1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ ѕ҃і
|
Псалом 16
|
|
0
|
0
|
| Моли́тва дв҃дꙋ, ѕ҃і҃. | Молитва Давида. |
|
1
|
1
|
| Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, пра́вдꙋ мою̀, вонмѝ моле́нїю моемꙋ̀, внꙋшѝ моли́твꙋ мою̀ не во оу҆стна́хъ льсти́выхъ. | Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих. |
|
2
|
2
|
| Ѿ лица̀ твоегѡ̀ сꙋдба̀ моѧ̀ и҆зы́детъ: ѻ҆́чи моѝ да ви́дита правоты̑. | Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту. |
|
3
|
3
|
| И҆скꙋси́лъ є҆сѝ се́рдце моѐ, посѣти́лъ є҆сѝ но́щїю: и҆скꙋси́лъ мѧ̀ є҆сѝ, и҆ не ѡ҆брѣ́тесѧ во мнѣ̀ непра́вда. | Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми. |
|
4
|
4
|
| Ꙗ҆́кѡ да не возглаго́лютъ оу҆ста̀ моѧ̑ дѣ́лъ человѣ́ческихъ, за словеса̀ оу҆сте́нъ твои́хъ а҆́зъ сохрани́хъ пꙋти̑ же́стѡки. | В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя. |
|
5
|
5
|
| Совершѝ стѡпы̀ моѧ̑ во стезѧ́хъ твои́хъ, да не подви́жꙋтсѧ стѡпы̀ моѧ̑. | Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої. |
|
6
|
6
|
| А҆́зъ воззва́хъ, ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шалъ мѧ̀ є҆сѝ, бж҃е: приклонѝ оу҆́хо твоѐ мнѣ̀ и҆ оу҆слы́ши глаго́лы моѧ̑. | Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої. |
|
7
|
7
|
| Оу҆дивѝ млⷭ҇ти твоѧ̑, сп҃са́ѧй оу҆пова́ющыѧ на тѧ̀ ѿ проти́вѧщихсѧ десни́цѣ твое́й: | Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї. |
|
8
|
8
|
| сохрани́ мѧ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ зѣ́ницꙋ ѻ҆́ка: въ кро́вѣ крилꙋ̑ твоє́ю покры́еши мѧ̀ | Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх, |
|
9
|
9
|
| ѿ лица̀ нечести́выхъ ѡ҆стра́стшихъ [ѡ҆би́дѧщихъ] мѧ̀: вразѝ моѝ дꙋ́шꙋ мою̀ ѡ҆держа́ша | укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене. |
|
10
|
10
|
| тꙋ́къ сво́й затвори́ша, оу҆ста̀ и҆́хъ глаго́лаша горды́ню. | Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя. |
|
11
|
11
|
| И҆згонѧ́щїи мѧ̀ нн҃ѣ ѡ҆быдо́ша мѧ̀, ѻ҆́чи своѝ возложи́ша оу҆клони́ти на зе́млю. | Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі. |
|
12
|
12
|
| Ѡ҆б̾ѧ́ша мѧ̀ ꙗ҆́кѡ ле́въ гото́въ на ло́въ и҆ ꙗ҆́кѡ скѵ́менъ ѡ҆бита́ѧй въ та́йныхъ. | Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся. |
|
13
|
13
|
| Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и, предварѝ ѧ҆̀ и҆ запнѝ и҆̀мъ: и҆зба́ви дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ нечести́вагѡ, ѻ҆рꙋ́жїе твоѐ | Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм; |
|
14
|
14
|
| ѿ вра̑гъ рꙋкѝ твоеѧ̀, гдⷭ҇и, ѿ ма́лыхъ ѿ землѝ: раздѣлѝ ѧ҆̀ въ животѣ̀ и҆́хъ, и҆ сокрове́нныхъ твои́хъ и҆спо́лнисѧ чре́во и҆́хъ: насы́тишасѧ сынѡ́въ, и҆ ѡ҆ста́виша ѡ҆ста́нки младе́нцємъ свои̑мъ. | від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм. |
|
15
|
15
|
| А҆́зъ же пра́вдою ꙗ҆влю́сѧ лицꙋ̀ твоемꙋ̀, насы́щꙋсѧ, внегда̀ ꙗ҆ви́тимисѧ сла́вѣ твое́й. | А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
