1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ ѻ҃ѳ
|
Псалом 79
|
|
1
|
1
|
| Въ коне́цъ, ѡ҆ и҆змѣ́ншихсѧ, свидѣ́нїе а҆са́фꙋ, ѱало́мъ о҃ѳ҃. | Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф. Псалом Асафа. |
|
2
|
2
|
| Пасы́й і҆и҃лѧ вонмѝ: наставлѧ́ѧй ꙗ҆́кѡ ѻ҆вча̀ і҆ѡ́сифа, сѣдѧ́й на херꙋві́мѣхъ, ꙗ҆ви́сѧ: | Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися. |
|
3
|
3
|
| пред̾ є҆фре́момъ и҆ венїамі́номъ и҆ манассі́емъ воздви́гни си́лꙋ твою̀, и҆ прїидѝ во є҆́же спⷭ҇тѝ на́съ. | Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас. |
|
4
|
4
|
| Бж҃е, ѡ҆брати́ ны, и҆ просвѣтѝ лицѐ твоѐ, и҆ спасе́мсѧ. | Боже, наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. |
|
5
|
5
|
| Гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, доко́лѣ гнѣ́ваешисѧ на моли́твꙋ ра̑бъ твои́хъ; | Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх? |
|
6
|
6
|
| Напита́еши на́съ хлѣ́бомъ сле́знымъ, и҆ напои́ши на́съ слеза́ми въ мѣ́рꙋ. | Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою. |
|
7
|
7
|
| Положи́лъ є҆сѝ на́съ въ прерѣка́нїе сосѣ́дѡмъ на́шымъ, и҆ вразѝ на́ши подражни́ша ны̀. | Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас. |
|
8
|
8
|
| Гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, ѡ҆брати́ ны, и҆ просвѣтѝ лицѐ твоѐ, и҆ спасе́мсѧ. | Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. |
|
9
|
9
|
| Вїногра́дъ и҆з̾ є҆гѵ́пта прене́слъ є҆сѝ: и҆згна́лъ є҆сѝ ꙗ҆зы́ки, и҆ насади́лъ є҆сѝ и҆̀: | З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її. |
|
10
|
10
|
| пꙋтесотвори́лъ є҆сѝ пред̾ ни́мъ, и҆ насади́лъ є҆сѝ корє́нїѧ є҆гѡ̀, и҆ и҆спо́лни зе́млю. | Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю. |
|
11
|
11
|
| Покры̀ го́ры сѣ́нь є҆гѡ̀, и҆ вѣ̑твїѧ є҆гѡ̀ ке́дры бж҃їѧ: | Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих. |
|
12
|
12
|
| прострѐ ро́зги є҆гѡ̀ [своѧ̑] до мо́рѧ, и҆ да́же до рѣ́къ ѿра̑сли є҆гѡ̀ [своѧ̑]. | Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату). |
|
13
|
13
|
| Вскꙋ́ю низложи́лъ є҆сѝ ѡ҆пло́тъ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆б̾има́ютъ и҆̀ всѝ мимоходѧ́щїи пꙋте́мъ; | Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою. |
|
14
|
14
|
| Ѡ҆зоба̀ и҆̀ ве́прь ѿ дꙋбра́вы, и҆ оу҆едине́нный ди́вїй поѧдѐ и҆̀. | Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його. |
|
15
|
15
|
| Бж҃е си́лъ, ѡ҆брати́сѧ оу҆̀бо, и҆ при́зри съ нб҃сѐ и҆ ви́ждь, и҆ посѣтѝ вїногра́дъ се́й: | Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей. |
|
16
|
16
|
| и҆ совершѝ и҆̀, є҆го́же насадѝ десни́ца твоѧ̀, и҆ на сы́на человѣ́ческаго, є҆го́же оу҆крепи́лъ є҆сѝ себѣ̀. | І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе. |
|
17
|
17
|
| Пожже́нъ ѻ҆гне́мъ и҆ раско́панъ: ѿ запреще́нїѧ лица̀ твоегѡ̀ поги́бнꙋтъ. | Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть. |
|
18
|
18
|
| Да бꙋ́детъ рꙋка̀ твоѧ̀ на мꙋ́жа десни́цы твоеѧ̀ и҆ на сы́на человѣ́ческаго, є҆го́же оу҆крѣпи́лъ є҆сѝ себѣ̀, | Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе. |
|
19
|
19
|
| и҆ не ѿстꙋ́пимъ ѿ тебє̀: ѡ҆живи́ши ны̀, и҆ и҆́мѧ твоѐ призове́мъ. | А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє. |
|
20
|
20
|
| Гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, ѡ҆брати́ ны, и҆ просвѣтѝ лицѐ твоѐ, и҆ спасе́мсѧ. | Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. |
