1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ ѻ҃в
|
Псалом 72
|
|
0
|
0
|
| Ѡ҆конча́шасѧ пѣ̑сни дв҃да, сы́на і҆ессе́ова. Ѱало́мъ а҆са́фꙋ, о҃в҃. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| Ко́ль бл҃гъ бг҃ъ і҆и҃левъ пра̑вымъ се́рдцемъ. | Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем! |
|
2
|
2
|
| Мои́ же вма́лѣ не подвижа́стѣсѧ но́зѣ: вма́лѣ не пролїѧ́шасѧ стѡпы̀ моѧ̑: | Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої. |
|
3
|
3
|
| ꙗ҆́кѡ возревнова́хъ на беззакѡ́нныѧ, ми́ръ грѣ́шникѡвъ зрѧ̀: | Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних. |
|
4
|
4
|
| ꙗ҆́кѡ нѣ́сть восклоне́нїѧ въ сме́рти и҆́хъ и҆ оу҆твержде́нїѧ въ ра́нѣ и҆́хъ: | Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні. |
|
5
|
5
|
| въ трꙋдѣ́хъ человѣ́ческихъ не сꙋ́ть, и҆ съ человѣ̑ки не прїи́мꙋтъ ра́нъ. | У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди. |
|
6
|
6
|
| Сегѡ̀ ра́ди оу҆держа̀ ѧ҆̀ горды́нѧ и҆́хъ до конца̀: ѡ҆дѣ́ѧшасѧ непра́вдою и҆ нече́стїемъ свои́мъ. | Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої. |
|
7
|
7
|
| И҆зы́детъ ꙗ҆́кѡ и҆з̾ тꙋ́ка непра́вда и҆́хъ: преидо́ша въ любо́вь се́рдца. | Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця. |
|
8
|
8
|
| Помы́слиша и҆ глаго́лаша въ лꙋка́вствѣ, непра́вдꙋ въ высотꙋ̀ глаго́лаша: | З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють. |
|
9
|
9
|
| положи́ша на небесѝ оу҆ста̀ своѧ̑, и҆ ѧ҆зы́къ и҆́хъ пре́йде по землѝ. | До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю. |
|
10
|
10
|
| Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆братѧ́тсѧ лю́дїе моѝ сѣ́мѡ, и҆ дні́е и҆спо́лнени ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ въ ни́хъ. | Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею, |
|
11
|
11
|
| И҆ рѣ́ша: ка́кѡ оу҆вѣ́дѣ бг҃ъ; и҆ а҆́ще є҆́сть ра́зꙋмъ въ вы́шнѣмъ; | і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?» |
|
12
|
12
|
| Сѐ, сі́и грѣ̑шницы и҆ гобзꙋ́ющїи въ вѣ́къ оу҆держа́ша бога́тство. | І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство. |
|
13
|
13
|
| И҆ рѣ́хъ: є҆да̀ [оу҆̀бо] всꙋ́е ѡ҆правди́хъ се́рдце моѐ и҆ оу҆мы́хъ въ непови́нныхъ рꙋ́цѣ моѝ, | [І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої; |
|
14
|
14
|
| и҆ бы́хъ ꙗ҆́звенъ ве́сь де́нь, и҆ ѡ҆бличе́нїе моѐ на оу҆́тренихъ; | віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?» |
|
15
|
15
|
| А҆́ще глаго́лахъ, повѣ́мъ та́кѡ: сѐ, ро́дꙋ сынѡ́въ твои́хъ, є҆мꙋ́же ѡ҆бѣща́хсѧ [сѐ, ро́дꙋ сынѡ́въ твои́хъ престꙋпи́хъ]: | Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх. |
|
16
|
16
|
| и҆ непщева́хъ разꙋмѣ́ти: сїѐ трꙋ́дъ є҆́сть предо мно́ю, | І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх. |
|
17
|
17
|
| до́ндеже вни́дꙋ во ст҃и́ло бж҃їе и҆ разꙋмѣ́ю въ послѣ̑днѧѧ и҆́хъ. | Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього. |
|
18
|
18
|
| Ѻ҆ба́че за льщє́нїѧ и҆́хъ положи́лъ є҆сѝ и҆̀мъ ѕла̑ѧ, низложи́лъ є҆сѝ ѧ҆̀, внегда̀ разгордѣ́шасѧ. | Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони. |
|
19
|
19
|
| Ка́кѡ бы́ша въ запꙋстѣ́нїе; внеза́пꙋ и҆зчезо́ша, погибо́ша за беззако́нїе своѐ. | Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої. |
|
20
|
20
|
| Ꙗ҆́кѡ со́нїе востаю́щагѡ, гдⷭ҇и, во гра́дѣ твое́мъ ѡ҆́бразъ и҆́хъ оу҆ничижи́ши. | Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм. |
|
21
|
21
|
| Ꙗ҆́кѡ разжже́сѧ се́рдце моѐ, и҆ оу҆трѡ́бы моѧ̑ и҆змѣни́шасѧ: | Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя, |
|
22
|
22
|
| и҆ а҆́зъ оу҆ничиже́нъ, и҆ не разꙋмѣ́хъ, ско́тенъ бы́хъ оу҆ тебє̀. | я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою. |
|
23
|
23
|
| И҆ а҆́зъ вы́нꙋ съ тобо́ю: оу҆держа́лъ є҆сѝ рꙋ́кꙋ деснꙋ́ю мою̀, | Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою. |
|
24
|
24
|
| и҆ совѣ́томъ твои́мъ наста́вилъ мѧ̀ є҆сѝ, и҆ со сла́вою прїѧ́лъ мѧ̀ є҆сѝ. | Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене. |
|
25
|
25
|
| Что́ бо мѝ є҆́сть на нб҃сѝ; и҆ ѿ тебє̀ что̀ восхотѣ́хъ на землѝ; | Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі? |
|
26
|
26
|
| И҆зчезѐ се́рдце моѐ и҆ пло́ть моѧ̀, бж҃е се́рдца моегѡ̀, и҆ ча́сть моѧ̀, бж҃е, во вѣ́къ. | Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки. |
|
27
|
27
|
| Ꙗ҆́кѡ сѐ, оу҆далѧ́ющїи себѐ ѿ тебє̀ поги́бнꙋтъ: потреби́лъ є҆сѝ всѧ́каго любодѣ́ющаго ѿ тебє̀. | Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе. |
|
28
|
28
|
| Мнѣ́ же прилѣплѧ́тисѧ бг҃ови бла́го є҆́сть, полага́ти на гдⷭ҇а оу҆пова́нїе моѐ, возвѣсти́ти мѝ всѧ̑ хвалы̑ твоѧ̑, во вратѣ́хъ дще́ре сїѡ́ни. | А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової]. |
