1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ к҃з
|
Псалом 27
|
|
0
|
0
|
| Ѱало́мъ дв҃дꙋ, к҃з҃. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, воззовꙋ̀, бж҃е мо́й: да не премолчи́ши ѿ менє̀ [ѡ҆ мнѣ̀]: да не когда̀ премолчи́ши ѿ менє̀ [ѡ҆ мнѣ̀], и҆ оу҆подо́блюсѧ низходѧ́щымъ въ ро́въ. | До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу. |
|
2
|
2
|
| Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, гла́съ моле́нїѧ моегѡ̀, внегда̀ моли́тимисѧ къ тебѣ̀, внегда̀ воздѣ́ти мѝ рꙋ́цѣ моѝ ко хра́мꙋ ст҃о́мꙋ твоемꙋ̀. | Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого. |
|
3
|
3
|
| Не привлецы̀ менѐ со грѣ̑шники, и҆ съ дѣ́лающими непра́вдꙋ не погꙋбѝ менѐ, глаго́лющими ми́ръ съ бли́жними свои́ми, ѕла̑ѧ же въ сердца́хъ свои́хъ. | Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло. |
|
4
|
4
|
| Да́ждь и҆̀мъ, гдⷭ҇и, по дѣлѡ́мъ и҆́хъ и҆ по лꙋка́вствꙋ начина́нїй и҆́хъ, по дѣлѡ́мъ рꙋкꙋ̀ и҆́хъ да́ждь и҆̀мъ, возда́ждь воздаѧ́нїе и҆́хъ и҆̀мъ. | Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними. |
|
5
|
5
|
| Ꙗ҆́кѡ не разꙋмѣ́ша въ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ и҆ въ дѣла̀ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀: разори́ши ѧ҆̀ и҆ не сози́ждеши ѧ҆̀. | За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує. |
|
6
|
6
|
| Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша гла́съ моле́нїѧ моегѡ̀. | Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого. |
|
7
|
7
|
| Гдⷭ҇ь помо́щникъ мо́й и҆ защи́титель мо́й: на него̀ оу҆пова̀ се́рдце моѐ, и҆ помо́же мѝ, и҆ процвѣтѐ пло́ть моѧ̀: и҆ во́лею мое́ю и҆сповѣ́мсѧ є҆мꙋ̀. | Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю. |
|
8
|
8
|
| Гдⷭ҇ь оу҆твержде́нїе люді́й свои́хъ и҆ защи́титель спасе́нїй хрїста̀ своегѡ̀ є҆́сть. | Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого. |
|
9
|
9
|
| Сп҃сѝ лю́ди твоѧ̑, и҆ блгⷭ҇вѝ достоѧ́нїе твоѐ, и҆ оу҆пасѝ ѧ҆̀, и҆ возмѝ [и҆ вознесѝ] ѧ҆̀ до вѣ́ка. | Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки. |
