆з̾ рꙋкѝ пе́сїи є҆диноро́днꙋю мою̀. | Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою. |
|
22
|
22
|
| Сп҃си́ мѧ ѿ оу҆́стъ льво́выхъ, и҆ ѿ рѡ́гъ є҆динорѡ́жь смире́нїе моѐ. | Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене. |
|
23
|
23
|
| Повѣ́мъ и҆́мѧ твоѐ бра́тїи мое́й, посредѣ̀ цр҃кве воспою̀ тѧ̀. | Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе. |
|
24
|
24
|
| Боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а, восхвали́те є҆го̀, всѐ сѣ́мѧ і҆а́кѡвле, просла́вите є҆го̀, да оу҆бои́тсѧ же ѿ негѡ̀ всѐ сѣ́мѧ і҆и҃лево: | Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля! |
|
25
|
25
|
| ꙗ҆́кѡ не оу҆ничижѝ, нижѐ негодова̀ моли́твы ни́щагѡ, нижѐ ѿвратѝ лицѐ своѐ ѿ менє̀, и҆ є҆гда̀ воззва́хъ къ немꙋ̀, оу҆слы́ша мѧ̀. | Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його. |
|
26
|
26
|
| Ѿ тебє̀ похвала̀ моѧ̀, въ цр҃кви вели́цѣй и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀: моли̑твы моѧ̑ возда́мъ пред̾ боѧ́щимисѧ є҆гѡ̀. | Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його. |
|
27
|
27
|
| Ꙗ҆дѧ́тъ оу҆бо́зїи, и҆ насы́тѧтсѧ, и҆ восхва́лѧтъ гдⷭ҇а взыска́ющїи є҆го̀: жива̑ бꙋ́дꙋтъ сердца̀ и҆́хъ въ вѣ́къ вѣ́ка. | Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки. |
|
28
|
28
|
| Помѧнꙋ́тсѧ и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ко гдⷭ҇ꙋ всѝ концы̑ землѝ, и҆ покло́нѧтсѧ пред̾ ни́мъ всѧ̑ ѻ҆те́чєствїѧ ꙗ҆зы̑къ: | Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів. |
|
29
|
29
|
| ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇не є҆́сть црⷭ҇твїе, и҆ то́й ѡ҆блада́етъ ꙗ҆зы̑ки. | Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами. |
|
30
|
30
|
| Ꙗ҆до́ша и҆ поклони́шасѧ всѝ тꙋ́чнїи землѝ: пред̾ ни́мъ припадꙋ́тъ всѝ низходѧ́щїи въ зе́млю: и҆ дꙋша̀ моѧ̀ томꙋ̀ живе́тъ. | Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе. |
|
31
|
31
|
| И҆ сѣ́мѧ моѐ порабо́таетъ є҆мꙋ̀: возвѣсти́тъ гдⷭ҇еви ро́дъ грѧдꙋ́щїй: | Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки. |
|
32
|
32
|
| и҆ возвѣстѧ́тъ пра́вдꙋ є҆гѡ̀ лю́демъ ро́ждшымсѧ [роди́тисѧ и҆мꙋ́щымъ], ꙗ҆̀же сотворѝ гдⷭ҇ь. | Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь. |
