1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ л҃а
|
Псалом 31
|
|
0
|
0
|
| Ѱало́мъ дв҃дꙋ, ра́зꙋма, л҃а҃. | Псалом Давида. Повчання. |
|
1
|
1
|
| Бл҃же́ни, и҆́хже ѡ҆ста́вишасѧ беззакѡ́нїѧ, и҆ и҆́хже прикры́шасѧ грѣсѝ. | Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито. |
|
2
|
2
|
| Бл҃же́нъ мꙋ́жъ, є҆мꙋ́же не вмѣни́тъ гдⷭ҇ь грѣха̀, нижѐ є҆́сть во оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀ ле́сть. | Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства. |
|
3
|
3
|
| Ꙗ҆́кѡ оу҆молча́хъ, ѡ҆бетша́ша кѡ́сти моѧ̑, ѿ є҆́же зва́ти мѝ ве́сь де́нь, | Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день. |
|
4
|
4
|
| ꙗ҆́кѡ де́нь и҆ но́щь ѡ҆тѧготѣ̀ на мнѣ̀ рꙋка̀ твоѧ̀: возврати́хсѧ на стра́сть, є҆гда̀ оу҆нзе́ ми те́рнъ. | Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху. |
|
5
|
5
|
| Беззако́нїе моѐ позна́хъ и҆ грѣха̀ моегѡ̀ не покры́хъ, рѣ́хъ: и҆сповѣ́мъ на мѧ̀ беззако́нїе моѐ гдⷭ҇еви: и҆ ты̀ ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ нече́стїе се́рдца моегѡ̀. | Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого. |
|
6
|
6
|
| За то̀ помо́литсѧ къ тебѣ̀ всѧ́къ прпⷣбный во вре́мѧ благопотре́бно: ѻ҆ба́че въ пото́пѣ во́дъ мно́гихъ къ немꙋ̀ не прибли́жатсѧ. | Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його. |
|
7
|
7
|
| Ты̀ є҆сѝ прибѣ́жище моѐ ѿ ско́рби ѡ҆бдержа́щїѧ мѧ̀: ра́досте моѧ̀, и҆зба́ви мѧ̀ ѿ ѡ҆быше́дшихъ мѧ̀. | Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене. |
|
8
|
8
|
| Вразꙋмлю́ тѧ, и҆ наста́влю тѧ̀ на пꙋ́ть се́й, въ ѻ҆́ньже по́йдеши: оу҆твержꙋ̀ на тѧ̀ ѻ҆́чи моѝ. | «Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє. |
|
9
|
9
|
| Не бꙋ́дите ꙗ҆́кѡ ко́нь и҆ ме́скъ, и҆̀мже нѣ́сть ра́зꙋма: брозда́ми и҆ оу҆здо́ю чє́люсти и҆́хъ востѧ́гнеши, не приближа́ющихсѧ къ тебѣ̀. | Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе». |
|
10
|
10
|
| Мнѡ́ги ра̑ны грѣ́шномꙋ: оу҆пова́ющаго же на гдⷭ҇а млⷭ҇ть ѡ҆бы́детъ. | Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість. |
|
11
|
11
|
| Весели́тесѧ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ и҆ ра́дꙋйтесѧ првⷣнїи, и҆ хвали́тесѧ, всѝ пра́вїи срⷣцемъ. | Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
