1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ рл҃ѕ
|
Псалом 136
|
|
0
|
0
|
|
Дв҃дꙋ і҆еремі́емъ, р҃л҃ѕ҃.
|
Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії).
|
|
1
|
1
|
|
На рѣка́хъ вавѷлѡ́нскихъ, та́мѡ сѣдо́хомъ и҆ пла́кахомъ, внегда̀ помѧнꙋ́ти на́мъ сїѡ́на:
|
На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш.
|
|
2
|
2
|
|
на ве́рбїихъ посредѣ̀ є҆гѡ̀ ѡ҆бѣ́сихомъ ѻ҆рга́ны на́шѧ.
|
На вербах посеред нього повісили ми арфи наші.
|
|
3
|
3
|
|
Ꙗ҆́кѡ та́мѡ вопроси́ша ны̀ плѣ́ншїи на́съ ѡ҆ словесѣ́хъ пѣ́сней, и҆ ве́дшїи на́съ ѡ҆ пѣ́нїи: воспо́йте на́мъ ѿ пѣ́сней сїѡ́нскихъ.
|
Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських».
|
|
4
|
4
|
|
Ка́кѡ воспое́мъ пѣ́снь гдⷭ҇ню на землѝ чꙋжде́й;
|
Як же нам співати пісню Господню на землі чужій?
|
|
5
|
5
|
|
А҆́ще забꙋ́дꙋ тебѐ, і҆ерⷭ҇ли́ме, забве́на бꙋ́ди десни́ца моѧ̀.
|
Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.
|
|
6
|
6
|
|
Прильпнѝ ѧ҆зы́къ мо́й горта́ни моемꙋ̀, а҆́ще не помѧнꙋ̀ тебє̀, а҆́ще не предложꙋ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, ꙗ҆́кѡ въ нача́лѣ весе́лїѧ моегѡ̀.
|
Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.
|
|
7
|
7
|
|
Помѧнѝ, гдⷭ҇и, сы́ны є҆дѡ̑мскїѧ въ де́нь і҆ерⷭ҇ли́мль глаго́лющыѧ: и҆стоща́йте, и҆стоща́йте до ѡ҆снова́нїй є҆гѡ̀.
|
Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку».
|
|
8
|
8
|
|
Дщѝ вавѷлѡ́нѧ ѡ҆каѧ́ннаѧ, бл҃же́нъ, и҆́же возда́стъ тебѣ̀ воздаѧ́нїе твоѐ, є҆́же воздала̀ є҆сѝ на́мъ:
|
Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.
|
|
9
|
9
|
|
бл҃же́нъ, и҆́же и҆́метъ и҆ разбїе́тъ младе́нцы твоѧ̑ ѡ҆ ка́мень.
|
Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.
|
|
1001
|
1001
|
|
Сла́ва:
|
Слава…
|
