1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ рм҃в
|
Псалом 142
|
|
0
|
0
|
| Ѱало́мъ дв҃дꙋ, є҆гда̀ гонѧ́ше є҆го̀ а҆вессалѡ́мъ сы́нъ є҆гѡ̀, р҃м҃в҃. | Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.] |
|
1
|
1
|
| Гдⷭ҇и, оу҆слы́ши моли́твꙋ мою̀, внꙋшѝ моле́нїе моѐ во и҆́стинѣ твое́й, оу҆слы́ши мѧ̀ въ пра́вдѣ твое́й: | Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй. |
|
2
|
2
|
| и҆ не вни́ди въ сꙋ́дъ съ рабо́мъ твои́мъ, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆правди́тсѧ пред̾ тобо́ю всѧ́къ живы́й. | І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих. |
|
3
|
3
|
| Ꙗ҆́кѡ погна̀ вра́гъ дꙋ́шꙋ мою̀: смири́лъ є҆́сть въ зе́млю живо́тъ мо́й: посади́лъ мѧ̀ є҆́сть въ те́мныхъ, ꙗ҆́кѡ мє́ртвыѧ вѣ́ка. | Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих. |
|
4
|
4
|
| И҆ оу҆ны̀ во мнѣ̀ дꙋ́хъ мо́й, во мнѣ̀ смѧте́сѧ се́рдце моѐ. | І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє. |
|
5
|
5
|
| Помѧнꙋ́хъ дни̑ дрє́внїѧ, поꙋчи́хсѧ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ, въ творе́нїихъ рꙋкꙋ̀ твоє́ю поꙋча́хсѧ. | Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся. |
|
6
|
6
|
| Воздѣ́хъ къ тебѣ̀ рꙋ́цѣ моѝ: дꙋша̀ моѧ̀ ꙗ҆́кѡ землѧ̀ безво́днаѧ тебѣ̀. | До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою. |
|
7
|
7
|
| Ско́рѡ оу҆слы́ши мѧ̀, гдⷭ҇и, и҆зчезѐ дꙋ́хъ мо́й: не ѿвратѝ лица̀ твоегѡ̀ ѿ менє̀, и҆ оу҆подо́блюсѧ низходѧ́щымъ въ ро́въ. | Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу. |
|
8
|
8
|
| Слы́шанꙋ сотворѝ мнѣ̀ заꙋ́тра млⷭ҇ть твою̀, ꙗ҆́кѡ на тѧ̀ оу҆пова́хъ: скажѝ мнѣ̀, гдⷭ҇и, пꙋ́ть, въ ѻ҆́ньже пойдꙋ̀, ꙗ҆́кѡ къ тебѣ̀ взѧ́хъ дꙋ́шꙋ мою̀. | Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою. |
|
9
|
9
|
| И҆зми́ мѧ ѿ вра̑гъ мои́хъ, гдⷭ҇и, къ тебѣ̀ прибѣго́хъ. | Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся, |
|
10
|
10
|
| Наꙋчи́ мѧ твори́ти во́лю твою̀, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ бг҃ъ мо́й: дх҃ъ тво́й бл҃гі́й наста́витъ мѧ̀ на зе́млю пра́вꙋ. | навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди; |
|
11
|
11
|
| И҆́мене твоегѡ̀ ра́ди, гдⷭ҇и, живи́ши мѧ̀ пра́вдою твое́ю: и҆зведе́ши ѿ печа́ли дꙋ́шꙋ мою̀: | імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою |
|
12
|
12
|
| и҆ млⷭ҇тїю твое́ю потреби́ши врагѝ моѧ̑ и҆ погꙋби́ши всѧ̑ стꙋжа́ющыѧ дꙋшѝ мое́й: ꙗ҆́кѡ а҆́зъ ра́бъ тво́й є҆́смь. | і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є. Слава… |
|
1001
|
|
| Сла́ва: |
