1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ ѳ҃
|
Псалом 9
|
|
1
|
1
|
| Въ коне́цъ, ѡ҆ та́йныхъ сы́на, ѱало́мъ дв҃дꙋ, ѳ҃. | Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| И҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀, гдⷭ҇и, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, повѣ́мъ всѧ̑ чꙋдеса̀ твоѧ̑. | Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої. |
|
3
|
3
|
| Возвеселю́сѧ и҆ возра́дꙋюсѧ ѡ҆ тебѣ̀, пою̀ и҆́мени твоемꙋ̀, вы́шнїй. | Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній. |
|
4
|
4
|
| Внегда̀ возврати́тисѧ врагꙋ̀ моемꙋ̀ вспѧ́ть, и҆знемо́гꙋтъ и҆ поги́бнꙋтъ ѿ лица̀ твоегѡ̀. | Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм. |
|
5
|
5
|
| Ꙗ҆́кѡ сотвори́лъ є҆сѝ сꙋ́дъ мо́й и҆ прю̀ мою̀: сѣ́лъ є҆сѝ на прⷭ҇то́лѣ, сꙋдѧ́й пра́вдꙋ. | Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний. |
|
6
|
6
|
| Запрети́лъ є҆сѝ ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ поги́бе нечести́вый: и҆́мѧ є҆гѡ̀ потреби́лъ є҆сѝ въ вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка. | Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків. |
|
7
|
7
|
| Врагꙋ̀ ѡ҆скꙋдѣ́ша ѻ҆рꙋ̑жїѧ въ коне́цъ, и҆ гра́ды разрꙋши́лъ є҆сѝ: поги́бе па́мѧть є҆гѡ̀ съ шꙋ́момъ. | У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього. |
|
8
|
8
|
| И҆ гдⷭ҇ь во вѣ́къ пребыва́етъ, оу҆гото́ва на сꙋ́дъ прⷭ҇то́лъ сво́й: | Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. |
|
9
|
9
|
| и҆ то́й сꙋди́ти и҆́мать вселе́ннѣй въ пра́вдꙋ, сꙋди́ти и҆́мать лю́демъ въ правотѣ̀. | Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю. |
|
10
|
10
|
| И҆ бы́сть гдⷭ҇ь прибѣ́жище оу҆бо́гомꙋ, помо́щникъ во бл҃говре́менїихъ, въ ско́рбехъ. | І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі. |
|
11
|
11
|
| И҆ да оу҆пова́ютъ на тѧ̀ зна́ющїи и҆́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ взыска́ющихъ тѧ̀, гдⷭ҇и. | І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи. |
|
12
|
12
|
| По́йте гдⷭ҇еви, живꙋ́щемꙋ въ сїѡ́нѣ, возвѣсти́те во ꙗ҆зы́цѣхъ начина̑нїѧ є҆гѡ̀: | Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його. |
|
13
|
13
|
| ꙗ҆́кѡ взыска́ѧй крѡ́ви и҆́хъ помѧнꙋ̀, не забы̀ зва́нїѧ оу҆бо́гихъ. | Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених. |
|
14
|
14
|
| Поми́лꙋй мѧ̀, гдⷭ҇и, ви́ждь смире́нїе моѐ ѿ вра̑гъ мои́хъ, возносѧ́й мѧ̀ ѿ вра́тъ сме́ртныхъ: | Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти; |
|
15
|
15
|
| ꙗ҆́кѡ да возвѣщꙋ̀ всѧ̑ хвалы̑ твоѧ̑ во вратѣ́хъ дще́ре сїѡ́ни: возра́дꙋемсѧ ѡ҆ спⷭ҇нїи твое́мъ. | щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму. |
|
16
|
16
|
| Оу҆глѣбо́ша ꙗ҆зы́цы въ па́гꙋбѣ, ю҆́же сотвори́ша: въ сѣ́ти се́й, ю҆́же скры́ша, оу҆вѧзѐ нога̀ и҆́хъ. | Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня. |
|
17
|
17
|
| Зна́емь є҆́сть гдⷭ҇ь сꙋдбы̑ творѧ́й: въ дѣ́лѣхъ рꙋкꙋ̀ своє́ю оу҆вѧзѐ грѣ́шникъ. | Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх. |
|
18
|
18
|
| Да возвратѧ́тсѧ грѣ̑шницы во а҆́дъ, всѝ ꙗ҆зы́цы забыва́ющїи бг҃а. | Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога. |
|
19
|
19
|
| Ꙗ҆́кѡ не до конца̀ забве́нъ бꙋ́детъ ни́щїй, терпѣ́нїе оу҆бо́гихъ не поги́бнетъ до конца̀. | Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине. |
|
20
|
20
|
| Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и, да не крѣпи́тсѧ человѣ́къ, да сꙋ́дѧтсѧ ꙗ҆зы́цы пред̾ тобо́ю. | Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи. |
|
21
|
21
|
| Поста́ви, гдⷭ҇и, законоположи́телѧ над̾ ни́ми, да разꙋмѣ́ютъ ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆́кѡ человѣ́цы сꙋ́ть. | Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди. |
|
22
|
22
|
| Вскꙋ́ю, гдⷭ҇и, ѿстоѧ̀ дале́че, презира́еши во бл҃говре́менїихъ, въ ско́рбехъ; | Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи? |
|
23
|
23
|
| Внегда̀ горди́тисѧ нечести́вомꙋ, возгара́етсѧ ни́щїй: оу҆вѧза́ютъ въ совѣ́тѣхъ, ꙗ҆̀же помышлѧ́ютъ. | В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують. |
|
24
|
24
|
| Ꙗ҆́кѡ хвали́мь є҆́сть грѣ́шный въ по́хотехъ дꙋшѝ своеѧ̀, и҆ ѡ҆би́дѧй благослови́мь є҆́сть. | Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе. |
|
25
|
25
|
| Раздражѝ гдⷭ҇а грѣ́шный: по мно́жествꙋ гнѣ́ва своегѡ̀ не взы́щетъ: нѣ́сть бг҃а пред̾ ни́мъ. | В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема. |
|
26
|
26
|
| Ѡ҆сквернѧ́ютсѧ пꙋтїѐ є҆гѡ̀ на всѧ́ко вре́мѧ: ѿе́млютсѧ сꙋдбы̑ твоѧ̑ ѿ лица̀ є҆гѡ̀: всѣ́ми враги̑ свои́ми ѡ҆блада́етъ. | Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо. |
|
27
|
27
|
| Рече́ бо въ се́рдцы свое́мъ: не подви́жꙋсѧ ѿ ро́да въ ро́дъ без̾ ѕла̀: | Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха». |
|
28
|
28
|
| є҆гѡ́же клѧ́твы оу҆ста̀ є҆гѡ̀ пѡ́лна сꙋ́ть, и҆ го́рести и҆ льстѝ: под̾ ѧ҆зы́комъ є҆гѡ̀ трꙋ́дъ и҆ болѣ́знь. | Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба. |
|
29
|
29
|
| Присѣди́тъ въ лови́телствѣ съ бога́тыми въ та́йныхъ, є҆́же оу҆би́ти непови́ннаго: ѻ҆́чи є҆гѡ̀ на ни́щаго призира́етѣ. | Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними. |
|
30
|
30
|
| Лови́тъ въ та́йнѣ ꙗ҆́кѡ ле́въ во ѡ҆гра́дѣ свое́й, лови́тъ є҆́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда̀ привлещѝ и҆̀ въ сѣ́ти свое́й. | Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої. |
|
31
|
31
|
| Смири́тъ є҆го̀: преклони́тсѧ и҆ паде́тъ, внегда̀ є҆мꙋ̀ ѡ҆блада́ти оу҆бо́гими. | Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його. |
|
32
|
32
|
| Рече́ бо въ се́рдцы свое́мъ: забы̀ бг҃ъ, ѿвратѝ лицѐ своѐ, да не ви́дитъ до конца̀. | Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи». |
|
33
|
33
|
| Воскрⷭ҇нѝ, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, да вознесе́тсѧ рꙋка̀ твоѧ̀, не забꙋ́ди оу҆бо́гихъ твои́хъ до конца̀. | Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця]. |
|
34
|
34
|
| Чесѡ̀ ра́ди прогнѣ́ва нечести́вый бг҃а; рече́ бо въ се́рдцы свое́мъ: не взы́щетъ. | Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»? |
|
35
|
35
|
| Ви́диши, ꙗ҆́кѡ ты̀ болѣ́знь и҆ ꙗ҆́рость смотрѧ́еши, да пре́данъ бꙋ́детъ въ рꙋ́цѣ твоѝ: тебѣ̀ ѡ҆ста́вленъ є҆́сть ни́щїй, си́рꙋ ты̀ бꙋ́ди помо́щникъ. | Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом. |
|
36
|
36
|
| Сокрꙋшѝ мы́шцꙋ грѣ́шномꙋ и҆ лꙋка́вомꙋ: взы́щетсѧ грѣ́хъ є҆гѡ̀ и҆ не ѡ҆брѧ́щетсѧ. | Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його. |
|
37
|
37
|
| Гдⷭ҇ь цр҃ь во вѣ́къ и҆ въ вѣ́къ вѣ́ка: поги́бнете, ꙗ҆зы́цы, ѿ землѝ є҆гѡ̀. | Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його. |
|
38
|
38
|
| Жела́нїе оу҆бо́гихъ оу҆слы́шалъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, оу҆гото́ванїю се́рдца и҆́хъ внѧ́тъ оу҆́хо твоѐ. | Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє, |
|
39
|
39
|
| Сꙋдѝ си́рꙋ и҆ смире́нꙋ, да не приложи́тъ ктомꙋ̀ велича́тисѧ человѣ́къ на землѝ. | щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі. |
