1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ н҃а
|
Псалом 51
|
|
1
|
1
|
| Въ коне́цъ, ра́зꙋма дв҃дꙋ, | Начальнику хору. Повчання Давида, |
|
2
|
2
|
| внегда̀ прїитѝ дѡи́кꙋ і҆дꙋме́йскꙋ, и҆ возвѣсти́ти саꙋ́лꙋ, и҆ рещѝ є҆мꙋ̀: прїи́де дв҃дъ въ до́мъ а҆вїмеле́ховъ, н҃а҃. | після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха. |
|
3
|
3
|
| Что̀ хва́лишисѧ во ѕло́бѣ, си́льне; беззако́нїе ве́сь де́нь, | Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день? |
|
4
|
4
|
| непра́вдꙋ оу҆мы́сли ѧ҆зы́къ тво́й: ꙗ҆́кѡ бри́твꙋ и҆з̾ѡщре́нꙋ сотвори́лъ є҆сѝ ле́сть. | Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство. |
|
5
|
5
|
| Возлюби́лъ є҆сѝ ѕло́бꙋ па́че бл҃госты́ни, непра́вдꙋ не́же глаго́лати пра́вдꙋ: | Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду. |
|
6
|
6
|
| возлюби́лъ є҆сѝ всѧ̑ глаго́лы потѡ́пныѧ, ѧ҆зы́къ льсти́въ. | Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу. |
|
7
|
7
|
| Сегѡ̀ ра́ди бг҃ъ разрꙋши́тъ тѧ̀ до конца̀: восто́ргнетъ тѧ̀, и҆ пресели́тъ тѧ̀ ѿ селе́нїѧ твоегѡ̀ и҆ ко́рень тво́й ѿ землѝ живы́хъ. | За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих. |
|
8
|
8
|
| Оу҆́ зрѧтъ првⷣнїи и҆ оу҆боѧ́тсѧ, и҆ ѡ҆ не́мъ возсмѣю́тсѧ и҆ рекꙋ́тъ: | Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]: |
|
9
|
9
|
| сѐ, человѣ́къ, и҆́же не положѝ бг҃а помо́щника себѣ̀, но оу҆пова̀ на мно́жество бога́тства своегѡ̀, и҆ возмо́же сꙋето́ю свое́ю. | «Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм». |
|
10
|
10
|
| А҆́зъ же ꙗ҆́кѡ ма́слина плодови́та въ домꙋ̀ бж҃їи: оу҆пова́хъ на млⷭ҇ть бж҃їю во вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка. | А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік. |
|
11
|
11
|
| И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀ въ вѣ́къ, ꙗ҆́кѡ сотвори́лъ є҆сѝ: и҆ терплю̀ и҆́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ бл҃го пред̾ прпⷣбными твои́ми. | Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх. |
