1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ з҃
|
Псалом 7
|
|
1
|
1
|
| Ѱало́мъ дв҃дꙋ, є҆го́же воспѣ́тъ гдⷭ҇еви ѡ҆ словесѣ́хъ хꙋсі́евыхъ, сы́на і҆емені́ина, з҃. | Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового. |
|
2
|
2
|
| Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, на тѧ̀ оу҆пова́хъ, сп҃си́ мѧ ѿ всѣ́хъ гонѧ́щихъ мѧ̀ и҆ и҆зба́ви мѧ̀: | Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене. |
|
3
|
3
|
| да не когда̀ похи́титъ ꙗ҆́кѡ ле́въ дꙋ́шꙋ мою̀, не сꙋ́щꙋ и҆збавлѧ́ющꙋ, нижѐ спаса́ющꙋ. | Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя]. |
|
4
|
4
|
| Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, а҆́ще сотвори́хъ сїѐ, а҆́ще є҆́сть непра́вда въ рꙋкꙋ̀ моє́ю, | Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх, |
|
5
|
5
|
| а҆́ще возда́хъ воздаю́щымъ мѝ ѕла̑, да ѿпадꙋ̀ оу҆̀бо ѿ вра̑гъ мои́хъ то́щъ: | якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене, |
|
6
|
6
|
| да пожене́тъ оу҆́бѡ вра́гъ дꙋ́шꙋ мою̀, и҆ да пости́гнетъ, и҆ попере́тъ въ зе́млю живо́тъ мо́й, и҆ сла́вꙋ мою̀ въ пе́рсть всели́тъ. | то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох. |
|
7
|
7
|
| Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и, гнѣ́вомъ твои́мъ, вознеси́сѧ въ конца́хъ вра̑гъ твои́хъ, и҆ воста́ни, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, повелѣ́нїемъ, и҆́мже заповѣ́далъ є҆сѝ, | Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти. |
|
8
|
8
|
| и҆ со́нмъ люді́й ѡ҆бы́детъ тѧ̀: и҆ ѡ҆ то́мъ на высотꙋ̀ ѡ҆брати́сѧ. | І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись. |
|
9
|
9
|
| Гдⷭ҇ь сꙋ́дитъ лю́демъ: сꙋди́ ми, гдⷭ҇и, по пра́вдѣ мое́й и҆ по неѕло́бѣ мое́й на мѧ̀. | Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю. |
|
10
|
10
|
| Да сконча́етсѧ ѕло́ба грѣ́шныхъ, и҆ и҆спра́виши првⷣнаго, и҆спыта́ѧй сердца̀ и҆ оу҆трѡ́бы, бж҃е, првⷣнѡ. | Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки. |
|
11
|
11
|
| По́мощь моѧ̀ ѿ бг҃а, сп҃са́ющагѡ пра̑выѧ се́рдцемъ. | Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем. |
|
12
|
12
|
| Бг҃ъ сꙋди́тель првⷣнъ, и҆ крѣ́покъ, и҆ долготерпѣли́въ, и҆ не гнѣ́въ наводѧ́й на всѧ́къ де́нь. | Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня. |
|
13
|
13
|
| А҆́ще не ѡ҆братите́сѧ, ѻ҆рꙋ́жїе своѐ ѡ҆чи́ститъ, лꙋ́къ сво́й напрѧжѐ, и҆ оу҆гото́ва и҆̀, | Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього. |
|
14
|
14
|
| и҆ въ не́мъ оу҆гото́ва сосꙋ́ды смє́ртныѧ, стрѣ́лы своѧ̑ сгара́ємымъ содѣ́ла. | Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими. |
|
15
|
15
|
| Сѐ, болѣ̀ непра́вдою, зача́тъ болѣ́знь и҆ родѝ беззако́нїе: | Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня. |
|
16
|
16
|
| ро́въ и҆зры̀ и҆ и҆скопа̀ и҆̀, и҆ паде́тъ въ ꙗ҆́мꙋ, ю҆́же содѣ́ла. | Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував. |
|
17
|
17
|
| Ѡ҆брати́тсѧ болѣ́знь є҆гѡ̀ на главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ на ве́рхъ є҆гѡ̀ непра́вда є҆гѡ̀ сни́детъ. | І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде. |
|
18
|
18
|
| И҆сповѣ́мсѧ гдⷭ҇еви по пра́вдѣ є҆гѡ̀ и҆ пою̀ и҆́мени гдⷭ҇а вы́шнѧгѡ. | Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього. |
