1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ рз҃і
|
Псалом 117
|
|
0
|
0
|
|
А҆ллилꙋ́їа, р҃з҃і҃.
|
[Алилуя.]
|
|
1
|
1
|
|
И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀.
|
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
|
|
2
|
2
|
|
Да рече́тъ оу҆́бѡ до́мъ і҆и҃левъ: ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀.
|
Нехай же промовить [дім] Ізраїлів, що Господь благий, і повіки милість Його.
|
|
3
|
3
|
|
Да рече́тъ оу҆́бѡ до́мъ а҆арѡ́нь: ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀.
|
Нехай говорить дім Ааронів, що Господь благий, і повіки милість Його.
|
|
4
|
4
|
|
Да рекꙋ́тъ оу҆́бѡ всѝ боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а: ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀.
|
Нехай говорять всі, що бояться Господа, бо [Він благий,] і повіки милість Його.
|
|
5
|
5
|
|
Ѿ ско́рби призва́хъ гдⷭ҇а, и҆ оу҆слы́ша мѧ̀ въ простра́нство.
|
У скорботі взивав я до Господа, і Він почув мене і вивів мене на простір.
|
|
6
|
6
|
|
Гдⷭ҇ь мнѣ̀ помо́щникъ, и҆ не оу҆бою́сѧ: что̀ сотвори́тъ мнѣ̀ человѣ́къ;
|
Господь — мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина.
|
|
7
|
7
|
|
гдⷭ҇ь мнѣ̀ помо́щникъ, и҆ а҆́зъ воззрю̀ на врагѝ моѧ̑.
|
Господь — мій помічник, і я сміливо дивлюся на ворогів моїх.
|
|
8
|
8
|
|
Бл҃го є҆́сть надѣ́ѧтисѧ на гдⷭ҇а, не́жели надѣ́ѧтисѧ на человѣ́ка:
|
Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину.
|
|
9
|
9
|
|
бл҃го є҆́сть оу҆пова́ти на гдⷭ҇а, не́жели оу҆пова́ти на кнѧ̑зи.
|
Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів.
|
|
10
|
10
|
|
Всѝ ꙗ҆зы́цы ѡ҆быдо́ша мѧ̀, и҆ и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ противлѧ́хсѧ и҆̀мъ:
|
Обступили й оточили мене, я ж іменем Господнім переміг їх.
|
|
11
|
11
|
|
ѡ҆быше́дше ѡ҆быдо́ша мѧ̀, и҆ и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ противлѧ́хсѧ и҆̀мъ:
|
Оточили мене, але я іменем Господнім подолав їх,
|
|
12
|
12
|
|
ѡ҆быдо́ша мѧ̀ ꙗ҆́кѡ пче́лы со́тъ, и҆ разгорѣ́шасѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь въ те́рнїи: и҆ и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ противлѧ́хсѧ и҆̀мъ.
|
обсіли мене, наче бджоли [соти], розгорілися, як вогонь у сухому терні, але я іменем Господнім подолав їх.
|
|
13
|
13
|
|
Ѿринове́нъ преврати́хсѧ па́сти, и҆ гдⷭ҇ь прїѧ́тъ мѧ̀.
|
Вони били мене, щоб я впав, але Господь підтримав мене,
|
|
14
|
14
|
|
Крѣ́пость моѧ̀ и҆ пѣ́нїе моѐ гдⷭ҇ь, и҆ бы́сть мѝ во спⷭ҇нїе.
|
Господь — моя сила і пісня моя, і став моїм спасінням.
|
|
15
|
15
|
|
Гла́съ ра́дости и҆ спⷭ҇нїѧ въ селе́нїихъ првⷣныхъ: десни́ца гдⷭ҇нѧ сотворѝ си́лꙋ.
|
Голос радости і спасіння в оселях праведників. Правиця Господня дає їм силу,
|
|
16
|
16
|
|
Десни́ца гдⷭ҇нѧ вознесе́ мѧ, десни́ца гдⷭ҇нѧ сотворѝ си́лꙋ.
|
правиця Господня піднесла мене, правиця Господня дала мені силу.
|
|
17
|
17
|
|
Не оу҆мрꙋ̀, но жи́въ бꙋ́дꙋ и҆ повѣ́мъ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ.
|
Не умру, а житиму і повідатиму про діла Господні.
|
|
18
|
18
|
|
Наказꙋ́ѧ наказа́ мѧ гдⷭ҇ь, сме́рти же не предаде́ мѧ.
|
Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене.
|
|
19
|
19
|
|
Ѿве́рзите мнѣ̀ врата̀ пра́вды: вше́дъ въ нѧ̀, и҆сповѣ́мсѧ гдⷭ҇еви.
|
Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа.
|
|
20
|
20
|
|
Сїѧ̑ врата̀ гдⷭ҇нѧ: првⷣнїи вни́дꙋтъ въ нѧ̀.
|
Ось врата Господні; праведні увійдуть ними.
|
|
21
|
21
|
|
И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шалъ мѧ̀ є҆сѝ и҆ бы́лъ є҆сѝ мнѣ̀ во спⷭ҇нїе.
|
Прославляю Тебе, Господи, що Ти почув мене і став моїм спасінням.
|
|
22
|
22
|
|
Ка́мень, є҆го́же небрего́ша зи́ждꙋщїи, се́й бы́сть во главꙋ̀ оу҆́гла:
|
Камінь, що занедбали будівничі, став в основу (наріжним каменем).
|
|
23
|
23
|
|
ѿ гдⷭ҇а бы́сть се́й, и҆ є҆́сть ди́венъ во ѻ҆чесѣ́хъ на́шихъ.
|
Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших.
|
|
24
|
24
|
|
Се́й де́нь, є҆го́же сотворѝ гдⷭ҇ь, возра́дꙋемсѧ и҆ возвесели́мсѧ въ ѻ҆́нь.
|
Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім.
|
|
25
|
25
|
|
Ѽ, гдⷭ҇и, сп҃си́ же, ѽ, гдⷭ҇и, поспѣши́ же.
|
О Господи! Спаси, о Господи! Допоможи.
|
|
26
|
26
|
|
Блгⷭ҇ве́нъ грѧды́й во и҆́мѧ гдⷭ҇не: благослови́хомъ вы̀ и҆з̾ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ.
|
Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього.
|
|
27
|
27
|
|
Бг҃ъ гдⷭ҇ь, и҆ ꙗ҆ви́сѧ на́мъ: соста́вите пра́здникъ во оу҆чаща́ющихъ до рѡ́гъ ѻ҆лтаре́выхъ.
|
Бог Господь і явився нам. Вчиніть свято, несіть жертви до Жертовника Господнього.
|
|
28
|
28
|
|
Бг҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀, и҆ и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀: бг҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀, и҆ вознесꙋ́ тѧ: и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шалъ мѧ̀ є҆сѝ и҆ бы́лъ є҆сѝ мнѣ̀ во спⷭ҇нїе.
|
Ти — Бог мій, буду хвалити Тебе. Ти Бог мій, [буду славити Тебе. Бо Ти почув мене і став моїм спасінням].
|
|
29
|
29
|
|
И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀.
|
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
|
|
1001
|
1001
|
|
Сла́ва:
|
Слава…
|
