1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ ѻ҃ѕ
|
Псалом 76
|
|
1
|
1
|
| Въ коне́цъ, ѡ҆ і҆дїѳꙋ́мѣ, ѱало́мъ а҆са́фꙋ, о҃ѕ҃. | Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа. |
|
2
|
2
|
| Гла́сомъ мои́мъ ко гдⷭ҇ꙋ воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ къ бг҃ꙋ, и҆ внѧ́тъ мѝ. | Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене. |
|
3
|
3
|
| Въ де́нь ско́рби моеѧ̀ бг҃а взыска́хъ рꙋка́ма мои́ма, но́щїю пред̾ ни́мъ, и҆ не прельще́нъ бы́хъ: ѿве́ржесѧ оу҆тѣ́шитисѧ дꙋша̀ моѧ̀. | В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи. |
|
4
|
4
|
| Помѧнꙋ́хъ бг҃а и҆ возвесели́хсѧ, поглꙋмлѧ́хсѧ [размышлѧ́хъ], и҆ малодꙋ́шствоваше дꙋ́хъ мо́й. | Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій. |
|
5
|
5
|
| Предвари́стѣ стражбы̑ ѻ҆́чи моѝ: смѧто́хсѧ и҆ не глаго́лахъ. | Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити. |
|
6
|
6
|
| Помы́слихъ дни̑ пє́рвыѧ, и҆ лѣ̑та вѣ̑чнаѧ помѧнꙋ́хъ, и҆ поꙋча́хсѧ: | Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих. |
|
7
|
7
|
| но́щїю се́рдцемъ мои́мъ глꙋмлѧ́хсѧ, и҆ тꙋжа́ше [размышлѧ́хъ, и҆ и҆спы́товаше] дꙋ́хъ мо́й: | Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій: |
|
8
|
8
|
| є҆да̀ во вѣ́ки ѿри́нетъ гдⷭ҇ь и҆ не приложи́тъ бл҃говоли́ти па́ки; | невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї? |
|
9
|
9
|
| и҆лѝ до конца̀ млⷭ҇ть свою̀ ѿсѣче́тъ, сконча̀ гл҃го́лъ ѿ ро́да въ ро́дъ; | Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід? |
|
10
|
10
|
| є҆да̀ забꙋ́детъ оу҆ще́дрити бг҃ъ; и҆лѝ оу҆держи́тъ во гнѣ́вѣ свое́мъ щедрѡ́ты своѧ̑; | Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої? |
|
11
|
11
|
| И҆ рѣ́хъ: нн҃ѣ нача́хъ, сїѧ̀ и҆змѣ́на десни́цы вы́шнѧгѡ. | І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього». |
|
12
|
12
|
| Помѧнꙋ́хъ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ: ꙗ҆́кѡ помѧнꙋ̀ ѿ нача́ла чꙋдеса̀ твоѧ̑, | Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої. |
|
13
|
13
|
| и҆ поꙋчꙋ́сѧ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ, и҆ въ начина́нїихъ твои́хъ поглꙋмлю́сѧ [размышлѧ́ти бꙋ́дꙋ]. | Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої. |
|
14
|
14
|
| Бж҃е, во ст҃ѣ́мъ пꙋ́ть тво́й: кто̀ бг҃ъ ве́лїй, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ на́шъ; | Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?! |
|
15
|
15
|
| Ты̀ є҆сѝ бг҃ъ творѧ́й чꙋдеса̀: сказа́лъ є҆сѝ въ лю́дехъ си́лꙋ твою̀, | Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою. |
|
16
|
16
|
| и҆зба́вилъ є҆сѝ мы́шцею твое́ю лю́ди твоѧ̑, сы́ны і҆а̑кѡвли и҆ і҆ѡ́сифѡвы. | Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа. |
|
17
|
17
|
| Ви́дѣша тѧ̀ во́ды, бж҃е, ви́дѣша тѧ̀ во́ды и҆ оу҆боѧ́шасѧ: смѧто́шасѧ бє́здны. | Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні. |
|
18
|
18
|
| Мно́жество шꙋ́ма во́дъ: гла́съ да́ша ѡ҆́блацы, и҆́бо стрѣ́лы твоѧ̑ прехо́дѧтъ. | З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли. |
|
19
|
19
|
| Гла́съ гро́ма твоегѡ̀ въ колесѝ, ѡ҆свѣти́ша мѡ́лнїѧ твоѧ̑ вселе́ннꙋю: подви́жесѧ и҆ тре́петна бы́сть землѧ̀. | Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася. |
|
20
|
20
|
| Въ мо́ри пꙋтїѐ твоѝ, и҆ стєзѝ твоѧ̑ въ вода́хъ мно́гихъ, и҆ слѣды̀ твоѝ не позна́ютсѧ. | Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі. |
|
21
|
21
|
| Наста́вилъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы лю́ди твоѧ̑ рꙋко́ю мѡѷсе́овою и҆ а҆арѡ́нею. | Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
